Австралійська компанія Hypersonix Launch Systems планує відправляти на орбіту супутники не лише дешевше і доступніше, але й зі значно меншою шкодою для навколишнього середовища. Для цього вона розробляє багаторазову триступеневу систему, як мінімум один компонент якої — гіперзвукова платформа, що здатна розганятися до 12 Махів — буде працювати на водні.

Основу стартового комплексу Wirraway, за задумом інженерів, складають багаторазовий апарат Delta Velos Orbiter і ракета-носій Boomerang, теж багаторазова. Boomerang розганяє Delta Velos Orbiter до швидкості 5 Махів, після чого відокремлюється та повертається.

Тим часом Orbiter продовжує політ, досягає 12 Махів і набирає ще більшу висоту, випускаючи зрештою третій ступінь, який доставляє корисне навантаження на низьку навколоземну або геліосинхронну орбіту. Другий ступінь при цьому також повертається на базу і сідає, як звичайний літак. Його можна швидко дозаправити та підготувати до наступного старту.

Переваг у представленої схеми декілька. По-перше, це можливість запускати місії на будь-яку орбіту з будь-якого стартового майданчика завдяки маневровості літака Orbiter, що здатен відносно легко зайняти необхідну позицію для запуску третього ступеня (на сьогодні основні ступені традиційних ракет-носіїв мають серйозні обмеження у маневруванні через його паливну витратність). По-друге, таким чином можна обходити заборони на космічні запуски над населеною місцевістю, відлітаючи від місця старту та запускаючи третій ступінь вже, наприклад, над морем або океаном.

Компанія планує оснастити Delta Velos Orbiter чотирма гіперзвуковими прямоточними повітряно-реактивними двигунами Spartan, що розроблялися інженерами підприємства протягом останніх 30 років. Двигуни, компоненти яких друкуються з керамічного композиту за допомогою технології, створеної фахівцями Університету Сіднея, вже пройшли 6000 годин наземних вогневих випробувань та 11 суборбітальних польотів. Вони самозаймисті та не містять рухомих елементів, що підвищує надійність системи. Споживає такий рушій водень, котрий може бути отриманий за допомогою сонячної енергії, а виділяє — лише водяну пару; крім того, його можна використовувати повторно.

Після відділення від першої ступені Delta Velos Orbiter, як передбачається, зможе подолати загалом до 2500 км. Максимальна маса вантажу, що може бути відправлений у космос за допомогою стандартної версії системи Wirraway – 50 кг. Разом з тим, уточнюється, що всі її компоненти потенційно можливо масштабувати для несення найрізноманітнішого корисного навантаження — у тому числі масою понад 50 кг.

Компанія розраховує побачити свою систему у повітрі приблизно до кінця 2024 року. Втім, спершу її ефективність має бути підтверджена за допомогою зменшеної копії космоплана довжиною 2,8 м, якому буде достатньо одного двигуна Spartan. Його перший політ заплановано на перший квартал 2023 року. Повнорозмірний Orbiter буде вчетверо довшим – 12 м при розмаху крил 3,5 м і діаметрі фюзеляжу 1 м.

Цікаво, що у процесі розробки системи ракета-носій Boomerang, можливо, також отримає екологічні двигуни Spartan, проте наразі інженери не впевнені, що їм вдасться їх адаптувати для першої ступені.

Наостанок зазначимо, що після успішної комерціалізації комплексу Wirraway компанія не збирається обмежуватись запуском супутників. У більш віддаленому майбутньому Hypersonix Launch Systems сподівається застосувати свою технологію для розробки надшвидкісних гіперзвукових авіалайнерів, що зможуть доставляти пасажирів з Австралії до східного узбережжя США лише за 2,5 години.