Телескоп NASA імені Джеймса Вебба зафіксував драматичну картину скупчення галактик, що зливається навколо масивної чорної діри, в якій знаходиться рідкісний квазар — яскравий струмінь світла, що вивергається з хаотичного центру порожнечі.

«Ми вважаємо, що в цих системах має відбутися щось драматичне», – сказав Андрей Вайнер, астроном з Університету Джонса Хопкінса і співавтор дослідження про цю сцену, яке незабаром буде опубліковано в Astrophysical Journal Letters. Наразі з детальним описом відкриття можна ознайомитися в статті, опублікованій на arXiv, пише CNET.

Особливо захопливим у цьому є те, що квазар, який ми розглядаємо, вважається «надзвичайно червоним» квазаром, а це означає, що він наддалекий від нас і тому фізично вкорінений в області простору, яка припадає на початок часу.

По суті, через те, що світлу потрібен час, щоб подорожувати через простір, кожен потік космічного світла, який досягає наших очей і наших машин, бачиться таким, яким він був дуже давно. Навіть місячному світлу потрібно близько 1,3 секунди, щоб досягти Землі, тому, коли ми дивимося на Місяць, ми бачимо його на 1,3 секунди в минулому.

Якщо говорити більш конкретно про цей квазар, то вчені вважають, що світлу об’єкта знадобилося близько 11,5 мільярдів років, щоб досягти Землі, тобто ми бачимо його таким, яким він був 11,5 мільярдів років тому. Це також робить його, за словами команди, одним з найпотужніших у своєму роді, які спостерігалися з такої гігантської відстані (11,5 мільярдів світлових років).

Зліва — вид з космічного телескопа Хаббл на регіон, який досліджувала команда, а посередині — збільшена версія плями, на яку сфокусувався телескоп Джеймса Вебба.

«Те, що ви бачите тут, є лише невеликою частиною того, що міститься в наборі даних, — сказала Надя Л. Закамська, астрофізик з Університету Джона Хопкінса і співавтор дослідження. – Тут відбувається занадто багато всього, тому ми спочатку виділили те, що дійсно є найбільшим сюрпризом. Кожна краплина тут — це молода галактика, яка зливається з материнською галактикою, а кольори мають різні швидкості, і все це рухається надзвичайно складним чином».

«Ми думали, що на попередніх зображеннях ми бачимо натяки на те, що галактика, можливо, взаємодіє з іншими галактиками на шляху до злиття, тому що їхні форми спотворюються в цьому процесі, – сказала Закамська. – Але після того, як ми отримали дані Вебба, я подумала: «Я не маю жодного уявлення, на що ми взагалі дивимося, що це все таке!» Ми провели кілька тижнів, просто вдивляючись і вдивляючись в ці зображення».

Досить скоро стало зрозуміло, що телескоп Вебба показує щонайменше три окремі галактики, які рухаються неймовірно швидко, зазначають у команді дослідження. Вони навіть вважають, що це може означати одну з найщільніших відомих областей формування галактик у ранньому Всесвіті.