Рецензія на фільм “Крик” / Scream: "Я зараз повернуся!"

В один день в кінотеатрах України стартонули “Крик” і “Кінгс мен” - фільми, яких, крім дати прем’єри, об’єднує тільки відсутність цифри після назви, що свідчить про нове прочитання франшиз.

Тренд на ностальгію в кіно, що набрав обертів минулого року, не спиняється й у 2022. Попри неодноразові заяви виконавців головних ролей не брати участі у продовженнях “Крику” після смерті Веса Крейвена у 2015 році, 5-й фільм франшизи таки вийшов на екрани.

Творці присвятили його пам’яті Веса Крейвена, назвали його ім’ям позитивного героя — сина шерифки, і вмовили на велике повернення Кортні Кокс, Нів Кемпбелл і Девіда Аркетта.

Режисери Мет Беттінеллі-Олпін і Тайлер Джиллетт та продюсер Чад Віллелла відомі як кінематографічне об’єднання Radio Silence. У 2019 році це тріо випустило чорну комедію “Я йду шукати” і досі це був їхній єдиний більш-менш відомий фільм. Яким незбагненним чином голлівудським продюсерам вдається останнім часом віддавати гучні проєкти маловідомим або зовсім несподіваним режисерам так, щоб у результаті це мало не менш гучний успіх — невідомо, але як правило, переважна більшість таких експериментів влучає в ціль.

Попри те, що фільм важко проспойлерити, бо історія плине за давно встановленими правилами, а хто вбивця ви легко здогадаєтеся, взявши до уваги канон франшизи та помноживши його на сучасні голлівудські тренди, — він усе ж має одне несподіване повернення, дізнатися про яке краще в залі кінотеатру, а не з рядків кінорецензії.

Головним персонажем франшизи є один з найзнаменитіших кіноманіяків на прізвисько Примарне обличчя. Маска вбивці це просто чергове переосмислення одного з найвідоміших і найзагадковіших творів образотворчого мистецтва “Крик” норвезького експресіоніста Едварда Мунка. Численна кількість мистецтвознавців намагалися (і продовжують досі) розгадати сюжет тієї моторошної картини, а саме обличчя інтерпретувалося в кіно (і не тільки) неодноразово, але міцно вкорінилося в поп-культурі і стало надзвичайно популярним воно саме завдяки фільмам Веса Крейвена, який додав до маски чорний балахон з блискітками, чорні черевики і мисливський ніж.

З самого початку у “Крика” Веса Крейвена була місія. Ні, не лише налякати. У першу чергу — відродити інтерес глядача до горору.

Фільм зібрав і впорядкував чи не всі кліше, притаманні жанру, при цьому не втрачаючи можливості поіронізувати з самого себе. Як бути пародією, не перетнувши межу пародії? Дивіться франшизу “Крик”.

Так, на фільм були і прямі пародії. І це стало ще однією заслугою франшизи — вона поновила інтерес публіки і до цього жанру. “Дуже страшне кіно” у 2000-х стало явищем маскульту.

Кожна частина франшизи починається з прологу — дівчина залишається сама у великому будинку й отримує загадковий телефонний дзвінок з пропозицією "давай зіграємо у гру", після чого настає криваве і дуже відверте вбивство. Дженна Ортега (серіал You) у ролі Тари зіграла роль першої жертви у новому “Крику” бездоганно. Чекаємо на неї цього року у серіалі Wednesday Тіма Бартона на Netflix.

Далі в фільм вводяться старі й нові персонажі, відбувається переказ історії для тих, хто з нею не знайомий, вводяться нові сюжетні лінії, хтось знову спускається у підвал по пиво, попри те, що там не вмикається світло, є сцена в душі — оммаж до “Психо”, не безпідставні підозри один одного, довгі монологи в кульмінаційних сценах, закривавлений ніж маніяка в масці і спритна біганина з розпоротими животами.

Що ми дізналися з нового “Крику”? В будинках американців досі є стаціонарні телефони. Лікарня — найбезлюдніше місце на землі: там годинами може відбуватися казна-що, але на персонал чи інших хворих не буде навіть натяку. Поліція, як завжди, приїжджає, коли рятувати вже нема кого, а деякі персонажі існують лише для того, щоб їх убили.

І де блондинки, я вас питаю?? Це ж чи не найочевидніший відступ від канону.

Але не поспішайте хейтити фільм за все вищезгадане, вас випередили герої, які самі з усього вже поглузували і самі назвали те, що ви дивитесь, риквелом — щось середнє між сиквелом і ребутом. Приміром, одна з героїнь, Мінді (Джасмін Савой Браун), довго розповідає у компанії, чому неприпустимо перезнімати старі фільми з тими ж самими акторами.

У підсумку “Крик” 2022 року іронізує не просто з себе як такого, а й із того, як він сам вплинув на жанр горору. І робить це не без поваги до попередніх фільмів, до фанатів франшизи і в першу чергу до Веса Крейвена.