Кінець епохи DJI Mavic 3. Як військові житимуть без головного китайського дрона та де українські аналоги?

Українські військові скоро залишаться без основного інструменту виявлення ворога та знищення його за допомогою "скидів". Мова про цивільні дрони Mavic 3, сотні тисяч яких перебувають на озброєнні Сил оборони й на які найчастіше збирають гроші військові та волонтери.

З початку 2025 року китайська компанія DJI припинила їх виробництво. Всі Mavic 3, що надходять дистриб’юторам у різні куточки світу, є залишками запасів.

Натомість DJI представила новий дрон серії – Mavic 4 Pro. Саме він має стати заміною одного з найпопулярніших у світі безпілотників компанії, логічно продовжуючи серію простих в освоєнні та універсальних за функціональністю дронів.

Здавалося б, проблеми немає, але питання не тільки у самих дронах, але й у налагодженій під них інфраструктурі. Пульти, антени, акумулятори, програмне забезпечення, системи кріплень – багато з цього доведеться замінити.

До того ж ризиковим залишається політичний фактор. Зеленський уже заявив, що Китай обмежує продаж дронів цього типу до Європи, але водночас більше допомагає Росії.

Через це виникають два логічні запитання: наскільки болісним для Сил оборони буде зникнення DJI Mavic 3 та чому, враховуючи нашу залежність від Китаю, близького партнера Росії, Україна так і не спромоглася створити власний аналог "Мавіка", при цьому маючи понад 200 виробників безпілотників?

"Mavic 3" відходить у минуле

"Мавік" третього покоління – основа тактичної розвідки та наймасовіший дрон у Силах оборони України. В бойових та навчальних підрозділах їх сотні тисяч. Цей безпілотник – основа тактичної розвідки. Він виконує розвідку на передньому краї та знищує живу силу та легкоброньовану техніку противника за допомогою системи скидів – кріплень на які підвішуються різноманітні боєприпаси.

Як розповіли "Оборонці" у державному технокластері Brave1, потреба одного батальйону у різних моделях дронів DJI Mavic може сягати кількох сотень на місяць. Все тому, що вони дуже часто втрачаються. Є бойові втрати, втрати під час експлуатації у несприятливих погодних умовах, втрати під час навчання екіпажів, помилки при поводженні з дроном та збої в роботі електроніки.

Особливість дронів Mavic від інших БПЛА, у тому числі й безпілотників серії Matrice, це те, що вони є напівпрофесійними, тобто розрахованими на звичайних користувачів без будь-якої суттєвої професійної підготовки. Перші польоти оператор дрона може виконувати вже після 3-4 днів навчання.

Головне в дронах DJI – їх можна отримати тут і зараз. Колосальні за мірками Європи темпи виробництва у сотні тисяч або навіть мільйони дронів на рік звели питання не до відсутності техніки на ринку, а до наявності грошей.

Навколо цього дрона утворилася своя екосистема. Це професійно підготовлені пілоти та навчальні центри, закуплені антени, додаткові батареї, системи скидів, змінні пропелери та ніжки, ремонтні комплектуючі та інше.

Експерт у галузі радіоелектронної боротьби та радіоелектронної розвідки Сергій "Флеш" Бескрестнов у коментарі УНІАН зазначав, що в Силах оборони України ще є достатня кількість третіх "Мавіків", які буде можливо розібрати на запчастини та ремонтувати. На певний час цієї кількості комплектуючих та агрегатів має вистачити. З цим згодні й співрозмовники "Оборонки" у підрозділах безпілотних систем СОУ.

За словами фахівця з аеророзвідки спецпідрозділу "Пекельні шершні", великі обсяги "Мавіків" і так купують на вторинному ринку. Його підрозділ використовує дрони після кількарічної експлуатації у Європі чи США. Для прикладу, за один вживаний денний дрон наш співрозмовник міг викласти близько 40 тис. грн. При цьому ціна на новий денний безпілотник реально починатиметься від 90 тисяч. грн. "Мавік" з тепловізором на вторинному ринку вдавалося придбати за 80-100 тис. грн, коли за новий військові мають викласти понад 180 тис. грн.

