Заборонені ігри: політична та вікова цензура у відеоіграх
Попри поважний вік, а перші відеоігри з’явилися понад 70 років тому, ця сфера досі вважається однією з наймолодших гілок індустрії розваг, тому багато моментів у ній усе ще не врегульовано на законодавчому рівні. Однак вплив відеоігор на людей та важливу роль у суспільстві неможливо заперечувати, тож політики та уряди країн намагаються якось врегулювати ринок відеоігор, узяти під свій контроль. І часом роблять вони це дуже незграбно, тому питання заборон та цензури в індустрії досі породжує палкі суперечки. В цьому тексті ми намагаємося хоч трохи з ними розібратися.
Нещодавні приклади
Про питання цензури в ігровій галузі згадували нещодавно, у контексті скандальної, але, як з’ясувалося, досі непоганої Stellar Blade. Гра встигла стати популярною ще до релізу завдяки привабливому образу головної героїні Єви. Це породило дискусію про сексуалізацію та об’єктивацію жіночих персонажів відеоігор, якій ми присвятили окремий текст. Коментарів до нього набралося чимало, тож поспішайте бачити.
Але на цьому скандали навколо Stellar Blade не закінчилися. Коли гра дісталася до релізу, гравці помітили, що патч першого дня виправляє деякі костюми головної героїні. Наприклад, купальник став трохи довшим, щоб прикривати стегна, також у ньому з’явилася додаткова вставка на грудях, що закриває декольте. Щось подібне сталося й з іншими відвертими костюмами.
Також гравці припустили, що патч першого дня зменшив кількість крові, яка залишається на тілі Єви після боїв. Іронія у тому, що патч також виправив численні технічні та деякі геймплейні проблеми Stellar Blade. Завдяки йому розробники підкоригували таймінги атак, через що бойова система гри відчувається більш плавною.
Тобто гравців нібито поставили перед вибором. Або вони отримують виправлену версію, в яку приємніше грати, але з цензурою деяких елементів, або без цензури та без геймплейних виправлень. У підсумку гравці навіть запустили інтернет-кампанію #FreeStellarBlade, закликаючи розробників відмовитися від цензури.
Проблема тут насправді дещо більша, ніж просто зміна декількох костюмів. Адже студія Shift Up обіцяла випустити версію без цензури в усіх країнах. Щоправда, акцент тут робився на те, що не буде якихось окремих виправлень для конкретних країн на кшталт Японії. Однак гравці в підсумку сприйняли заяву як обман, адже виправлення костюмів у всіх версіях – це якоюсь мірою прояв цензури.
Окремо звинувачення посипалися на адресу Sony як видавця, адже це не вперше, коли ігри на PlayStation 5 отримують подібні виправлення. Можна згадати ситуацію з Тіфою з Final Fantasy VII Remake і Final Fantasy VII Rebirth, коли їй додали додаткову тканину в зоні декольте, що теж обурило деяких гравців.
Іноді доходить зовсім до кумедних ситуацій. Така трапилася з англійським релізом візуальної новели Tsukihime A piece of Blue Glass Moon.
Артбук у версії для PlayStation зазнав цензури через відверті зображення. А ось на Nintendo Switch вирішили нічого не вирізати. Про це окремо заявили самі розробники, ніби натякаючи на провину Sony у прийнятті рішення про цензуру.
Цензура відвертих моментів в іграх – це частина набагато ширшої політики, спрямованої на те, щоб зробити ігри більш доброзичливими та доступнішими для всіх. Свої витоки вона бере в 1990-ті, коли відеоігри перетворилися на розвагу для усіх.
Узяти під контроль
У відеоіграх регулярно зустрічається провокативний контент різного характеру. Він є зараз, він був кілька десятків років тому. Contra 1987 року вирізнялася гротескними, моторошними дизайнами останніх босів. А 1982 року вийшла гра Custer’s Revenge, основний геймплей якої полягав у ґвалтуванні корінних американок. Ця гра потрапила в численні переліки найгірших ігор усіх часів.
