FRIDA (Framework and Robotics Initiative for Developing Arts) – це не стільки дослідницький проєкт, скільки арт-експеримент. Безумовно, він стикається з питаннями про мистецтво і творчість, як і DALL-E і ChatGPT – хоча, напевно, питання стоїть ще гостріше, коли робот-маніпулятор малює на реальному живописному полотні.

Проте проєкт Інституту робототехніки Університету Карнегі-Меллона має певні переваги над програмними системами штучного інтелекту.

Роботизована рука FRIDA переносить мистецтво штучного інтелекту в стилі DALL-E на реальні полотна

«FRIDA – це проєкт, що досліджує перетин людської та роботизованої творчості, – каже професор CMU Джим МакКенн. -він використовує моделі штучного інтелекту, які були розроблені для виконання таких завдань, як створення підписів до зображень і розуміння змісту сцени, і застосовує їх для створення твору».

Зараз система потребує певних вхідних даних, зокрема текстових описів та зображень, хоча вона може працювати та дещо абстрактніше. В одному випадку команда ввімкнула роботу хіт усіх часів і народів – «Dancing Queen» гурту ABBA.

Команда також намагається відсікти питання автоматизації робочих місць. З одного боку, люди потрібні не лише для внесення матеріалів, але й для змішування фарби (хоча цілком реально припустити, що це можна автоматизувати).Команда вважає, що це ідеальний варіант для співпраці.

Роботизована рука FRIDA переносить мистецтво штучного інтелекту в стилі DALL-E на реальні полотна

Мабуть, найцікавішою частиною цього є неточність системи. Метою такої робототехніки, як правило, є досягнення максимальної точності. Однак тут системі дозволено помилятися, і вона коригує решту картини відповідно до цього, використовуючи камеру над головою для спостереження за власним прогресом. Швидкість також не є пріоритетом. Робота над кожною картиною триває годинами.