З macOS на Windows: досвід використання ASUS Zenbook S 13 OLED

Zenbook S 13 OLED – це дуже компактний 13-дюймовий ноутбук на Windows 11, який мені вперше вдалося протестувати навесні цього року, й тоді модель запам’яталася як доволі цікава альтернатива для MacBook Air. Тож я вирішив спробувати її саме в такій ролі: переїхати на ASUS Zenbook S 13 OLED з базового MacBook Air M2, налаштувати під свої робочі задачі та подивитися, наскільки ефективно я зможу їх виконувати. В цьому матеріалі я поділюся досвідом переходу з macOS на Windows, та наскільки зручно робити повсякденні завдання на Zenbook S 13 OLED.

Типовий робочий сетап

Основою мого робочого місця є 27-дюймовий 4К монітор ASUS ProArt 279CV: все ж якщо довго працюєш за комп’ютером, великий екран дозволяє очам менше втомлюватися. Ноутбук підʼєднано до монітора одним кабелем USB-C, який забезпечує живлення та передає відеосигнал. При типових задачах мені не потрібно одразу два екрани, тож ноутбук стоїть збоку.

Для роботи я зараз використовую бездротову мишу Logitech MX Master 3, їй вже 4 роки, але вона досі працює справно, хоча й порядно затерлася, а також низькопрофільну механічну клавіатуру Keychron K1 SE з червоними перемикачами Gateron. Взяв її спробувати, адже було цікаво попрацювати саме на такому типі механіки після доволі довгого використання MX Keys Mini for Mac та HATOR Skyfall TKL Pro Wireless. В цьому плані K1 SE більш універсальна, адже в комплекті йдуть змінні кейкапи як під macOS, так і під Windows, тому доволі просто перемикатися з однієї системи на іншу.

ASUS Zenbook S 13 OLED чудово вписався в цей робочий сетап. В цій моделі, навіть попри невелику товщину, є хороший набір портів, який включає один USB 3.2 Gen 2 Type-A, один HDMI 2.1, та, найголовніше для мене, два Thunderbolt 4 з DisplayPort та PD. Саме через один з них ноутбук передає картинку на монітор та ще й заряджається. 65 Вт, які віддає ASUS ProArt 279CV, якраз достатньо для того, щоб Zenbook S 13 OLED працював на повну потужність.

Єдина відмінність використання цього сетапу з MacBook Air M2 – це те, що він має пасивну систему охолодження і його можна тримати закритим при підключенні до монітора. В Zenbook S 13 OLED використовуються два надтонкі вентилятори, які набирають повітря в нижній частині та видувають його на тильну грань, тож кришку дисплейного блока краще тримати відкритою. Це ніяк не заважає, навіть навпаки, зручно, що можна входити в систему через функцію розпізнавання обличчя.

Більшу частину часу за комп’ютером я працюю з браузером, поштою, месенджерами та документами та фото. Детальніше про свій набір програм розкажу трохи далі. Зазначу тільки, що такі завдання не надто навантажують систему, проте й при інтенсивному використанні всіх потрібних програм я майже не чую роботу вентиляторів, вони справді працюють дуже тихо.

З огляду на сетап можна поставити питання: навіщо тут взагалі ноутбук? Можна було б використовувати невеликий ПК або взагалі моноблок. Проте зазначу, що великою частиною моєї роботи є зустрічі, тож ноутбук, який можна просто від’єднати від монітора та взяти із собою – це просто дуже зручно. Окрім того, доволі приємно мати можливість міняти робоче оточення та вибиратися працювати в парк чи кафе. Також минула зима з графіками відключення світла показала, що ноутбук з хорошою автономністю – це дуже велика перевага.

Можливості ноутбука та зручність використання

Якщо відсунути в сторону використання монітора, окремої клавіатури та миші, то перехід з 13,6-дюймового ноутбука на 13,3-дюймовий не викликає ніякого дискомфорту, у випадку Zenbook S 13 OLED навіть навпаки, адже OLED-матриця має кращу передачу кольорів та вищу роздільну здатність 2880 х 1800 точок.

Що одразу відчуваєш, так це меншу вагу ноутбука ASUS, вона тут всього 1 кг, при товщині трохи більше як 1 см. Кришка дисплейного блока з покриттям плазмової керамізації приємна на дотик, але доволі марка (той момент, який я не помітив під час огляду). Втім, головне, що вона достатньо міцна, щоб не продавлюватися.