Кожна країна власним чином поралася з провокаційним контентом у відеоіграх, а з розвитком технології зображення жорстоких і відвертих сцен ставало дедалі яскравішим. У 1990-х розробники навчилися використовувати вставки з живими акторами, щоб показувати окремі сцени, звісно ж, рівень жорстокості та сексуальних сцен став майже реалістичним. Політики не могли обійти подібне стороною.
У 1993 році американські сенатори Джо Ліберман і Герб Коль організували урядові слухання щодо питання відеоігор та їхнього негативного впливу на суспільство. Особливо занепокоєння політиків викликали дві гри. Mortal Kombat критикували за надмірну жорстокість, а Night Trap – за сцени з живими акторами, в яких можна побачити сексуальний характер. Окремо сенатори критикували жорстокість Doom.
Подібні слухання тривали до 1994 року і почали потроху впливати на ігрову індустрію. Роздрібні магазини техніки та відеоігор вирішили відмовитися від продажу ігор з жорстокими та відвертими сценами, це негативно позначалося на продажах. Але головна проблема полягала в ризику появи регуляції ігрової індустрії з боку уряду США. Як усі ми розуміємо, контроль з боку держави у сфері розваг не призводить ні до чого доброго майже в усіх ситуаціях.
Тоді найбільші ігрові компанії рівня Acclaim Entertainment, Electronic Arts, Nintendo і Sega вирішили об’єднатися, щоб розв’язати це питання. У квітні 1993 р. вони разом створили торгово-промислову асоціацію Interactive Digital Software Association (зараз Entertainment Software Association), головна мета якої полягала в розробці норм регуляції контенту у відеоіграх без втручання з боку уряду.
Без суперечок між конкурентами не обійшлося, але в підсумку у вересні 1994 року вони домовилися про створення незалежного регулятора під назвою Entertainment Software Rating Board (ESRB), який мав виробити власну систему рейтингів засновану на актуальній системі рейтингів Американської кіноасоціації (Motion Picture Association)
Створена система регуляції передбачає наявність різних вікових категорій:
- “Для дітей молодшого віку”
- “Для всіх”, раніше – “Від дітей до дорослих”
- “Для всіх від 10 років і старше”
- “Підліткам”
- “Для дорослих”
- “Тільки для дорослих”
Однак головною особливістю системи ESRB стали короткі описи потенційно провокаційних і небезпечних моментів в іграх. Регулятор вказує, чи є в грі насильство, нецензурна лексика, внутрішньоігрові покупки, взаємодія між живими гравцями, наркотичні речовини, еротичні моменти та багато іншого. У підсумку, до слова, описи від ESRB стали способом дізнатися додаткову інформацію про гру до її релізу.
Поява рейтингів ESRB позитивно позначилася на ігровій індустрії. Політики відмовилися від ідеї прямого регулювання відеоігор. А покупці, особливо батьки, отримали можливість краще розуміти, який саме контент вони отримають від чергового релізу.
ESRB задала тренд на появу подібних регуляторів в інших країнах. В Японії у 2002 році з’явилася система CERO. У Європі 2003 року створили організацію PEGI, вона регулює вікові обмеження у сфері відеоігор у 41 країні. ESRB, PEGI та CERO успішно використовують і досі.
Але деякі країни все ще чіпляються за власні системи регуляції ігрового контенту. У Німеччині це, наприклад, організація Unterhaltungssoftware Selbstkontrolle. А в Китаї взагалі діє окрема система розгляду та схвалення ігор, через яку з 2000 по 2015 рік було встановлено майже повну заборону на ввезення у країну домашніх ігрових консолей. Усе через ризик виникнення ігрової залежності у дітей та підлітків.
Різні системи призводять до різних результатів. Тому розробникам ігор доводиться часто змінювати свої продукти під індивідуальні вимоги країн.
Унікальні випадки
Цензуру у випадку Stellar Blade можна пов’язати із загальною політикою Sony щодо становлення більш “сімейною” компанією. Її можна деякою мірою зрозуміти, адже консольний гігант хоче охопити максимально широку аудиторію, а не тільки хардкорних гравців. Але частіше цензура обумовлена не бізнес-рішеннями компаній, а політичними “настроями” різних держав.
І тут не можна не згадати Китай. Китайська Народна Республіка славиться контролем за всіма сферами життя громадян, а також дбає про імідж країни у медіапродуктах. Тому будь-які недоречні висловлювання й елементи можуть стати причиною для цензури та заборони з боку регуляційних органів КНР.
