Колишній ув’язнений із Сіньцзяну описує життя в китайських таборах для затриманих та постійне спостереження через відеокамери

Протягом 10 місяців 2018 року Овалбек Турдакун був ув’язнений в одному із сумнозвісних таборів Сіньцзяну для затриманих у Китаї, де його катували, утримували в жахливих умовах та під постійним наглядом відеокамер. Історію ув’язненого розповіло видання TechCrunch.

В імпровізованій залі суду всередині табору для затриманих Турдакуну не дозволили говорити й змусили підписати папери, на читання яких у нього не було часу. Бувши колишнім студентом юридичного факультету, він знав, що суд не дотримується належного судового процесу, але йому сказали, що рішення призведе до “великих результатів” для нього і що він буде вчитися і жити безплатно.

Турдакун — власник китайського паспорта та етнічний киргиз, одна з кількох етнічних груп, включаючи казахів, таджиків та уйгурів, які через сумнівні, якщо не вигадані звинувачення, утримувалися у величезних таборах для затриманих у Сіньцзяні, регіоні на півночі Китаю. Пекін називає їх професійно-освітніми центрами та заявляє, що вони призначені для боротьби з ісламським екстремізмом. Але Турдакун — християнин, який, за словами дослідників, також зазнавав переслідувань та довільних затримань з боку держави.

Спостерігачі ООН кажуть, що Китай за останні роки ув’язнив у таборах для затриманих не менше мільйона своїх громадян, але вважається, що ця цифра вища. Адміністрація Байдена оголосила поводження Китаю з уйгурами та іншими мусульманськими меншинами геноцидом, хоча Пекін тривалий час заперечував звинувачення у порушеннях прав людини.

Турдакун зміг розповісти цю історію лише після того, як влада США надала йому та його сім’ї гуманітарний тимчасовий імміграційний статус, що дозволив їм в’їхати до Сполучених Штатів після того, як законодавці Конгресу пролобіювали це питання. Турдакун, його дружина Жилдиз Ураалієва та їхній син прибули до Вашингтона, округ Колумбія, 8 квітня.

“В середині того табору немає свободи”, – сказав Турдакун в інтерв’ю TechCrunch через перекладача у Вашингтоні. Навіть після того, як його відпустили з табору в Сіньцзяні на умовах, аналогічних домашньому арешту, Турдакун розказав, що кожного разу, коли він виходив з дому, його відстежували через систему розпізнавання обличчя і поліцейські продовжували періодичні знущання.

Як колишній ув’язнений, Турдакун є одним із небагатьох людей, які з перших рук розповідають про внутрішню частину китайських таборів для затриманих, у тому числі про те, як китайський уряд використовує технології, стеження та розпізнавання обличчя для придушення мільйонів жителів Сіньцзяну, які американські законодавці будуть використовувати для розслідування порушень прав людини в Китаї та китайських компаній, які постачають технології стеження до таборів.

У листі, побаченому TechCrunch, який був відправлений членом палати представників Крісом Смітом з Нью-Джерсі на підтримку справи Турдакуна про отримання імміграційного статусу, йдеться, що його знання нададуть життєво важливі докази щодо “використання технологій, наданих китайськими компаніями, такими як Hikvision, для полегшення виявлення грубих порушень міжнародно визнаних прав людини китайським урядом”.

Сміт, чий офіс не відповів на запит про коментарі, є затятим критиком у Конгресі щодо стану прав людини в Китаї, включаючи використання технологій спостереження, які порушують права людини. Сенатор Марко Рубіо, заступник голови сенатського комітету з розвідки, також підтримав імміграційні зусилля Турдакуна.

Hikvision — один із найбільших у світі постачальників камер відеоспостереження, який заробив у 2020 році прибуток близько $10 мільярдів. Роком раніше компанія була одним з кількох китайських технологічних виробників, внесених до списку економічних санкцій уряду США, що фактично заборонило їй купувати компоненти в США без схвалення уряду, посилаючись на її роль у порушенні прав людини у Сіньцзяні.