Проте вже зараз ціна на треті "Мавіки" поступово зростає, і це стає причиною зриву державних закупівель. Так з початку 2025 року Держспецзв’язку, за даними "Цензор", вже мінімум чотири рази зривав тендери на закупівлю дронів Mavic 3T та Mavic 3E. Це стається через виставлення очікуваної ціни дронів, яка є набагато нижчою від актуальної ринкової. Наприклад дрони Mavic 3E держава планувала закупити за 96 тис. грн, розраховуючи на зниження ціни на торгах. В реальності ж ринкова ціна цих дронів вже перевалила за 100 тис. грн.

Зараз усі нові безпілотники на фронт постачаються зі складів і головним залишається питання: як в умовах інтенсивних бойових дій перейти на новий тип розвідувального дрона? І росіянам, і українцям доведеться за лічені місяці перебудовувати всю екосистему Mavic 3.

З проблемою відсутності Mavic 3 та комплектуючих до них стикаються й у ворожій армії. Вже зараз вони зосередились на закупівлях великих обсягів компонентів до безпілотників, які залишаються на ринку. Ймовірно, противнику ще грає на руку його рух вперед. На захоплених територіях російські підрозділи знаходять сотні збитих чи залишених "Мавіків", які розбирають і використовують як донори запчастин для наявного парку. Про це пишуть військові блогери противника у своїх телеграм-каналах.

На думку опитаних "Оборонкою" військових і фахівців у галузі БПЛА, запчастини до третіх "Мавіків" можна буде придбати до кінця 2025 року. Проте це супроводжуватиметься поступовим зростанням ціни та можливою появою на ринку значної кількості бракованих запчастин.

Тож чи є альтернатива безпілотникам Mavic 3? Безумовно, першим на думку спадає вже згаданий DJI Mavic 4 Pro, представлений цього місяця. Саме через старт його виробництва компанія згорнула випуск попередньої моделі. Ціна безпілотника нового покоління стартує від €2169, або ж з близько 100 тис. грн. Мова саме про базову комплектацію.

DJI Mavic 4 Pro зберіг трикамерну конфігурацію від попередника та отримав система передачі даних OcuSync O4+. Головним покращенням у дроні стала розроблена спільно зі шведською Hasselblad основна 100-мегапіксельна камера. Вона підтримує зйомку у форматі 6K при 60fps, уповільнене відео у 4K/120fps і має до 16 ступенів динамічного діапазону.

Ще однією опцією для заміни Mavic 3Т можуть стати дрони Autel EVO Max 4T. Низка військових частин вже закуповують та освоюють ці безпілотники. Проте дрони Autel мають ряд недоліків. В першу чергу – вони дорожчі щонайменше на 100 тис. грн, а це важливо в умовах обмежених фінансових ресурсів.

Є ще один варіант – професійний DJI Matrice 4T. Але цей продукт компанії DJI є куди більш комплексним, складним і дорогим, порівняно зі створеним для обивателя Mavic 3. Новий Matrice 4T має інші програми, системи управління, пульти, антенні комплекси, акумулятори, кабелі тощо. Він позиціюється як професійний дрон для промислових задач.

Він має нову і більш досконалу архітектуру, набагато стабільніший зв'язок і ще кращий оптичний зум. До того ж орієнтуватися у просторі дрон може не по GPS, а по об’єкту, на якому сфокусований. Причому утримувати його "в прицілі" він може на відстані до 500 метрів, а от Mavic 3 "утримує" ціль лише до 50 м. Це дрон зовсім іншого рівня, він є опцією для професійних спеціальних підрозділів. Для пересічних же військових на передовій багато його функцій є просто надмірними.