Це можна відчути в одній з найпопулярніших китайських ігор – Genshin Impact. Чат гри не дозволяє вам використовувати не тільки образливі фрази, а й слова на кшталт “Сталін”, “Тибет”, “Тайвань” і навіть “путін”. Жодних обговорень політично гострих моментів у китайській грі не має бути.
Це стосується й інших мобільних китайських ігор. Наукове дослідження 2017 року виявило, що існує 180 000 слів, які заборонені для використання в китайських мобільних іграх. Цікаво, що під заборону може потрапити навіть назва гри-конкурента, як сталося з корейською MMORPG Ragnarok Online.
Окремо примітна ситуація трапилася з Football Manager 2005. Міністерство культури Китаю не схвалило, що в грі Тибет вказано як окрему державу, оскільки це “становить загрозу суверенітету країни”. У підсумку в китайській версії Football Manager 2005 Тибет став частиною Китаю.
Також за свій імідж сильно переймається Німеччина, але у неї на те зовсім інші причини – уряду Німеччини сильно болить за нацистське минуле країни. З огляду на те, що сетинг Другої світової війни зустрічається у відеоіграх регулярно, розробникам доводиться адаптувати деякі нюанси, щоб їхній проєкт вийшов у Німеччині.
Насамперед це пов’язано із зображенням свастики та іншої нацистської символіки. У Німеччині демонструвати їх заборонено законом. Тому німецькі версії Call of Duty: WWII та Wolfenstein II: The New Colossus отримали зміни. У першій замість свастик ви спостерігатимете залізні хрести, у другій – чорні трикутники. У The New Colossus також прибрали примітні вуса Гітлера, щоб зменшити зв’язок із лідером Третього рейху.
Навіть провокаційна South Park: The Stick of Truth позбулася свастик у версії для Німеччини. А в деяких інших європейських країнах Ubisoft вирізала з гри сцену з анальними пробами та абортом. Тільки це рішення компанія ухвалила самостійно, спираючись на маркетингові дослідження.
Японські ігри часто хвалять за привабливих і сексуальних персонажів. З іншого боку, до жорстокості та відвертих сцен у відеоіграх у Країні сонця що сходить ставляться дуже суворо. Через це в японській версії The Witcher 3: Wild Hunt вирізали розчленування і моменти з оголенням. Розчленування в принципі часто прибирають із найрізноманітніших ігор для японського ринку. Навіть із відносно миролюбної Uncharted: Drake’s Fortune вирізали всю кров.
Окремо в контексті Японії примітна ситуація з Fallout 3. У грі є можливість підірвати атомну бомбу просто посеред міста, але тільки не в японській версії. Також зброю “Товстун”, що стріляє мініатюрними атомними бомбами, перейменовано на “Ядер-Мет”. Усе через минуле Японії, яка пережила ядерне бомбардування Хіросіми та Нагасакі. А “Товстун” – це якраз назва тієї самої атомної бомби, яку скинули на Нагасакі.
Прискіпливо до жорстокості та провокативних питань у відеоіграх ставляться і в Австралії. До 2011 року ігри там могли отримати максимальний рейтинг лише MA15+. При цьому рейтинг R18+, доступний для фільмів, для відеоігор не застосовували, їх просто забороняли продавати. Це змушувало розробників активно адаптувати проєкти під австралійську класифікацію. Тому в Left 4 Dead 2 в Австралії повністю відсутні розчленування та жорстокість, що досить дивно для гри про зомбі.
Випадків цензури у відеоіграх набагато більше, ніж можна уявити. Ось ще кілька прикладів, щоб ви зрозуміли масштаб явища:
- у США в першій частині The Witcher зробили менш відвертими всі картки з жіночими персонажами, які Геральт отримує після сексу з ними;
- у Little Big Planet замінили одну з пісень на інструментальну версію, оскільки виникли підозри, що в тексті зустрічаються рядки з Корану;
- у західній версії Zanki Zero: Last Beginning прибрали всі натяки на сексуалізацію неповнолітніх;
- у німецькій версії Grand Theft Auto III з убитих перехожих не випадають гроші, щоб не заохочувати безглузде насильство;
- з американської версії Final Fantasy IV прибрали всі посилання на християнство.
