Старий світ у нових барвах. Огляд The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered

Коли гравці вже відверто втомилися чекати бодай якихось новин про шосту частину "Стародавніх Сувоїв" Bethesda робить абсолютно неочікуваний хід конем і без зайвого шуму, а якщо бути точнішими, то взагалі без будь-якої рекламної кампанії, випускає ремастер The Elder Scrolls IV: Oblivion, частини, яку багато хто вважає найкращою в серії. На жаль, постаріла оригінальна гра не дуже добре, тож подивимось чи вдалося The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered підтягнути її до сучасних стандартів.

Але спершу визначимося з головним – чому це саме ремастер, а не ремейк? Тут все дуже просто, не зважаючи на те, що розробники використали Unreal Engine 5 для осучаснення візуальної компоненти, за сам ігровий процес все ще відповідає наш старий знайомий Gamebryo Engine, з усіма випливаючими з цього наслідками.

Всі ваші улюблені баги та експлойти ігрових механік на місці, рівень монстрів досі масштабується паралельно із рівнем персонажа гравця, що перетворює мідгейм на пекло або змушує слабких духом проходити гру практично не підвищуючи рівень, а начебто покращений Radiant AI все ще генерує абсолютно величні у своїй комічності ситуації, хоча вже зовсім не з такою інтенсивністю.

Власне, The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered не містить радикальних змін ігрових механік, ми отримали буквально ту саму гру, але з сучасною картинкою та певними покращеннями якості життя, яких ви можете і не помітити, якщо давно не запускали оригінал. Мій улюблений жарт на тему – розробники навіть обличчя та міміку NPC зробили максимально огидними, щоб точно передати дух оригінального Oblivion.

Тобто ветерани The Elder Scrolls можуть далі не читати, а одразу встановлювати гру, та починати чергове проходження. А тим, хто познайомився із серією завдяки Skyrim, раджу пристебнути паски, поїздка на вас чекає ще та.

Хронологічно сюжет Oblivion починається через шість років після пригод Нереваріна в The Elder Scrolls III: Morrowind, місце дії – провінція Сироділ, де таємничий культ методично знищує імператорську родину, а бар’єр між світом смертних та планом Облівіону поступово руйнується, спричиняючи проникнення в Нірн даедра та інші незначні незручності. Далі на гравця чекає пошук втраченого спадкоємця, викриття, участь в темних обрядах, гонитва за артефактами, подорожі крізь портали у ворожі демонічні виміри та кінець світу, що невпинно насувається.

От тільки, згідно зі статистикою Steam, вже понад сорок годин пройшло з того моменту, як мій данмер втік із тюрми Імперського міста, щоб, виконуючи останню волю вбитого імператора Урієля Септіма VII, віднести Амулет Королів його байстрюку. Та проблема у тому, що амулет і досі лежить у мене в інвентарі, а Шон Бін… тобто Мартін Септім по цей час не знає, що він – спадкоємець трону. І винувата в цьому, ви не повірите, топографія.

Oblivion і раніше спонукав відхилятися від основного сюжету завдяки величезній кількості побічних завдань та вміло експлуатував жагу гравця до досліджень оточення за допомогою великої дальності промальовки та правильно розставлених орієнтирів, а з технічними можливостями Unreal Engine 5 робити останнє стало ще простіше.

Куди б ви не рухались, на обрії завжди майорить якщо не якесь місто, то замок, стародавні руїни, поганенько прихований вхід в підземелля, або й просто розбійницький табір. Причому, якщо одні ключові точки легко помітні завдяки своєму масштабу чи стратегічному підсвічуванню звичайними вогнищами, чи магічними вогнями, то інші відкриваються начебто "випадково".

Ну хіба вас не зацікавить ота стародавня башта, яка височіє над околицями? Та й вона ж зовсім поруч, а ну, що там? Цілком вірогідно, що якоїсь притомної нагороди ви не знайдете: пара розбійників, кілька монет, ящики з непотребом, який і до торговця нести шкода, бо важить воно більше, ніж коштує, та щойно ви розвернетесь, щоб спуститися назад на дорогу, як око зачепиться за ельфійські руїни справа в кілометрі від вас, якісь хатинки в кількох кілометрах зліва… а що це таке світиться прямо по курсу? Таки добре, що я вирішив піднятися сюди, бо знизу цього всього видно не було. Абсолютно рівна поверхня в Oblivion – рідкість, а гра регулярно змушує гравця дертися кудись вгору, щоб ненав’язливо підкинути орієнтир-другий та підштовхнути до додаткових незапланованих пригод.

Проте все задоволення від дослідження досі трошки псує вже згадана система масштабування. Мало того, що від вашого рівня залежить варіативність ворогів, так ще й не тільки випадковий лут, а навіть характеристики унікальних артефактів також масштабуються. Тож до певного моменту ви опиняєтеся в ситуації, коли доводиться обирати – звичайні вороги, з яких не падає нічого корисного, чи вороги, що переважають вас силою, зате з адекватною винагородою.

Фактично світ стає небезпечнішим разом із гравцем і відчуття того, що герой прогресує дещо втрачається. Добре хоч оригінальну систему прокачки замінили на щось наближене до Skyrim, бо раніше була зовсім біда, яка змушувала ледь не з калькулятором планувати розвиток персонажа.

Для тих, хто не в курсі, в The Elder Scrolls рольова система дещо специфічна, фактично, чим більше ви чимось користуєтесь, тим краще у вас це виходить. Багато бігаєте і плаваєте – прокачуєте атлетику і можете бігати та плавати швидше. Постійно стрибаєте? Довжина стрибка виросте, а персонаж отримуватиме менше шкоди при падінні з висоти. Вбиваєте ворогів мечем? Вітаю, тепер у вас це виходить краще. Носите важкі обладунки? Ви здогадалися, думаю. І так буквально з усім.