Питання переходу на новий дрон також впирається у фактор наявності військової перепрошивки, тобто програмного забезпечення. На дрони Mavic 3 є можливість таку поставити. Одну з найпопулярніших версій називають "1001". Свого часу українські фахівці "перехопили" її у росіян і інтегрували у свої дрони.

У чому суть військової "прошивки"? Фактично вона дозволяє інтегрувати туди ряд потрібних для військової експлуатації функцій. Наприклад, якщо у безпілотника стоїть обмеження щодо роботи на певній території, "прошивка" переносить його в іншу країну або й взагалі на інший континент, де жодних обмежень для роботи немає. Якщо "Мавік" втратить зв’язок, програма автоматично підійматиме його на більшу висоту, щоб він зміг відновити сигнал від оператора. З військовою прошивкою "Мавік" літатиме по компасу, а у випадку втрати зв’язку під час вильоту – повертатиметься на місце старту.

Поки що немає гарантії, що компанія DJI залишить вразливості у програмному забезпеченні нового Mavic 4Pro і дозволить інтегрувати туди військову перепрошивку. За словами Флеша, стандартна "1001" на нього вже не стає.

Офіційно компанія DJI виступає проти використання свого продукту у військових конфліктах. Проте фактично у компанії навряд захочуть остаточно закриватись від військових модифікацій та відмовлятись від великих прибутків, які приносить російсько-українська війна. Питання лише в тому, скільки часу займе розробка та впровадження нового рішення.

Пошук альтернатив Mavic 3, дефіцит дронів на ринку та головний біль включення нової моделі у фронтову інфраструктуру зайвий раз ілюструють вічну проблему української дронової галузі – ми критично залежимо від постачань з Китаю як готових дронів, так і компонентів до них.

За даними Державної митної служби, лише в січні-березні 2025 року Україна імпортувала 127,8 тис. цивільних безпілотників. При цьому 98% від цієї кількості були з Китаю.

І навіть якщо обмеження експорту безпілотників, які Китай неодноразово анонсував, на практиці не закрили нам доступ до дронів, то зі зміною бізнес-планів ключових виробників, як то зняття з виробництва найзручнішої та наймасовішої моделі, Україна нічого зробити не зможе.

А якщо Китай все ж таки вирішить остаточно стати на бік Росії та поставити ще більше перепон для закупівлі Мавіків нового покоління, то альтернатив залишиться не так багато. Відтак логіка вчергове заводить нас до розмов про власне виробництво дронів з цього сегменту.

Коли буде український "Мавік"?

В Україні вже навчилися робити якісні та недорогі рішення у сфері FPV-дронів. Але між дроном розвідки та ударним дроном, особливо дроном-камікадзе, є велика різниця.

За словами фахівця Brave1 з безпілотної авіаційної техніки, нині в межах кластера над створенням аналога "Мавіка" працює близько десяти команд, які мають льотні прототипи й активно працюють над своїми моделями. Водночас наблизитись до рівня китайського БПЛА нікому з розробників поки не вдалося.

"Насправді зробити дрон, який просто стабілізовано літає і якось знімає – не проблема. Але щоб при цьому він був маленький, тихий, щоб він при цьому був з крутою камерою і головне – з інтерфейсом, яким зможе користуватися навіть дитина, от у цьому є складність. А так і в цілому, і окремо всі ці компоненти, крім інтерфейсу і камери, вже реалізовані на багатьох дронах", – розповідає Олексій Бабенко, директор компанії"Vyriy Drone".

Проблеми українські розробники мають також із системами зв'язку та мережею даних про польоти дронів. Остання необхідна для аналізу поведінки безпілотника в різних погодних та режимних умовах роботи. DJI, наприклад, збирає дані з безпілотників по всьому світу, маючи можливість аналізувати всю цю інформацію та вносити поліпшення у програмне забезпечення. Українські компанії такої можливості не мають. У своїй роботі вони спираються на усні рекомендації та письмові відгуки з військових частин. На опрацювання цих даних йде більше часу, а вибірка не дозволяє виявляти всі недоліки, як це може робити китайська компанія зі своїм продуктом.