Як бачите, буквально що завгодно може стати приводом для цензури. Однак одними модифікаціями контенту з боку розробників справа не обмежується. Часом доходить до повної заборони гри на території якоїсь країни.
Повний стоп
Якщо гру повністю заборонили для продажу в якійсь країні, то це означає, що якісь її елементи йдуть зовсім у розріз із місцевими законами.
Перше місце за подібними заборонами звісно ж посідає Китай. Будь-яка зайва жорстокість може стати причиною позбутися доступу до китайського ринку, який приносить істотний прибуток. У подібне становище потрапила Battlefield 4, оскільки гра додатково “дискредитувала китайську націю”. Під бан потрапила навіть дитяча Roblox, бо в ній побачили “антикомуністичну пропаганду”.
Але найпримітнішою виглядає заборона Devotion. У горорі є пасхалка, що відсилає на подібність між Сі Цзіньпіном та Вінні-Пухом. Такі жарти вважають у КНР вкрай образливими. Китайський уряд звернув увагу на Devotion, що призвело до повного зникнення гри зі Steam.
Мила і добра Animal Crossing: New Horizons теж не сподобалася уряду Китаю. У грі можна створювати власний контент, і гравці з Китаю скористалися цією можливістю, щоб почати поширювати антиурядові гасла. Гра зникла з продажу, але її все ще можна знайти на “сірому ринку” КНР.
Ще смішнішою виглядає історія з Plague Inc. У цій грі ви можете створити власний смертельний вірус і спробувати знищити людство. У Китаї її заборонили після старту епідемії коронавірусу. Адже ходять чутки, що саме в китайських лабораторіях створили COVID-19.
Політичні причини дуже часто стають ключовими в питанні заборони відеоігор. Ось декілька подібних випадків:
- Spec Ops: The Line заборонили в ОАЕ через зображення зруйнованого міста Дубай;
- Battlefield 3 заборонили в Ірані через вигадане вторгнення США в Іран у сюжетній кампанії;
- Call of Duty: Black Ops II та Medal of Honor заборонили в Пакистані, оскільки ігри змальовували країну як failed state, повну злочинності.
Питання релігії теж можуть вплинути на випуск ігор у тих чи інших країнах. Так, Dante’s Inferno заборонили в Малайзії через зображення сатаністської символіки, що йде проти шаріату. А в Індії під забороною перебуває Fallout 3, оскільки в ній можна вбивати мутованих корів, а корови в Індії вважаються священними тваринами.
Втім, деякі заборони ігор виглядають максимально логічними. Візьмемо, наприклад, Hatred. Її історія розповідає про Антагоніста, якому набридло сучасне суспільство, тому він вирішує просто вбити якомога більше невинних людей. Жодних підтекстів, жодного обґрунтування. У фіналі він ще й атомну бомбу скидає.
Гра не несе в собі жодного важливого посилання або моралі, а просто робить акцент на безглуздому насильстві. Тому не дивно, що її заборонили в Німеччині. Ну й таке, з погляду геймплею в ній немає нічого цікавого.
Однією з небагатьох ігор, яку заборонили в “країні свободи” США, стала Guy Game. Що потрібно було зробити для цього розробникам? У грі присутні відверті сцени з живими дівчатами, які демонструють груди, згодом з’ясувалося, що одна з дівчат на момент зйомок була неповнолітньою.
А деякі заборони красномовно говорять про ситуацію в країні. Тому в Ірані офіційно заборонена Pokemon Go, адже прогулянки зі смартфоном у пошуках покемонів можуть завести людей на військові об’єкти та інші небезпечні території. Це загрожує як життю людей, так і національній безпеці.
Як з цензурою і забороною відеоігор в Україні?
В Україні ігрова індустрія перебуває на істотній відстані від держави, політики та інших вищих інтриг. Однак свої особливості у нас все одно зустрічаються. Відсутність централізованої регуляції при цьому іноді призводить до абсурду. Це я про наліпки з написом “Субтитри російською мовою” на тлі українського прапора, які так люблять клеїти на фізичні носії.
