Згідно зі створеною Американським геофізичним союзом новою глобальною моделлю ударного цунамі, викликаного падінням астероїда у Мексиканській затоці 66 млн років тому, руйнівна хвиля спостерігалася в усіх куточках Землі й на початку мала висоту майже у 2 км.

Найпоширенішою зараз теорією Крейдового вимирання, близько 66 мільйонів років тому, того самого, під час якого закінчилося панування на Землі динозаврів, є теорія зіткнення Землі з кометою або астероїдом. Найімовірніше місце падіння – кратер Чиксулуб біля півострова Юкатан у Мексиканській затоці.

Сучасний діаметр кратера – 150 км, його утворив метеорит діаметром близько 10 км. Початкова глибина кратера складала близько 30 км. Енергія зіткнення оцінюється в 100 000 гігатонн у тротиловому еквіваленті (найбільший термоядерний пристрій мав потужність близько 0,05 гігатонн).

Згідно з новою моделлю висота цунамі на місті удару складала близько 2 км і вона спричинила підняття рівня моря в усіх куточках Землі й оголила морське дно за тисячі кілометрів від місця зіткнення. Навіть через годину після зіткнення висота хвиль у Мексиканській затоці сягала 300 м. Для того, щоб гігантське цунамі, яке виникло 66 млн років тому, розсіялося, знадобився майже тиждень.

За розрахунками авторів сукупна енергія цунамі була у 30 000 разів більше ніж у руйнівного цунамі 2004 року після землетрусу в Індійському океані. Нагадаємо, тоді максимальна висота хвилі становила лише 50 м, але це призвело до загибелі майже 300 тис. людей.

цунамі

Щоб перевірити свої моделі геологічними доказами, автори дослідили 120 геологічних об’єктів до та після падіння астероїда та знайшли докази глобального цунамі, яке відчувалося навіть на території сучасної Нової Зеландії. Автори порівняли ці відкладення з хвилями та ерозією, передбаченими їхніми моделями.

Попри те, що нове дослідження не моделювало затоплення узбережжя, коли цунамі наближалося до прибережних регіонів Північної Атлантики та частини тихоокеанського узбережжя Південної Америки висота хвиль могла сягати понад 10 метрів.

Коли цунамі наблизилося до цих берегових ліній і зіткнулося з мілководдям, висота хвиль різко зросла через процес, який називається обмілінням. Хвилі такої висоти цілком могли спричинити значні повені, і в майбутньому автори нової моделі збираються дослідити це припущення.