Зараз буде трішки складніше. Щоб підвищити рівень, раніше потрібно було підняти десять пунктів у будь-яких із семи основних навичок класу вашого персонажа. Прокачка другорядних навичок не впливала на саме підвищення рівня, але впливала на "якість" цього підвищення. Кожна навичка була прив’язана до певного атрибута – Сила, Інтелект, Витривалість і так далі. Підвищення рівня дозволяло покращити три атрибути на значення від +1 до +5 залежно від того, скільки сумарно очок у навичках (і основних, і другорядних), пов’язаних із цим атрибутом, ви встигли отримати "паралельно" з прокачкою основних навичок.

Наприклад, отримавши від 1 до 4 очок у навичках, пов’язаних із Силою, під час поточного рівня, ви могли збільшити її лише на +1. А набравши у відповідних навичках 12 пунктів і більше отримували максимальний бонус +5.

Це змушувало гравця ретельно планувати свої дії й постійно тримати в голові, що саме він прокачує і чим користується та відповідним чином підлаштовувати свою манеру гри. Особливо якщо всі основні навички персонажа були бойовими, тобто активно використовувались і швидко наростали, що могло призвести до частого підвищення рівня без можливості отримати максимальний бонус до атрибутів. У результаті можна було опинитися в пастці: вороги ставали відчутно сильнішими, а персонаж – ні. Фактично, без правильної прокачки виходило так, що чим більше зростає персонаж, тим слабшим відносно ворогів він стає.

Яке це все має відношення до The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered? Слава Акатошу, ніякого. Тепер отримані підвищення основних та другорядних навичок, нехай і з різним коефіцієнтом, десь за лаштунками трансформуються у звичні очки досвіду, а отримуючи новий рівень ви можете на власний розсуд розподілити 12 очок між трьома атрибутами на вибір. Працює система чудово, а "запороти" персонажа тепер майже неможливо.

Інші зміни відчутні, але не так сильно – з'явився спринт, оновився список анімацій як в бою, так і поза ним, а також з'явилася можливість відскоку в сторони замість перекату, покращили блокування, хоча, будемо відверті, сам бій так і залишився заклікуваннями ворогів із трішки кращим, ніж раніше, та все-одно поганеньким зворотним зв'язком, не зважаючи на наявність комбо та різних типів ударів, що накладають на ворога додаткові ефекти.

На окрему згадку заслуговує оновлений інтерфейс The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered, зміни в якому, на перший погляд, мінімальні, але такими вони здаються лише доки не запустиш оригінальну гру. Є ще з десяток невеликих нововведень, на які насправді особливо не звертаєш уваги, – оновили репліки персонаж, переміщення схилами тепер відбувається з інерцією, під гору персонаж буксує, змінилася камера від третьої особи й так далі. Але головна зміна це, безумовно, графіка.

The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered виглядає абсолютно сучасною великою рольовою грою, і я не можу віднести себе до тої частини гравців, які сумують за втраченою по-казковому яскравою колірною гамою, оскільки мені прийшлося до вподоби тяжіння до реалізму. При увімкненому трасуванні променів освітлення просто фантастичне і відсутність повноцінного фотомоду – величезна помилка Bethesda, місцеві пейзажі змогли б згенерувати непристойну кількість шпалер для робочого столу, хоча в динаміці воно, звісно, ще краще.

Я часто відмовлявся від швидкого переміщення не лише із дослідницьких міркувань, а і просто заради того, щоб навіть не проїхатись, а пройтись місцевими лісами. Враховуючи оновлений просторовий звук та фізику рослин це дуже медитативне зайняття, принаймні допоки з-за якогось куща з дикими криками не вискочить якась потвора. Ну що ж, буває.

Візуально The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered дуже перекликається із недавньою Kingdom Come: Deliverance II, от тільки такою ж оптимізацією похвалитися не може. Якщо у мого ПК із RTX 4080 немає проблем з тим, щоб видавати понад 60 кадрів в секунду на ультра налаштуваннях з максимальним трасуванням променів у 2K, то ноутбук на Ryzen 9 5900HS та GeForce RTX 3070 вже насилу справляється з високими налаштуваннями й натякає, що трасування краще виключити зовсім.

Steam Deck, на жаль, від гри зовсім погано, навіть при мінімальних налаштуваннях кількість кадрів часто провалюється нижче 30, а сама гра при цьому виглядає не те щоб дуже добре, так що на цю платформу я б не орієнтувався як мінімум до виходу патчів. Що ж до стабільності роботи та інших багів (які, як всім відомо в Oblivion взагалі то фічі), то зараз трекер Steam показує 63 награних в години, за які The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered вилетіла лише один раз, двічі я зустрічався із раптовим падінням FPS, яке лікувалося перезавантаженням, і жодного разу не спіймав нічого, що б заблокувало подальше проходження гри, що для Oblivion можна вважати рекордними показниками.

Загалом The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered, як на мене, вийшов не просто чудовим, а навіть взірцевим ремастером, ви отримуєте ту саму улюблену гру, з усіма її плюсами та більшістю мінусів, з повним комплектом доповнень (але поки що без офіційної підтримки модів), яка при цьому грається зручніше, а виглядає набагато краще. От тепер би ще Morrowind так само переробити й Bethesda могла б вже і не поспішати із шостою частиною.