Адміністрації США, що переважно змінювали одна одну, стверджували, що Пекін значною мірою покладається на такі компанії, як Hikvision, а також на Dahua, Huawei, SenseTime та інші, у наданні технологій відеоспостереження, які він використовує для нагляду за населенням Сіньцзяну як по всьому регіону, так і в численних таборах для затриманих.

Перед прибуттям до Сполучених Штатів Турдакун описав умови свого утримання під вартою, жорстокі допити та примусові медичні процедури у серії відеоінтерв’ю, записаних Конором Хілі, директором зі співпраці з урядом дослідницького проєкту IPVM, який вивчає вплив технологій спостереження на громадськість. У грудні Хілі зустрівся з Турдакуном та його сім’єю у Киргизстані де вони знаходилися з минулого року, щоб допомогти їм отримати імміграційні документи для подальшого переїзду в Сполучені Штати, на тлі побоювань, що киргизька влада може депортувати сім’ю назад до Китаю.

В одному з відеоінтерв’ю Хілі показав Турдакуну фотографію логотипу Hikvision, яку колишній ув’язнений одразу впізнав, сказавши, що бачив цей самий логотип на камері відеоспостереження в таборі для затриманих, та на аналогічних відеокамерах розміщених по всьому місту.

У розмові з TechCrunch Турдакун описав камери, в яких він утримувався разом із двома дюжинами інших ув’язнених протягом кількох місяців, і розказав про те, що камери спостереження з логотипами Hikvision «завжди включені та дивляться». Якщо відеокамера фіксувала, що хтось щось каже, то голосний голос одразу казав їм замовкнути.

Турдакун описав, як ув’язнені проводили час у тиші під наглядом відеокамер, і в них було мало інших контактів з людьми за межами своїх камер протягом тривалого часу. Двері довго залишалися закритими, і їжа проштовхувалася через щілину. Навіть для того, щоб пройти всього кілька метрів, щоб скористатися унітазом у формі отвору, ув’язненим все одно потрібно було підняти руку і запитати дозвіл “через камери відеоспостереження”, — розказав Турдакун.

Турдакуна було звільнено у листопаді 2018 року на умовах, аналогічних домашньому арешту, де за ним цілодобово стежили за допомогою GPS-трекера на зап’ясті, який можна було розблокувати лише спеціальним ключем. Хоча йому дозволили залишити свій будинок і подорожувати своїм маленьким містом, він описав постійні утиски з боку влади.

“Коли відеокамери бачили мене, вони відправляли сигнал тривоги”, – сказав він, описуючи використання розпізнавання людей у своєму районі. “Камери були розташовані на висоті 1,8 метра — теж Hikvision — на кожному тротуарі”, – сказав він. “Їх так багато, що не потрібно змінювати напрямок відеокамер. Неважливо, якої довжини дорога, навіть на найкоротшій будуть відеокамери. Все місто має встановлені камери для спостереження”.

TechCrunch не зміг самостійно перевірити версію Турдакуна, яка, втім узгоджується з іншими, хоча й рідкісними повідомленнями людей, що вижили у таборах для затриманих у Сіньцзяні. Під час інтерв’ю Турдакун показав начерк намальованої ним карти табору для затриманих, яка відповідає супутниковим знімкам.

У заяві електронною поштою, відправленою через фірму зі зв’язків з громадськістю, що спеціалізується на кризовому управлінні, Hikvision заявила, що “дуже серйозно ставиться до всіх повідомлень про права людини”, але відмовилася назвати ім’я представника компанії. Лю Пеньюй, представник посольства Китаю у Вашингтоні, округ Колумбія, спростував звинувачення у заяві, відправленої електронною поштою.

Адвокати-правозахисники кажуть, що свідчення колишнього ув’язненого послужать важливим доказом справи, поданої до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Британський прокурор Родні Діксон, який очолює команду юристів, що збирають докази порушень прав людини Китаєм, у листі на підтримку імміграційного статусу Турдакуна заявив, що для нього “життєво важливо” давати свідчення під час майбутніх розглядів.

Турдакун сказав TechCrunch, що хоче, щоб більше людей знали про умови у Сіньцзяні. “Приїхати в Америку і бути у мирі та безпеці було метою нашої сім’ї протягом довгого часу”, – також сказав він.