"DJI супер продуктова компанія. Їх методики роботи з клієнтом — вони прямо ідеальні. Там кожна кнопочка, кожен джойстик так зроблені, щоб людина взяла й одразу інтуїтивно змогла полетіти. Це зробити насправді складно, бо це багато досліджень, експериментів та змін", - говорить Олексій Бабенко.

Як розповідає "Оборонці" фахівець Brave1, більшість проєктів українського "Мавіка" базуються на рамі 10 або 12 дюймів, які використовуються для виробництва FPV-дронів. Кожна команда виготовляє свою раму автономно, що з однієї сторони збільшує власну незалежність від закупівлі компонентної бази, але з іншої – здорожчуватиме її виробництво.

Польотні контролери закуповують у китайської Matek Systems. Система стабілізації положення дрона демонструє непогані показники в бойових умовах, проте не може повторити рівень DJI. Це проблема для операторів, які повинні будуть приділяти більше уваги керуванню та стабільності дрона у польоті. Щодо камер – закуповуються неназвані китайські, європейські та американські аналоги шведських камер Hasselblad від дронів DJI, але обходяться вони дорожче за масові у виробництві рішення китайського флагмана.

Перевагою українських рішень може стати власне програмне забезпечення, яке одразу розробляється під військові потреби. Наприклад розробник українського дрона "Шмавік" в інтерв’ю Forbes розповів, що одразу закладав у програмне забезпечення БПЛА автоматичну зміну частот для протидії ворожому РЕБ та можливість перемикання на ручне керування при виявленні перешкод у програмі польоту.

Для випробувань безпілотника у бойових умовах, компанія виготовила 300 "Шмавіків". Вона виготовлятиме двигуни, системи керування, а надалі – камери власної розробки, довівши таким чином виробництво комплектуючих до "Шмавіка" у Польщі на рівні 80-90%.

Розробники планували вийти на виробництво 2500 дронів на місяць ще влітку минулого року. На практиці ці безпілотники відвантажують як за державними контрактами, так і військовим частинам, але дійсно масовими вони поки так і не стали.

Ще однією розробкою, яка може стати альтернативою китайцю, є український дрон "Лінза". Розвідувальна версія цього безпілотника створена на базі дрона-бомбардувальника, який здатен нести боєприпаси вагою до 2 кг. БПЛА оснащений тепловізійною камерою і розрахований на управління з укриття. Наразі компанія-виробник дрона планує покращити технологію свого виробу, оптимізувавши багато компонентів.

Недоліком є те, що більшість українських проєктів базуються на напрацюваннях з FPV-дронів чи дронів-бомберів, а не розробляються з нуля, як зручний та невибагливий дрон-розвідник.

На затягування розробки дронів впливає і кадровий голод. Фахових інженерів зараз не вистачає через мобілізацію, відтік за кордон та велику конкуренцію на ринку. Проте навіть з цими проблемами, робота над аналогом "Мавіка" триває, розповідає Олексій Бабенко. Його команда розробників саме зараз працює над дроном у ніші Mavic 3.

"Що буде з переваг? Це час польоту у чотири рази більший. Це співставна камера, тобто у першій версії вона буде гірша, ніж у Mavic 3 Pro, але краща, ніж у Mavic 3 Classic, але у другій версії вона буде співставна з камерою Mavic 3 Pro. Далі це стабільніша система зв’язку, тому що у нас немає тих обмежень, які є у цивільної компанії. У нас набагато стабільніший зв’язок, тому що ми його в принципі створюємо для роботи на фронті, а не цивільного життя. Це різні алгоритми роботи з різними алгоритмами подавлення. І наступна перевага – це тихість. Він буде значно тихіший за "Мавік". Мінуси – це все ж трошки складніша система керування. Процес навчання буде трошки довший. Так, ти отримаєш більше переваг, якщо ти навчився, але не вийде просто дитині взяти ось це все і не читаючи інструкцію вилетіти. Другий мінус – це ціна. Перша версія буде коштувати в районі $2000, друга в районі $3500. Ну й останній мінус – ну не вийде з першого місяця замовляти його тисячами. Тому що нарощування масштабів виробництва займе в районі 2-3 місяців", – зазначив Бабенко.