Невелика вага та розміри роблять Zenbook S 13 OLED прекрасним компаньйоном під час виїздів: востаннє я з таким самим задоволенням брав ноутбук із собою під час використання 12-дюймового MacBook у 2015 році. При тому, що Air M2 теж не можна назвати сильно важким, але він якось менш заохочує до мобільного використання.

Під час роботи з Zenbook S 13 OLED вдень на вулиці варто підшукати місце в тіні. Максимальна яскравість 550 ніт хоча й хороша як для екрана ноутбука, але все ж таки набагато менша за те, що пропонують сучасні смартфони.

Окрім того, глянцеве покриття дисплея буде ловити відблиски, проте можливість розкрити кришку на 180 градусів дозволяє підібрати потрібний кут. В цьому плані з MacBook Air M2 складніше, адже його кут розкриття обмежений.

Що ще дуже подобається в Zenbook S 13 OLED, так це клавіатура. Попри те, що я частіше пишу тексти з механічної клавіатури, перемикання на клавіші ноутбука не потребує якоїсь довгої адаптації чи звикання. Короткий, м’який хід кнопок з відчутним натисканням дозволяє комфортно набирати великі об’єми тексту.

Тачпад в ноутбуці великий та зручний, але першим ділом у всіх моделях на Windows я вимикаю імітацію правої кнопки миші при натисканні на праву нижню половину тачпада, а також жест змахування трьома пальцями. Обидві ці опції розпізнаються у Windows не дуже надійно. При цьому права клавіша миші чудово спрацьовує при торканні до сенсорної поверхні одночасно двома пальцями.

Щодо швидкодії ноутбука, то зв’язки Intel Core i7-1355U, графіки Intel Iris Xe, 16 ГБ оперативної пам’яті LPDDR5 5200 МГц та NVMe M.2 SSD на 1 ТБ більш ніж достатньо для офісних потреб та редагування фото. В синтетичних тестах Air M2 швидше, але не можу сказати, що в реальних задачах мені не вистачає потужності Zenbook S 13 OLED. В ноутбуці ASUS також подобається одразу великий розмір вбудованого сховища. Air з SSD на 1 ТБ досі коштує зовсім непристойних грошей.

Повсякденні задачі та софт

Буквально на днях відбувся реліз великого оновлення Windows 11, і в той же день компанія Apple випустила свою наступну macOS, що вже традиційно отримала назву однієї з природних пам’яток Каліфорнії, цього разу долини Сонома. Ці релізи, та ще й в один день, як на мене, є чудовим індикатором напрямку розвитку операційних систем Apple та Microsoft.

Я вже поставив собі оновлення Windows 11 з новим ШІ-помічником Copilot та встиг трохи спробувати macOS Sonoma, і якщо Microsoft наважується на сміливі експерименти та справді вірить у майбутнє штучного інтелекту, то Apple поки просто старається прив’язати користувача своєю екосистемою. Думаю, якби не нові заставки в macOS Sonoma, мало хто б з користувачів взагалі помітив зміну версії ОС.

При цьому не можу сказати, що один підхід правильніший за інший. Наприклад, з останніми оновленнями Windows 11, які я застав на Zenbook S 13 OLED, мене не покидало відчуття того, що певною мірою я є бета-тестером, з огляду на великий значок прев’ю на іконці Copilot та на спроби Microsoft перевести мене на бета-версію Outlook, який до того ж не дуже радий працювати з моєю робочою поштою. Проте загалом мені подобається напрямок розвитку Windows. Microsoft намагається зробити операційну систему максимально привабливою для різних груп користувачів.

Навіть якщо у вас iPhone, то Windows 11 може підтягувати вашу галерею фото з iCloud через стандартну програму Фото (для цього треба встановити утиліту iCloud для Windows), можна слухати музику через клієнт Apple Music та дивитися серіали на Apple TV+. Звісно, це все не завжди працює так добре, як у замкнутій системі Apple, але такий вибір є, і це насправді чудово. Тож попри всі особливості та недоліки Windows, особливо з підходом Microsoft забирати, а потім повертати в систему деякі можливості, мені ця ОС загалом подобається. І дуже цікаво подивитися, як на її розвиток вплине додавання функцій штучного інтелекту.

