Генетичні дослідження дозволяють дізнатися більше про стародавніх людей. Наприклад, показати подробиці розселення євразійців та зв’язків між ними на світанку цивілізації. Саме це робить аналіз геному 777 людей, які жили у період від неоліту (близько 10 000 років тому) до Османської імперії (близько 1700 р. н. е.). Результати дослідження їх ДНК опублікували у трьох статтях у журналі Science, пише Gizmodo.

Генетичний матеріал науковці взяли з різних джерел. Він належав людям з різних часів і соціальних прошарків. Наприклад, один зі зразків взяли з могили молодого, очевидно, багатого чоловіка в Пілосі, Греція. Інший отримали від заможного чоловіка, похованого поблизу Стоунхенджа близько 4300 років тому. Багато зразків взяли з поховань землеробів у Західній Євразії.

Команда з понад 200 дослідників вивчила матеріал, щоб дізнатись шляхи міграції стародавніх людських спільнот та їх взаємодію на території Євразії.

«Ми вважаємо, що дані будуть корисними самі по собі, оскільки вони детально описують загальну картину Східного Середземномор’я впродовж часу. Інші дослідники можуть використати наші дані, щоб визначити походження мігрантів деінде. Карта міграцій минулого, як великих, так і окремих осіб, стає чіткішою!» – говорять дослідники.

Перша стаття досліджує західну Азію та південно-східну Європу. З неї можна зробити висновок, що давні носії індоєвропейських мов пов’язані з ямною культурою. Ця культура належала скотарям, які жили на північ від Чорного та Каспійського морів, в тому числі й у степовій Україні.

Друга стаття вивчає зв’язки між громадами стародавньої Месопотамії та їх розвиток. Третя показує родові зв’язки осіб із Південної Європи та Західної Азії. Науковці сподіваються, що з часом вивчення ДНК допоможе їм більше дізнатися про розселення людей і змішування їхніх спільнот протягом історії.