Як людина бачить колір? Кілька поколінь вчених мали на це питання математичну відповідь – тривимірний колірний простір. Його модель запропонував науковець Бернгард Ріман, а Ервін Шредінгер та Герман фон Гельмгольц її розробили. Їх знахідкою понад 100 років користувались у науці та промисловості, аж поки нове дослідження випадково не знайшло помилку у розрахунках вчених.
«Ми мали початкову ідею – розробити алгоритми, щоб автоматично покращувати кольорові карти для візуалізації даних, робити їх легшими для розуміння та інтерпретації», – говорить провідна авторка дослідження Роксана Буджак.
Однак під час роботи науковці неабияк здивувалися, коли зрозуміли, що давнє й усталене застосування ріманової геометрії не працює. Дослідження на межі математики, біології та психології показало, що ріманова геометрія переоцінює великі відмінності між кольорами. Виявилось, що велика різниця між кольорами сприймається меншою, ніж сума між двома малими різницями у парах відтінків, віддалених один від одного. Ріманова геометрія не могла пояснити цього ефекту.
«Ми не очікували цього, і ми ще не знаємо точної геометрії цього нового колірного простору», — говорить Роксана Буджак.
Водночас точна математична модель сприйняття колірного простору необхідна для створення галузевих стандартів. Нова знахідка може покращити розуміння того, як людина бачить колір. Це має потенціал для кращої візуалізації наукових даних, вдосконалення передачі кольору на телевізорах, у лакофарбовій і текстильній промисловостях тощо.
Завантаження коментарів …