Що ж, після цього ліричного відступу повернусь до основної теми статті та зазначу, що загалом перехід з macOS на Windows не є чимось складним, по суті я роблю це постійно, коли тестую нові ноутбуки. Мій щоденний набір задач пов’язаний з написанням матеріалів для сайту, роботою редакції та взаємодією із партнерами. Тому однією з головних програм для мене є браузер, і вже доволі давно я перестав використовувати Chrome, повністю переключившись на вбудований Edge.

Це частково є проявом моєї ліні, але також і компліментом в сторону розробників браузера Microsoft, адже він так само швидкий, як Chrome, але має більше налаштувань, які дозволяють мені вимкнути все непотрібне, та ще й ці налаштування синхронізуються між різними пристроями.

Ще один браузер у моїй системі – це Firefox, він періодично потрібен для перевірки, чи все на сайті працює так, як потрібно, ну й взагалі хочеться підтримати розробників додатковими завантаженнями.

Перепробувавши дуже багато поштових клієнтів, я зупинився на офіційному Microsoft Outlook, адже пошта редакції працює на Microsoft 365, і це виявився найпростіший та зручний варіант використання робочої скриньки. Також похвалю Microsoft за зручний застосунок для Android та iOS.

Для ведення списку справ я вже доволі давно використовую Microsoft To Do, ще коли це був стартап під назвою Wunderlist. Зараз його інтегрували в різні сервіси Microsoft, той же Outlook дозволяє створювати з листа завдання із нагадуванням, що для мене дуже зручно.

Але напевно найбільш важливим інструментом для мене зараз є Notion, гнучкість якого дозволяє використовувати його одразу для декількох задач. Наприклад, вести план редакції (насправді веде його Олег Данилов, а я в основному забуваю, вибач, Олеже!), збирати теми для подкастів, створювати базу знань для нових авторів, як працювати із сайтом та багато іншого. Гнучкість програми та наявність велетенської кількості різноманітних шаблонів дозволяють закривати за допомогою Notion потребу в декількох окремих програмах.

Як заміну Notion я міг би розглядати Microsoft Loop, але поки що таке враження, що цей проєкт не злетів і зараз не дуже сильно розвивається.

Для написання матеріалів моєю стандартною програмою є Word, втім, на macOS я частіше користуюся iA Writer, і колись все ж куплю його ще й для Windows. Поки що зв’язка Word + Google Docs + плагін LanguageTool дозволяють комфортно працювати з текстами в системі Microsoft, але iA Writer все ж рідніший.

Для обробки фото я користуюся першою версією Affinity Photo, вона поки що працює справно, хоча можливо, колись все ж доведеться заплатити за другу версію. Це загалом хороший редактор фото, але він сильно поступається Pixelmator, яким я користуюсь на macOS. На жаль, його розробники поки й не думають створювати версію для Windows. І це одна з найбільших незручностей при переході з системи на систему.

Коли потрібно змінити розмір великої кількості знімків та додати вотермарк Межі для огляду, я використовую безплатний FastStone Photo Resizer. Чудова програма, яка економить купу часу.

По суті це мій базовий набір робочих програм. Я був би радий мати більший вибір софту на Windows, але, на жаль, він тут все ж обмежений, якщо порівнювати з macOS, до якої за останні декілька років додалися ще й програми з iOS/iPadOS. Сподіваюсь, що у Microsoft вийде привабити більше розробників. Мені, наприклад, дуже не вистачає альтернативного магазина додатків, як Setapp від MacPaw, де за підпискою можна отримати доступ до сотень програм.

Що ж стосується розваг, то Zenbook S 13 OLED – не ігрова система, тому комфортно на ньому в Starfield не поганяєш, проте й часу на ігри в мене відверто не вистачає.

Тож всі розваги на комп’ютері зводяться до прослуховування Spotify, та іноді до перегляду серіалів на Netflix та Apple TV+. Причому останній зараз дивлюсь частіше, там почали виходити справді цікаві серіали.

***

Як я й писав вище, Zenbook S 13 OLED без проблем справляється з такою моделлю використання, тому сподіваюсь, що мій досвід буде корисним для тих, хто шукає собі тонкий та легкий ноутбук на Windows. Також чекаю від вас в коментарях, якими цікавими програмами ви користуєтесь, та що я міг би в майбутньому замінити у своєму стандартному наборі софту для Windows.