Нагріваючись у декілька разів швидше, ніж інша поверхня планети, полюси провокують потужні хвилі спеки. Про такі цьогоріч вже повідомлялося як в Арктиці, так і в Антарктиці. Танення льоду і руйнація льодовиків пришвидшує підвищення рівня моря на Землі. 

Втім, нещодавно Environmental Research Communications опублікували дослідження, згідно із яким повторна заморозка полюсів Землі можлива і, навіть, може обійтися відносно дешево. Це можна зробити шляхом зменшення надходження сонячного світла, повідомляє Phys.org.

Дослідники вже розробили потенційну майбутню програму: високолітні реактивні літаки розпорошуватимуть мікроскопічні аерозольні частинки в атмосферу на широтах 60 градусів на північ і південь — приблизно в Анкориджі та на південній частині Патагонії. Якщо ввести їх на висоті 13 000 метрів, ці аерозолі повільно дрейфуватимуть до полюса, дещо затіняючи поверхню під ними. 

«Існує повсюдне й розумне побоювання щодо використання аерозолів для охолодження планети, — зазначає очільник дослідження Вейк Сміт, — але якби рівняння ризик/вигода десь окупилося, то це було б на полюсах».

Ін’єкції частинок здійснюватимуться сезонно в довші дні весни та на початку літа. Один і той самий парк літаків міг би обслуговувати обидві півкулі, переправляючись до протилежного полюса зі зміною пір року. Раніше військові танкери-заправники типу повітря-повітря, як от KC-135 і A330 MMRT, не мали достатнього навантаження на необхідних висотах, тоді як новоспроєктовані висотні танкери виявилися б набагато ефективнішими. Флот із приблизно 125 таких танкерів міг би завантажувати корисний вантаж, достатній для охолодження регіонів у напрямку до полюса 60°N/S на 2°C на рік, що повернуло б їх приблизно до середніх доіндустріальних температур. Витрати оцінюються в $11 мільярдів на рік, що становить менше третини вартості охолодження всієї планети на ті самі 2°C. Варто зауважити, що це мізерна вартість для досягнення чистого нульового викиду.

«Хоча це може змінити ситуацію в світі, що швидко теплішає, стратосферні аерозольні ін’єкції лише лікують симптом зміни клімату, але не основне захворювання. Це аспірин, а не пеніцилін. Це не заміна декарбонізації», — каже Сміт.

Охолодження на полюсах забезпечить безпосередній захист лише для невеликої частини планети, хоча в середніх широтах також має спостерігатися деяке зниження температури. Оскільки менш як 1% світового населення живе в цільових зонах розгортання, полярне розгортання призведе до набагато меншого прямого ризику для більшості людства, ніж глобальна програма. 

«Тим не менш, будь-яке навмисне перемикання глобального термостата буде становити інтерес для всього людства, а не лише для арктичних і патагонських націй», — додає Сміт.

Поточне дослідження є лише малим і попереднім кроком до розуміння витрат, переваг і ризиків здійснення кліматичних заходів у високих широтах. Це дає додаткові підстави вважати, що такі інструменти можуть виявитися корисними як для збереження кріосфери біля полюсів, так і для уповільнення підвищення рівня моря в усьому світі.