Серійне виробництво компанія планує розгорнути вже до кінця літа. Бабенко поставив мету за пів року так розвинути виробничі спроможності, щоб задовольнити принаймні половину від всієї потреби фронту. При цьому, за його словами, основну масу закупівель будуть проводити військові частини та благодійні фонди, замовлень від яких вистачить на перший час. Тобто розробникам "українського мавіка" не обов’язково сподіватись на державу, як на головного замовника їх продукту. Зазвичай держава включається у контрактування через кілька місяців від появи ефективного рішення.

У великій кількості українських команд розробників закладена і проблема – відсутність уніфікації. У кожного розробленого в Україні дрона свої пульти та стіки керування, свої системи зв’язку та передачі даних, окремі батареї та пропелери й унікальні льотні характеристики. Військові стикаються з нестандартними рішеннями, що разюче відрізняється від уніфікованого "Мавіка". Це створює ризик перевантаження системи підготовки та військової логістики.

Коли справа дійде до масових постачань у війська, не факт, що українські виробничі потужності зможуть забезпечити потребу Сил оборони. Та ж китайська DJI роками збирала найкращі рішення по всьому світу, копіювала їх або викуповувала контрольні пакети акцій постачальників у Європі. Найкращим прикладом є вже згадана шведська Hasselblad, яка виготовляє камери для китайських дронів, і з 2017 року контролюється DJI. Таким чином, для виробництва дронів Mavic китайці створили замкнуту екосистему, у якій кардинально не залежать від глобальних змін у світі.

Українські ж виробники беруть різні рішення від зовнішніх постачальників і як конструктор збирають готовий продукт.

На виході розробки виходить, що український БПЛА не матиме суттєвих переваг перед базовим "Мавіком" у ціні, а комплектуючі матимуть китайське походження, якого держава воліла б уникнути.

В ідеалі держава мала б стимулювати виробництво компонентів в Україні, але його гальмують правила ринку. Наразі діє дискримінаційна норма, яка звільняє від ПДВ імпортні компоненти для дронів, а аналогічної пільги для вітчизняних виробників немає. Відповідно виробникам кінцевого продукту вигідніше купувати китайське, а не українське.

Українські військові чекають на появу українських аналогів "Мавіка". Процес появи відповідної вітчизняної технології не може відбутися миттєво, а отже місцевим виробникам потрібно швидко пройти всі етапи, які пройшли їх китайські колеги: від вибору найкращих іноземних комплектуючих, хай на початку це і значно збільшить вартість дронів, і до розробки власних програм та компонентів. З нарощуванням виробництва безпілотників та освоєнням нових компонентів, ціни на дрони будуть поступово знижуватись. Зростатиме і їх якість та надійність, що є одним з ключових факторів для роботи у військах.

Але поки що власних рішень для заміни "Мавіка" український оборонний комплекс не має, тож доведеться далі адаптуватись під економічні та політичні реалії.

А от що в України добре виходить виробляти – то це FPV-дрони. Є багато готових рішень, впровадження яких обмежене лише наявністю грошей. Бійці протитанкової роти 13-ї бригади НГУ "Хартія" збирають на обладнання для FPV-дронів, яке дозволить бити російських окупантів на Харківщині ще точніше та значно далі, ніж вони того очікують. Допомогти військовим можна за цим посиланням.