Володар премії «Оскар» і творець фільмів жахів «Пастка» та «Ми» Джордан Піл розказав Mezha.Media про свій новий фільм «НОУ», який вже можна подивитися в українських кінотеатрах.

Ваші фільми завжди не схожі ні на що інше. Розкажіть, будь ласка, детальніше звідки виникла ідея для «НОУ»?

Важко говорити про ідею виникнення, не розкривши всіх секретів перед глядачем. Проте я розумів, що подібних масштабних фільмів жахів про НЛО практично немає. До певної міри я відчував, що повинен взяти на себе відповідальність за зйомку такої стрічки. Тому ідея, концепція та сюжет черпалися саме з цих міркувань.

Що вас надихало під час написання сценарію?

Людяність, як і в усіх моїх фільмах, яка поєднується з відчуттям екзистенційної безпорадності. Далі я прагнув створити справжнє кінематографічне видовище, щоб якомога більше людей хотіли прийти в кіно. У цей самий час я постійно ставив собі питання, чому ми так любимо грандіозні видовища. Чому хочемо споглядати магію кіно незалежно від того чи прекрасна вона, чи жахлива?

У основі історії стосунки між братом та сестрою – вони абсолютно різні, проте між ними існує особливий зв’язок, чи не так?

Так, це історія про дім та брата і сестру – О’Джей та Емералд Гейвуд – між якими дійсно існує потужний зв’язок і вони розкривають його сповна протягом фільму. Мені здається, вони є уособленням двох різних половинок, які містить кожен з нас. Є частина мене схожа на Емералд, яка прагне бути там, де сміх і соціальне схвалення, а інша – О’Джей, якому в соціумі незручно та некомфортно. Я – єдина дитина в сім’ї, але мене захоплюють стосунки між братами та сестрами, тому що вони ґрунтуються на первинній генетичній вірності. Незалежно від того, як сильно вони можуть іноді злитися один на одного, наприкінці вони завжди прийдуть один одному на поміч попри все.

Що принесли актори Денієл Калуя, з яким ви вже працювали над «Пасткою», та Кеке Палмер у ці ролі?

Вони такі різні, з таким різним минулим, але їм обом вдалося прекрасно перевтілитися у своїх героїв. Ці два персонажі діють на противагу один одному і щойно актори зустрілися на знімальному майданчику, вони відразу влились у свої ролі й між ними з’явилась хімія. Це виглядало дуже правдоподібно. Щобільше, мені навіть не довелося пояснювати їм їхні почуття одне до одного, бо вони й так вже все знали та розуміли. Денієл Калуя та Кеке Палмер неймовірно доповнюють один одного і їхні персонажі на екрані вийшли надзвичайними. Тому їхні спільні сцени чарівні, а зв’язок справжній.

Окрім цього у фільмі є чимало другорядних героїв, як з ними працювалося?

Мене надихають такі режисери, як Пол Томас Андерсон, Роберт Альтман і Квентін Тарантіно, тому що вони дуже ретельно працюють зі своїми акторами. Мені також пощастило працювати з надзвичайно талановитими людьми на ролях другого плану.

Фільм вийшов доволі масштабним, хто відповідав за візуальну частину?

Ми працювали у тандемі з кінооператором Хойте ван Хойтемою. Геніальним творцем, який раніше зняв такі фільми, як «Тенет», «Дюнкерк», «Інтерстеллар» та «До зірок». Він справжній геній кіно і робота з ним була суцільним задоволенням. На мою думку, він єдиний кінематографіст, який міг закласти художню і технічну основу для досягнення певних цілей, які ми запланували від початку. Окрім цього, багато сцен у стрічці ми знімали широкоформатними камерами та камерами IMAX, які я навіть ніколи раніше не бачив. Коли я запитав Хойта, які камери він використав би для роботи знаючи, що цей фільм переглядатимуть через десятиліття, він відповів, що лише IMAX, адже завдяки таким камерам можна зробити якіснішу картинку.

Розкажіть про структуру фільму та ідею карток з іменами?

Не заглиблюючись в ідею та сюжет, «НОУ» структурно відрізняється від інших моїх фільмів. У ньому міститься певне відхилення від традиційної оповіді. Мені здається, що картки з іменами допомогли глядачам зрозуміти, як дивитися фільм та усвідомити, що стиль оповіді відрізнятиметься. Тож глядачу потрібно буде звертати увагу на речі трохи інакше.

Фільми жахів користувалися успіхом ще з початку зародження кіно. Як ви думаєте, чому так?

Кіно є одним зі способів подолання наших страхів, з якими ми боремося. І я справді вірю, що все, що ми пригнічуємо, утримуємо або приховуємо доволі довгий час, не зникає. Насправді притлумлені емоції та почуття можуть зіграти з нами злий жарт.

«НОУ» це поки що ваш найбільший фільм, які уроки ви засвоїли під час його створення?

Дуже багато! З точки зору масштабу немає нічого недосяжного. Це те, що я б сказав собі та будь-кому, хто прагне зняти фільми. У цьому середовищі можна досягти будь-чого, якщо зосередитися на роботі. Якщо знайти відповідну команду, працювати та розв’язувати проблеми разом, то можна знімати найграндіозніші кіноісторії. Починаючи з Кінґ-Конґа, коли у знімальної команди не було жодного інструменту, що ми маємо зараз, усе було про інновації. Тож я мав на меті випробувати себе та команду й побачити, наскільки далеко ми можемо просунутися. І тепер я відчуваю, що ми можемо зробити більше.