The Operator – цілком таємно

Здавалось би, часи слави серіалу The X-Files давно минули. Це був справжній феномен 90-х, який з теплотою згадують любителі кіно та НЛО відповідної вікової категорії. Але світ безповоротно змінився, а заразом – його головні теми та сенсові орієнтири. Проте сюжети про теорії змов ніколи не втрачають своєї актуальності. А The X-Files, як з’ясувалося, все ще може надихнути творців нової генерації. Гра The Operator – чудовий тому приклад.

Згаданий в назві оператор – це ви. Працівник американського вигаданого Федерального Департаменту Розслідувань (FDI як очевидна аналогія FBI). Ваша задача – допомагати агентам з пошуком та аналізом інформації. Перевіряти людей по базі даних, “пробивати” машини, аналізувати текстові, відео- та фотоматеріали щодо можливих зачіпок, зіставляти факти для виявлення невідповідностей тощо.

Все це можливо завдяки потужній IT-системі Департаменту. Ваш робочий комп’ютер має всі необхідні програми включно з нотатником та калькулятором, вміє розпізнавати ключові елементи на зображеннях (скажімо, обличчя, номери авто) і ситуативно дає доступ до спеціальних інструментів як-то аналізатор хімічного складу речовин.

Тобто, The Operator – це така собі “гра в інтерфейсі”. Схожий дизайнерський підхід ви могли бачити, скажімо, в Her Story, Orwell: Keeping an Eye On You, A Normal Lost Phone та інших подібних проєктах. Традиційно для цього піджанру скріншоти The Operator виглядають дещо сухими, одноманітними та заморочливими. Якісь вікна, меню, картинки, багатенько тексту… Олд-скульний дизайн “під 90-ті” з одного боку додає атмосферності, а з іншого – виглядає недружелюбно. Здається, гра залюбки завалить вас інформацією, в якій буде важко та не надто цікаво розбиратися.

Але це хибне враження. The Operator виважено відкриває нові ігрові можливості, слідкує за темпом. На початку вас веде персонаж-супервайзер, якій дає чіткі інструкції. Задачки прості. Матеріалів під рукою небагато: навіть якщо ви захочете закопатися в деталі з самого старту, гра банально не дасть цього зробити. Складність збільшується поступово, але насправді все, що очікується від вас у будь-який момент – трохи уважності. Додає комфорту той факт, що The Operator розбита на короткі логічні сцени та не вимагає тримати в голові купу інформації. Також тут є підказки, які хоч і не розкриють потрібну наступну дію, але точно підштовхнуть у правильному напрямку.

Зануренню в гру сприяє дійсно захоплюючий сюжет. Знайомство з обов’язками оператора в перший ігровий день перебиває необхідність прийняти участь в розслідуванні загадкового вбивства. Згодом на зв’язок з маленького містечка в пустелі виходить інший агент, щоб скептично доповісти про справу, начебто пов’язану з викраденнями інопланетянами. Далі – більше. Як водиться в хороших детективах, на перший погляд абсолютно незалежні події швидко починають переплітатися між собою та складатися в цільну моторошну картину.

Історія The Operator відбувається протягом всього лише трьох днів. Комусь вона здасться занадто короткою (до фіналу ви дістанетесь приблизно за три години), натомість в сюжеті геть немає філерів. Сценарій не провисає, не буксує на місці, не втомлює штучними повторами ігрових дій та задачок. The Operator міцно тримає інтригу аж до титрів, а фанатів The X-Files гра ще й легко чіпляє численними посиланнями на серіал.

За все це загалом можна вибачити відверту лінійність. Так, тут є вибори, тільки ось більшість з них не має прямих наслідків. А в деякі моменти сюжет відверто примушує до певних дій заради драми. Розробник каже, що це було свідоме рішення. The Operator створювалась, щоб дати хай “одноразовий”, але дуже насичений ігровий досвід. Тому тут лише один можливий фінал.

В цілому The Operator чудово розуміє свій формат та обмеження. Скажімо, оскільки це відносно бюджетна розробка, то кат-сцени між ігровими днями тут зроблені у вигляді послідовності розмитих плям. Уявіть: герой завершує робочу зміну, вимикає комп’ютер, ви чуєте як відсувається стілець. Екран притлумлюється та віддаляється, його замінюють засліплюючі цятки ламп в коридорах Департаменту. Потім – миготіння вогнів нічного міста. Звук запальнички, пауза. Ось герой вже вдома – більмом світиться екран телевізора, десь за кадром нявкає кішка… І це не просто претензійний художній прийом, а влучний економний спосіб показати психологічний стан героя, який за сценарієм може сфокусуватися лише на роботі.

Тому цілком справедливо, що цей нішовий проєкт спричинив доволі таки гучний галас – полюбився стримерам і на момент написання цього огляду розійшовся тиражем понад 50 тисяч копій. Це справді цікава, продумана, гостросюжетна інтерактивна історія. Дещо старомодна за подачею, але дуже сучасна по суті. Шукайте правду, яка, як відомо, десь поруч і не довіряйте нікому!