Назва Відьмак / The Witcher (2 сезон)
Жанр фентезі
Режисери Стівен Сурджик, Сара О’Горман, Ед Базалджетт, Гіта Патель
У ролях Генрі Кавілл (Ґеральт із Рівії), Фрейя Аллан (Цірілла), Аня Чалотра (Єннефер), Джоді Мей (Каланте), Міанна Берінг (Тіссая), Джої Беті (Любисток)
Студія Netflix
Тривалість 8 епізодів
Рік 2021
Сайт IMDb


– Це історія, яка вимагає вина. Твоя теж?
– Моя вимагає винного погреба.
(“Відьмак”, 2-й сезон)

Після першого сезону “Відьмака” фанати творів Анджея Сапковського вже зрозуміли, що серіал і книги, за якими його знято, дещо відрізняються, єдина там лише канва. З іншого боку, чекати абсолютної ідентичності екранізації з оригіналом не зовсім розумно, оскільки автор екранізації має повне право – ба, навіть обов’язок – на власне прочитання.

Перед нами фентезійний світ умовного Середньовіччя, а в його центрі — страшно красивий, з формами бодібілдера і жовтими вовчими очима відьмак Генрі Кавілл, який у першому сезоні приваблює своєю брутальністю, а в другому зворушливою батьківською опікою. Шоураннери зробили його більш людяним, балакучішим, більш одягненим, але від цього він не став менш привабливим, аж ніяк.

За сюжетом другого сезону, Ґеральт разом з Ціріллою прибувають до напівзруйнованого замку Каер Моррен, де зустрічаються з іншою компанією відьмаків на чолі з Весемиром. Там Цірі доведеться вчитися битися, проходячи важкі випробування, і опановувати відьмацьке ремесло.

Тим часом Єннефер потрапляє в полон до ельфів, очільниця яких, Францеска, прагне повернути своєму народу владу над всіма королівствами, а тим часом сценаристи — надати фентезі політичного розмаху.

Для тих, хто не встиг познайомитися з героями на сторінках книг Сапковські чи з відеоігор, найважче у серіалі запам’ятати імена великої кількості персонажів і назви імперій та королівств, розібратися, хто за що воює і хто кому зрадник, а ще — пристосуватися до часових шкал, бо поки зрозумієш, що події розвиваються не лінійно, вже можна заплутатися так, що буде не до імен і королівств. А з іншого боку, це змушує концентрувати увагу на тому, що відбувається на екрані, і докладати зусиль, щоб й зрозуміти, що там відбувається і між ким.

А на екрані відбувається краса. І це стосується не тільки Генрі Кавілла.

Рецензія на 2-й сезон серіалу "Відьмак" / The Witcher

По-перше, Netflix, судячи з усього, зробив висновки після попереднього сезону і вклав достатньо грошей у графіку, щоб монстри вийшли максимально вражаючими і не смішили, як мальований бик у дорогущому “Червоному повідомленні”.

Вп’ялася у пам’ять дрібниця, коли зі стіни фортеці на землю падає дракон — дракона, звичайно, шкода, хоч він і негативна тварюка, але тепер ми знаємо, з яким звуком він падає з висоти. Тобто звуковим ефектам однозначно плюс.

Як і локаціям — правильно передаючи атмосферу, з великою кількістю деталей, вони створені на відмінно.

Батальні сцени стали яскравішими, але безглуздішими. У фінальній битві з останнього епізоду Ґеральт так б’ється з монстрами, що, в принципі, можна було б і не починати. Їм доцільніше було б відразу замертво падати, лише побачивши відьмака, і не витрачати сили на той один удар, яким Геральт кожного з них і вклав, між цим спокійно бесідуючи й улещуючи одержиму Ціріллу.

Рецензія на 2-й сезон серіалу "Відьмак" / The Witcher

Усе це “умовне Середньовіччя”, яке так люблять фентезійники, коли максимально сучасне мислення знаходиться у максимально диких умовах, відбувається у фільмі серед середньовічних локацій з елементами готики й оточене відповідними декораціями.

А яке Середньовіччя без “Кривавого застілля”? Цей епізод у “Відьмаку” за розмахом і емоційністю сильно поступається “Червоному весіллю” у “Грі престолів”, але так само запам’ятовується своєю привабливою жорстокістю. Тією самою, яку відчував натовп під час публічних страт. “Хліба й видовищ!” Середньовіччя чи діджиталізація — базові потреби людини не змінюються, хіба що спостерігаємо ми зараз це не на площі, а на екрані.

Та з “Грою престолів” ми тут нічого порівнювати не будемо, бо “Гра престолів” – вона, знаєте, одна така. На своєму “відьмацькому” рівні фентезійна сторона серіалу не може викликати нарікань. Анджей Сапковські, наприклад, усім задоволений.

А от що може викликати нарікання — так це повільне розкачування на початку. Перегляд серіалу запросто можна кинути після перших серій, навіть не дочекавшись Любистка, який здатен врятувати нудну оповідь жартами, безпосередністю і готовністю завжди прийти на допомогу, як Deus ex machina. Але дочекавшись появи Любистка, цього разу ми не отримали від нього хіта. Маємо хорошу пісню, та й все по тому.

А лиш захочете покритикувати серіал — перегляньте відразу 4-й епізод, там Любисток говорить усе, що про нас із вами думає, і про нашу критику.

Рецензія на 2-й сезон серіалу "Відьмак" / The Witcher

Netflix, напевно, взяв курс на розширення аудиторії за рахунок тінейджерів, тому оголених тіл і сцен сексу у цьому сезоні стало на порядок менше. І так, це нарікання.

“Відьмак” побудований на синтезі європейської і скандинавської міфології зі вкрапленнями слов’янського фольклору — тут є старослов’янські імена, є Лєший і є хатинка на курячих ніжках, яка “до лісу задом, до мене передом”. Серіал зачіпає тематику політичних ігор і змов, ксенофобію й емансипацію. Шоураннери цього разу приділили більше уваги жіночим персонажам, а Єннефер отримала окрему сюжетну лінію. Цірі взагалі потроху обходить Відьмака, відбираючи у нього першість у серіалі, і сердиться, коли до неї ставляться як до дівчинки: “Моя бабуся билася в війнах і носила сукню — це можна поєднувати”, – втовкмачує вона в одній зі сцен Відьмаку.

Та Ґеральда обходить навіть Єнефер, страшно подумати, що залишиться від Відьмака до кінця третього сезону.

Рецензія на 2-й сезон серіалу "Відьмак" / The Witcher

Ми так довго і завзято боролися за український дубляж на Netflix, що помилкою буде обійти увагою українську озвучку “Відьмака”. Отримали її разом з прем’єрою, і вона бездоганна. Дубльовано навіть пісню Любистка.

От би ще українським контентом повнилися стрімінги. Зніміть вже хто-небудь серіал про характерника, що будь-якому відьмакові дасть фору. Генрі Кавіллу, до речі, пасувала б козацька шаблюка.