Стій і бийся! Огляд DOOM: The Dark Ages

Не кожна гра має бути схожою на Dark Souls, – це те, про що я подумав, побачивши перший геймплейний трейлер нової гри id Software. Розробники з самого початку заявили про зміну темпу та додавання механік парирування, щита й акценту на точність таймінгів. Комусь сподобалось, що в цю легендарну франшизу нарешті прийшли зміни, але більшість гравців скоріше завмерли від очікування, розмірковуючи про те, чим же насправді буде новий DOOM: The Dark Ages. Розберемося, що ж вийшло в результаті.

Цього разу більше сюжету

Slayer рятує світ від демонів у черговій війні пекла проти людей. Янголи спрямовують його до ордену вартових, і, здається, це вперше, коли мовчазний герой допомагає людям у війні з пеклом. Сюжет лаконічний і відповідає духу серії: вселенське зло виривається у світ, а герой його рятує. Проте, як обіцяли розробники, це, мабуть, найбільша історія, що колись з'являлася в DOOM.Прямий, як удар новим щитом Doom Slayer, сюжет з великим пафосом і епічністю представляє героїчного посланця небес, додає немало інших персонажів та просту мотивацію – мочити демонів, бо вони є зло. Наратив DOOM: The Dark Ages намагається приділяти увагу додатковим персонажам та їхній мотивації. Тут є катсцени з постановкою та інтригою в сюжеті. Хоча все це все ще DOOM, тому не слід очікувати особливої драматургії.

Все це відбувається у похмурому антуражі темного фентезі із середньовічними мотивами (нарешті id зробила фентезі, до якої прагнули ще з часів першого Quake!). На відміну від попередніх ігор, тут не багато яскравих кольорів. Підсвічуються тільки важливі бонуси, типу здоров’я чи патронів, та інтерактивні елементи. Мапи підпорядковуються загальній стилістиці, але мають власні особливості. Серед локацій – темні ліси, відкриті галявини, розпечене пекло та навіть лавкрафтівські простори зі своїми шаленими загадками. Візуально це найтемніша гра серії, і це не метафора.

Обличчям до ворога, щитом уперед

DOOM: The Dark Ages переносить знайомий ритм серії у нову площину – зброя стала відчутніше масивнішою, важкою. Slayer рухається наче легкий танк: маневрений, але з відчутною вагою. Уникнути атаки звичним "дешем" вже не вийде – тепер важливо не тільки рухатись, а й блокувати або відбивати удари, а також вибирати вигідну позицію на динамічній арені. Очевидно, що вся ця система тепер базується на таймінгах. Вікно парирування та ухиляння грають вирішальну роль і вміле використання всіх нових механік робить бої на аренах досить динамічними й видовищними. Тут важливо читати ворога: щось потрібно відбивати, щось – просто блокувати, а десь – вчасно відступити. Благо, гра має гнучку систему складності, де можна налаштувати вікно парирувань під себе.

Кожну зброю з арсеналу краще використовувати проти певних ворогів, адже можна розігріти броню противника, розбити енергетичний щит чи влучити в дальнього ворога з різних видів зброї. І чим вищий рівень складності вибраний, тим вправніше треба жонглювати зброєю. Порівняно з DOOM (2016) та DOOM Eternal (2020), нова гра суттєво уповільнює ритм, але компенсує це захистом та тактичністю: тепер не все вирішує швидкість, важливими стали позиціювання, вичікування, і контратаки. В бою панують комбінації: рукопашним ударом силової рукавиці розкидав дрібноту, почав стріляти в більших ворогів, встиг зреагувати на далекобійну атаку Імпа і відбив її, а тим часом розігрів броню солдатів і розбив їх кидком щита, й так далі.

Головне не зловживати позиційністю, а постійно рухатись ареною. Так, тут нема подвійного стрибка і дешу для ухилянь, але є парирування і додалась стрімка рукопашна атака щитом. Саме вона може бути використана для швидких переміщень по локації, коли гравця затисли в кут великі супротивники по типу Барона Пекла чи Манкубуса. У такому випадку можна прицілитись на купку простих солдатів чи зомбі в стороні та перестрибнути зносячи їх на своєму шляху.