Щодо регуляції контенту. Україна поки що формально не належить до PEGI та ніяк не зазначена в актах організації з юридичної точки зору. Однак закордонні видавці та розробники використовують саме цю систему під час продажу ігор на території нашої країни.
Багато видавництв керуються власними мотивами під час випуску ігор в Україні. Найвідоміша неприємна ситуація трапилася з Mortal Kombat 11. Гру досі не можна купити ні в Steam, ні в цифрових магазинах консолей. Warner Bros. Games послалася на особливості законодавства країни, нічого додатково не прокоментувавши.
Гравці припустили, що відмова від продажу пов’язана зі скіном для однієї з героїнь гри, Скарлетт. На ньому можна побачити комуністичну символіку, показ якої в Україні заборонений на законодавчому рівні. Warner Bros. Games і NetherRealm вирішили ніяк не цензурувати гру, а просто видалити її з українських магазинів.
Але ось що найцікавіше. Скін Скарлетт у підсумку виправили на нейтральний. Однак ані Mortal Kombat 11, ані повне видання Mortal Kombat 11 Ultimate так і не вийшли в Україні.
Подібний випадок самоцензури трапився з Tell Me Why, але тут український регіон став “супутнім збитком”. Гру спочатку планували заборонити для продажу лише в росії та інших схожих країнах, де діють закони про пропаганду ЛГБТ. Адже один з персонажів Tell Me Why трансгендер, жінка, яка перетворюється на чоловіка, до речі, хоча це і впливає на сюжет, це тут неголовне. В Україні такого закону немає, але гру все одно довгий час не можна було купити.
Однак у цієї історії більш позитивне закінчення. У 2021 році на честь Місяця гордості Don’t Nod безплатно роздала всі епізоди Tell Me Why у Steam. Тоді ж гра стала доступна в Україні.
До речі, є ймовірність, що ця цензура – діло рук самого Steam, а не розробників чи видавців. Олександр Сенін, ведучий ігровий дизайнер та операційний директор Starni Games, розповідав нещодавно в інтерв’ю “Межі” про механізм “автоцензури” Valve.
Dave the Diver зіткнулася зі схожою проблемою. Її видавець – китайська компанія Nexon. І на релізі вона була заблокована для купівлі в Україні, так само як і в росії. Існувало припущення, що заборона пов’язана із санкціями США і ЄС щодо тимчасово окупованих територій України, так званих “ДНР” і “ЛНР”. А китайська компанія вирішила зайняти нейтралітет, тому заблокувала всіх причетних.
Але сьогодні Dave the Diver спокійно продається в українському Steam. А нещодавно гру додали в бібліотеку підписки PS Plus.
Деякі блокування ігор в Україні безпосередньо з самими іграми не пов’язані. Основна причина тут – загальний бан російських сайтів і RU-доменів. Саме тому більше не вийде пограти в Lineage II, адже її поширенням на українських територіях займалася російська компанія “Фогейм”. Доступ до її сайту та серверів обмежений з українських провайдерів.
Однак якщо говорити загалом, в Україні відсутні механізми регулювання ігрової індустрії. Це наочно показала ситуація з Atomic Heart. Гру звинувачували у звеличенні комунізму, а саму її розробляли за російські нафтові гроші, про що вийшло безліч розслідувань. Але Atomic Heart досі вільно продається в усіх українських цифрових магазинах. Іронічно, але в ній навіть є українська локалізація.
Щоправда, іноді розмови про спроби взяти український ринок відеоігор під контроль все-таки розпочинаються. У 2020 році таку ідею висловив заступник Міністра цифрової трансформації України Олександр Борняков.
“Візьмемо, до прикладу, частину відомої комп’ютерної гри Call of Duty, у сюжеті якої – умовна війна на Донбасі. Красива графіка, реалістичний сюжет і ми вже звикли до постійного протистояння РФ і США в кінематографі, іграх, і, можливо, добре, що про події в Україні та їхні наслідки знатимуть у всьому світі. Але проблема значно глибша. Не виключено, що завтра з’явиться гра, в якій нам і нашим дітям пропагуватимуть і нав’язуватимуть неприйнятні речі, що ставитимуть під сумнів територіальну цілісність України. А дієвого механізму, який би заборонив її поширення в нашій країні, – немає”, – саме так прокоментував необхідність створення відповідного інструменту для регулювання відеоігор Борняков.
