Під час пандемії коронавірусу мільйони дітей використовували додатки для онлайн-навчання. Виявилось, що багато з цих додатків збирали про учнів інформацію та ділилися нею з маркетологами і дата-брокерами, які потім могли націлювати на дітей рекламу. До таких висновків дійшли дослідники з правозахисної групи Human Rights Watch.

Вони проаналізували 164 навчальних додатки та сайти, які використовувались у 64 країнах світу. Результати дослідження приголомшили – майже 90% навчальних засобів збирали та надсилали інформацію до компаній, які займаються рекламними технологіями. Ці компанії могли далі оцінювати інтереси дітей та прогнозувати, що вони захочуть купити. 

За словами дослідників, сайти ділились даними з рекламними онлайн-гігантами, в тому числі Facebook та Google. Вони також запитували доступ до вебкамер учнів, контактів та місця розташування – навіть тоді, коли це не було потрібно для навчання. Деякі реєстрували натискання клавіш учнями ще до того, як воно тисли «Підтвердити».  

«Запаморочливий масштаб» відстеження виявив, наскільки сильно прибуток від економіки даних стимулює розробників ризикувати навіть найменшими користувачами. Загроза для їх приватності неминуча, навіть якщо компанії добре заробляють з інших джерел. 

Наприклад, навчальний додаток Schoology має понад 20 мільйонів користувачів та застосовується у близько 60 000 шкіл у США. Дослідники знайшли у додатку код, який дозволяв отримати унікальний ідентифікатор з телефону студента, відомий як рекламний ID. Його часто використовують для відстеження людей у різноманітних додатках і пристроях та створення профілю, щоб спрогнозувати, які товари люди захочуть купити. 

Інший сайт ST Math для дошкільнят і дітей молодшого та середнього шкільного віку передавав дані 19 стороннім трекерам, в тому числі Facebook, Google, Twitter та сайту для онлайн-торгівлі Shopify. Представники компанії стверджують, що «не ділились жодною особистою інформацією з метою реклами або інших комерційних цілей».  

Водночас деякі популярні додатки не відстежували дітей взагалі. Вони стали прикладом того, як можна створити навчальний інструмент, не ризикуючи приватністю дітей. Додатки на кшталт Math Kids та African Storybook не показували дітям рекламу, не збирали персональні деталі, не запитували доступ до камери або інші доступи, окрім необхідних.

Їх розробники стверджують, що не потребують додаткових інструментів стеження, щоб краще зрозуміти свою цільову аудиторію. «Моїми першими бета-тестерами були мої діти», – говорить один із них.   

Багато шкільних округів також зовсім не оцінили загрози приватності перед тим, як радити сайти або додатки для навчання. Оскільки політика приватності часто приховувала справжні масштаби відстеження, районні чиновники та батьки часто не знали, як дані учнів будуть збиратись і використовуватись. 

Під час пандемії школи мали швидко замінити навчання у класі онлайн-альтернативами. Однак зараз вже починається рух до врегулювання цього процесу. Деякі округи у США вимагають від розробників надавати план захисту інформації про дітей та вживають заходів, щоб зменшити ризики для їх приватності.