Такі атаки, звичайні удари силовою рукавицею чи закривання щитом від куль мають свою ціну. Всі дії витрачають певні заряди, тому не вийде без кінця стрибати між купками ворогів, чи відмахуватись врукопашну, а щит на деякий час можуть збити, якщо ховатись за ним довго. Тут і криється баланс між повільним позиційним боєм та тактичним переміщенням для перезарядки вмінь та збору здоров’я, броні та боєприпасів. Захист та атаки щита відновлюються з часом, а от повернення змоги бити кулаком, чи булавою, яка з’явиться пізніше, можна пришвидшити, шукаючи по арені відповідні боєприпаси. Здоров’я і патрони випадають з ворогів, якщо їх добивати, ця система схожа на ту, що була в DOOM Eternal.

Щит, сталевий кулак і супердробовик

Як уже було згадано вище, основою нової бойової системи є балансування між атакою і захистом. На самому початку DOOM: The Dark Ages гравцеві презентують нове знаряддя вбивства – щит, а допомагає йому в цьому зброя ближнього бою. За щитом можна ховатись від куль та інших дальніх атак ворогів і він деякий час стримує всю шкоду. Проте коли закінчиться шкала, то деякий час гравець буде беззахисним. Тут на поміч приходить парирування, воно не витрачає шкалу щита, ще й відбиває заряди назад у ворогів. Проте парирувати можна не все, а лише «зелені» атаки. Це можуть бути кулі/промені чи рукопашні атаки від швидких ворогів. І між цими двома станами треба постійно балансувати, аби лишатись в строю і не збавляти оберти.

Після успішних блокувань і парирувань слід гарненько прикластись з усієї сили по ворогах зброєю ближнього бою. Першим таким знаряддям виступає силова рукавиця. Вона швидка і наносить непогану шкоду. Проте дуже швидко її стане недостатньо і до арсеналу додається бойовий ціп (це такий цеп для обмолоту зерна на максималці, улюблена зброя гуситів). Ціп не лише завдає чималої шкоди, а й має велику зону ураження, що дозволяє контролювати групи ворогів. Його атаки заряджаються довше, але можуть пробивати навіть броньованих супротивників. А для поціновувачів ще сильніших ударів пізніше по сюжету додасться й інша зброя, доповнюючи картину: швидкі слабі удари, середні удари, чи повільні та супер потужні.

Ну і який же DOOM без широкого арсеналу далекобійної зброї. У рівняння балансування між атаками та захистом додається звична для серії зброя, проте у відповідній середньовічному сетингу стилістиці. Виглядає і звучить все це різноманіття просто чудово. Замість важкої гармати (кулемета) тут цвяхомет (привіт, Quake та NiN). Присутній і плазмоган, хоч це і Темні віки, але такі технології у цьому світі всюди. Крушитель черепів посилює гротескну атмосферу й без того готичного і темного настрою DOOM: The Dark Ages. А деякі види зброї здадуться гравцю ну дуже знайомими, хоч і подані тут в дуже незвичному виконанні. Ну і який же DOOM без супердробовика – він на місці й потужний як ніколи.

Майже вся стрілецька зброя має два варіанти, як от звичайний дробовик і супердробовик. З часом до більшості видів зброї відкриваються їх потужніші чи точніші варіанти. Вони ділять між собою один тип боєприпасів, проте кожен з них має своє призначення та ефекти, які додаються після прокачки.

В DOOM: The Dark Ages прокачувати можна всі знаряддя гравця. З кожним умінням для щита, зброї ближнього бою та пушок додаються нові ефекти. Це дещо знайома система з попередніх ігор відродженої серії. Наприклад, до плазмогана додається ефект перевантаження і коли він повністю заряджається, то енергія вивільняється хвилею і зносить дрібних ворогів поряд з героєм. Щит, рукавиця та бойовий ціп теж мають свої вміння, які додають різні ефекти. Деякі вміння зброї мають по дві варіації, між якими можна перемикатись в меню прокачки. Це додає ще один шар варіативності й гнучкості налаштування арсеналу під власний стиль грання та тактику.

Скомбінувавши ефекти різних знарядь можна побудувати свій стиль полювання на демонів, отримання з них патронів, здоров’я чи щитів та заряджати атаки для великих і живучіших противників. А різноманітність ефектів спонукає постійно жонглювати арсеналом залежно від ситуацій, ворогів та кількості здоров’я, що лишилось у бійця.