Але до реальних справ так і не дійшло.
А часом уже українські ігри стають приводом для цензури. У Sherlock Holmes: Crimes & Punishments студія Frogwares вставила на початок гри екран, який присвячений пам’яті “Небесної сотні”. Російський видавець гри “1С-СофтКлаб” попросив його прибрати, але розробники відмовилися. У підсумку “1С-СофтКлаб” відмовився видавати гру.
Так саме в Росії заборонили продавати українську Strategic Mind: Blitzkrieg через німецький парад перемоги на Червоній площі Москви в фіналі альтернативної кампанії, та Ukraine War Stories, скоріше за все через “дискредитацію армії рф”.
Політичні важелі
Відеоігри зуміли посісти важливе місце в житті мільйонів людей по всьому світу. Сучасний світ неможливо уявити без інтерактивних розваг, а сумарна оцінка ігрової індустрії становить мільярди доларів. Тому не дивно, що в таку велику й активну сферу нашого життя втручається політика.
Дебати про відеоігри виникають регулярно. Усі давно чули про те, що ігри якось пов’язані з жорстокістю, нехай прямого зв’язку доведено не було, радше навпаки. Однак заяви про ігри можуть слугувати як елементи впливу на електорат.
Дональд Трамп свого часу критично висловився про відеоігри, закликаючи обмежити їхнє поширення. На його думку, саме ігри винні в проблемах найрізноманітнішого роду.
“Ми повинні зупинити прославляння насильства в нашому суспільстві. Це стосується моторошних, жорстоких відеоігор, які стали звичайним явищем. Сьогодні проблемній молоді занадто легко оточити себе культурою, що прославляє насильство. Ми повинні негайно зупинити або істотно скоротити це явище”, – подібним чином Трамп прокоментував популярність відеоігор.
Слід розуміти, що основна аудиторія Трампа – це консервативні американці, які дотримуються сімейних цінностей та традицій. Вони часто вірять у стереотипи та важко сприймають зміни. Тому критика відеоігор для них – черговий привід проголосувати за свого кандидата.
Але це не означає, що в уряді США багато хто поділяє подібні ідеї. Американський політик Джаред Поліс навпаки бачить у відеоіграх користь і сам їх любить.
“Геймінг – це добре. Він передбачає навички критичного мислення. Він охоплює тактичні та стратегічні навички. І я абсолютно впевнений, що він допоміг мені краще орієнтуватися у Вашингтоні”, – так висловився Поліс про свою любов до відеоігор.
Багато країн активно займаються розвитком ринку відеоігор, адже розуміють, що він може додатково посилити позиції держави на світовій арені. Тому існує величезна кількість урядових грантів та інших програм, які допомагають невеликим і не дуже розробникам.
Звичайно, не обходиться без контролю і пропаганди. Особливий акцент на це робить росія, спонсоруючи розробку проєктів з вітчизняним колоритом і зашитими ідеями російського націоналізму. На щастя ігри здебільшого виходять не дуже якісними.
Більш делікатно робить Китай. Той же Genshin Impact – це багато в чому нейтральна, але все одно чудова гра. Образ Китаю тепер у багатьох асоціюється саме з нею, що позитивно впливає на статус КНР.
Український уряд поки що не бере участь у розвитку нашої ігрової індустрії, багато хто вважає, що і славу богу. Зрозуміти це можна, проблем і так вистачає. Однак деякі ініціативи вже приймаються. Так, тимчасово виконуючий обов’язки міністра культури України Ростислав Карандаєв розповів під час телемарафону, що український уряд хоче звернутися до світових розробників ігор із закликом додавати в проєкти українську локалізацію.
Про якісь заборони та цензуру ігор в Україні на національному рівні поки що не йдеться. Саме сприятливі умови, а не жорсткий контроль, здатні допомогти нашій ігровій індустрії якнайкраще.
А які ви можете згадати випадки цензури та заборони відеоігор? Як взагалі ставитеся до такого явища? Долучайтеся до дискусії в коментарях.