Величні споруди Стародавнього Риму пережили тисячоліття. Але як їхні будівельні матеріали допомогли утримати колосальні споруди, такі як Пантеон (який має найбільший у світі неармований купол) і Колізей, що простояли понад 2 тисячі років?

Римський бетон у багатьох випадках виявився довговічнішим, ніж його сучасний аналог, який може руйнуватися протягом десятиліть. Тепер вчені, що стоять за новим дослідженням, кажуть, що вони розкрили таємничий інгредієнт, який дозволив римлянам зробити свій будівельний матеріал таким довговічним і будувати складні споруди в складних місцях, таких як доки, каналізація і зони землетрусів.

Дослідницька група, до якої увійшли науковці зі США, Італії та Швейцарії, проаналізувала 2000-річні зразки бетону, взяті з міської стіни на археологічній ділянці Привернум, в центральній Італії, і схожі за складом на інші зразки бетону, знайдені по всій Римській імперії, повідомляє CNN.

Вони виявили, що білі шматочки в бетоні, так звані вапняні грудки, надавали бетону здатність загоювати тріщини, які утворювалися з часом. Раніше на білі шматочки не звертали уваги, вважаючи їх свідченням недбалого змішування або неякісної сировини.

«Мені було важко повірити, що давньоримські (інженери) могли погано виконати роботу, тому що вони дійсно докладали ретельних зусиль при виборі та обробці матеріалів, – сказав автор дослідження Адмір Масіч, доцент кафедри цивільної та екологічної інженерії Массачусетського технологічного інституту. – Вчені записували точні рецепти і впроваджували їх на будівельних майданчиках (по всій Римській імперії)»

Нове відкриття може допомогти зробити виробництво сучасного бетону більш стійким, що потенційно може сколихнути суспільство, як це колись зробили римляни.

«Бетон дозволив римлянам здійснити архітектурну революцію, – сказав Масіч. – Римляни змогли створити і перетворити міста на щось надзвичайне і прекрасне для життя. І ця революція, по суті, повністю змінила спосіб життя людей».