Ще більше епічності та масштабу

Вперше в серії гравець отримує контроль над масштабною технікою. В DOOM: The Dark Ages гравця саджають всередину гігантського робота "Атлана" і відправляють на двобій з демонами-титанами. Подібні сцени раніше були лише фоном, а тут можна брати в них безпосередню участь. Атлан важкий і повільний, але руйнівний. Гравцю дають атаку ближнього бою й ухиляння, яке заряджає потужну атаку. В якийсь момент можна буде постріляти з гармати. Геймплейно такі секції дуже прості та відбуваються на лінійних локаціях.

Дракон – повна протилежність. Тут в нас повітряні бої, маневреність та ілюзія свободи. Локації здаються великими, що додає епічності. Проте крім двобоїв у повітрі з ухилянням від різного виду турелей, тут можна зійти з дракона на невеликі арени з демонами для вирішення типових завдань – убити їв всіх та активувати якийсь перемикач чи зруйнувати портал.

Ці сегменти не пропонують складних механік, але збагачують гру емоційно. Після багатьох арен із демонічними ордами гравець отримує своєрідний перепочинок для демонстрації сили.

Від загроз до звичок

Вороги у DOOM традиційно не просто "зникають", вони деградують у статусі. Те, що на початку було босом, пізніше стає рядовим супротивником. DOOM: The Dark Ages лише підкреслює цю тенденцію: "боси" у класичному сенсі з’являються лише наприкінці, а до того гру веде ескалація противників. Це не про збільшення характеристик персонажа, а про поступове звикання до жаху, який із кожним рівнем стає нормою, а освоєні нові засоби для знищення нечисті спрощуюсь це прийняття.

Додатково, у грі є виклики – окремі геймплейні ситуації, які випробовують майстерність гравця й винагороджують дослідження. Це спосіб вийти за межі основного бою, дізнатися нові фішки зброї або покращити здібності.

Під вагою Slayer

DOOM: The Dark Ages адаптує дизайн рівнів до нового темпу гри. Якщо в DOOM Eternal рівні були багаторівневими аренами, схожими на спортивний зал, з гачками, стінами для паркуру і довгими стрибками, тут усе інакше. При тому гра залишає простір для дослідження та традиційного пошуку секретів з колекційними предметами, покращеннями та тепер скінами для зброї.

Slayer у броні The Dark Ages – не акробат, а інертна бойова машина, і рівні це відображають. Платформінг присутній, але його помітно менше, і він не домінує. Гравець усе ще повинен переміщатися, долати висоти, іноді перестрибувати через провалля, але все це має приземлений, важкий ритм, який пасує броньованому герою за щитом.

Арени сконструйовані так, щоб підтримувати стратегічну гру: укриття, вузькі коридори, високі точки для обстрілу, пастки – все це змушує не стрибати по локації, а читати її, знаходити вигідні позиції й рухатися туди з обережністю, а не імпульсивно.

Усе це підсилює філософію гри: ти не стрімкий та влучний, ти незламний. І світ це визнає своїми формами, темпом та ритмом.

Висновок

DOOM: The Dark Ages не просто додає у класичну гру нові механіки. Він радикально переосмислює ядро серії. Це більше не гра про надшвидкого мисливця, який розриває демонів на ходу. Це гра про залізного месника, який не женеться, а упевнено крокує, і під його вагою здригаються арени.

Slayer тепер не "реактивний" морпіх, а хрестоносець в обладунках. Його броня важка, удари – обдумані, переміщення тактичні. Блоки, парирування, удари кулаком й кидок щита створюють бойову систему, де гравець стає командиром сталевої машини, що керує боєм не через швидкість, а через контроль і позиціювання.

Це все ще DOOM, який зменшив темп, але додав глибини, поставивши стиль, силу й тактику вище за рефлекси. Комусь нова форма здасться незвичною чи навіть відштовхуючою, але це DOOM з фірмовим ультранасиллям та хрустом кісток, цікавою зброєю і мільйоном способів знищувати орди ворогів, тільки тепер більш вдумливо і тактично. Ця гра стає повноцінним третім стовпом сучасної трилогії DOOM, де кожна частина має свій стиль та характер.

P.S. Якщо вам цікаво дізнатися як починалася франшиза DOOM і чому сюжет там завжди був необов'язковою частиною, радимо почитати книгу Девіда Кушнера "Володарі Doom", благо нарешті існує її гарний український переклад.