Ситуація з ожирінням у світі погіршується, особливо серед дітей: рівень ожиріння зростає упродовж останнього десятиліття та зсувається до більш раннього віку, повідомляє The Washington Post.

Приблизно 40% старшокласників у США мали надлишкову вагу до того, як почали вчитися у школі, а сама захворюваність зросла втричі з 1970-х років у всьому світі. Очікується, що до 2030 року всього ожирінням страждатиме один мільярд людей. Воно тісно пов’язане з високим кров’яним тиском, діабетом, хворобами серця та іншими проблемами зі здоров’ям.

Присутність хімічних речовин у нашому довкіллі є одною із головних причин ожиріння, вважають вчені. Хімічні речовини навіть у дуже низьких дозах порушують нормальне функціонування метаболізму людини, а також роботу організму, здатність регулювати споживання і витрату енергії.

Деякі з цих речовин, як от «обезогени», стимулюють виникнення певних типів клітин і жирових тканин, які пов’язані з ожирінням. Ці хімікати використовуються зокрема в пластиковій упаковці, одязі та меблях, косметиці, харчових добавках, гербіцидах та пестицидах.

«Обезогени, безумовно, є фактором, який сприяє епідемії ожиріння», — вважає експерт з питань ожиріння та хімічних речовин, що порушують роботу ендокринної системи, Брюс Блумберг з Каліфорнійського університету в Ірвайні. «Складно визначити, яка частка ожиріння пов’язана з хімічним впливом».

Традиційні тести на хімічну токсичність часто не можуть виявити токсини, а наслідки хімічного впливу можуть не проявлятися протягом життя організму. Втім, вони можуть передаватися через так звані епігенетичні механізми нащадкам навіть через кілька поколінь. Прикладом цьому є трибутилолово або ТБТ — хімічна речовина, яка використовується зокрема у консервантах деревини. Піддаючи мишей низьким і нібито безпечним рівням ТБТ, Блумберг і його колеги виявили значне збільшення накопичення жиру в наступних трьох поколіннях.

ТБТ та інші різновиди ожиріння провокують ефекти, які втручаються у нормальну біохімію ендокринної системи, що регулює накопичення та використання енергії й харчову поведінку людини. Це залежить від великої кількості гормонів, які виробляються в шлунково-кишковому тракті, підшлункової залози та печінки, а також хімічних речовин у мозку, здатних змінювати відчуття голоду. Миші, які піддавалися впливу хімічних речовин, що викликають ожиріння, до народження демонструють значну зміну апетиту пізніше в житті та схильність до ожиріння.