Тихий океан щороку стає меншим приблизно на дюйм, оскільки тектонічні плити, на яких лежить Америка, відсуваються на захід. Тепер, завдяки розрахункам на суперкомп’ютері, вчені стверджують, що внаслідок цього процесу виникне новий «суперконтинент»: Амазія.

Сучасна карта світу з її впізнаваним малюнком континентів і океанів — це лише один зі знімків нашої планети в часі. За свою 4,5-мільярдну історію Земля приміряла на себе найрізноманітніші континентальні конфігурації, включаючи періоди, коли майже вся суша Землі об’єднувалася в один гігантський суперконтинент.

Зараз ми живемо на уламках суперконтиненту Пангея, який утворився 335 мільйонів років тому і розпався приблизно у час появи динозаврів. Існування ще більш давніх суперконтинентів, таких як Родінія і Колумбія (Нуна), дозволяє припустити, що Земля замкнена в «суперконтинентальному циклі», який передбачає формування і руйнування цих величезних сухопутних масивів на приблизній часовій шкалі в 600 мільйонів років. Цей цикл підіймає питання про те, який новий суперконтинент може з’явитися через мільйони років, спонукаючи вчених пропонувати майбутні суші з такими назвами, як Новопангея, Ауріка та Амазія.

Щоб пролити світло на цю таємницю, дослідники на чолі з Чуаном Хуангом, геофізиком з Університету Кертіна в Австралії, змоделювали майбутнє Землі за допомогою суперкомп’ютера. Результати показують, що новий суперконтинент, Амазія, сформується, коли Тихий океан зникне в небуття приблизно через 200 мільйонів років, в результаті чого Північна Америка «вріжеться» в Азію, згідно з нещодавнім дослідженням, опублікованим в журналі National Science Review.

Майбутня поява Амазії (злиття Америки та Азії), обговорюється вченими вже понад десять років, але продовжуються суперечки про те, чи буде цей суперконтинент формуватися «зсередини», процес, відомий як інтроверсія, або «ззовні», що називається екстраверсією. Інтроверсія передбачає закриття молодших океанів після Пангеї, таких як Індійський або Атлантичний, тоді як екстраверсія вказує на закриття Тихого океану, який є найстарішим океаном на Землі та зникає зі швидкістю близько одного дюйма на рік.

«Вважається, що відомі суперконтиненти Землі сформувалися дуже різними способами, з двома кінцевими членами — інтроверсією та екстраверсією, – кажt Хуанг і його колеги. – Перший передбачає закриття внутрішніх океанів, що утворилися під час розпаду попереднього суперконтиненту, тоді як другий передбачає закриття попереднього зовнішнього суперокеану».

«З нашими результатами моделювання ми припускаємо, що наступний суперконтинент, ймовірно, буде зібраний через закриття Тихого океану», що було б екстраверсією, «або Індо-Атлантичного океану», що було б інтроверсією, додала команда.

Коли Хуанг і його колеги проводили свої суперкомп’ютерні симуляції, вони помітили, що міцність літосфери, жорсткого верхнього шару Землі, який охоплює кору і поверхню, є ігнорованою змінною в появі наступного суперконтиненту. Океанічна літосфера з часом слабшає в результаті повільного охолодження Землі, зсуву, який чітко пророкує появу Амазії з екстраверсії, або закриття Тихого океану.

Нове дослідження пропонує поглянути на нашу планету через 200-300 мільйонів років, коли величезний масив суші може об’єднатися на попелищі страдавнього Тихого океану. Це нагадування про те, що людство існує лише частку секунди в геологічному часі, і що наша планета в далекому минулому і далекому майбутньому може виявитися чужим для нас світом.

«Земля, якою ми її знаємо, буде кардинально іншою, коли сформується Амазія, — сказав Чжен Сян Лі, професор дослідницької групи динаміки Землі Кертінського університету, який є співавтором дослідження, у своїй заяві. – Очікується, що рівень моря буде нижчим, а величезна внутрішня частина суперконтиненту буде дуже посушливою з високими добовими діапазонами температур».

«В цей час Земля складається з семи континентів з дуже різними екосистемами та людськими культурами, тому було б цікаво подумати, як може виглядати світ через 200-300 мільйонів років», – підсумував він.