Death Stranding 2: On the Beach: світ, який не зцілився

Сиквели річ не завжди передбачувана, особливо ігрові. Де кіно зазвичай втрачає фокус, повторюючи себе, ігри часто розгортаються у глибину. Не просто продовжують історію, а переглядають її під новим кутом і розвивають започатковані раніше механіки. Ігри Хідео Коджіми завжди балансували між кіно і власне іграми. Але якщо перша частина Death Stranding була кінематографічною медитацією про зв’язок, то друга – це спроба подивитися на цей зв’язок зсередини. Вона наче повертає вас на знайомий маршрут, але змінює ґрунт під ногами. Це гра, яка мовчки чекає, поки ти сам вирішиш повернутись. І якщо ти це зробиш, вона зустріне тебе інакшою.

Світ гри: час, що тече інакше

Події Death Stranding 2 розгортаються в реальності, де світ змінився після катастрофічного явища, відомого як "Death Stranding". Фізична межа між світом живих і світом мертвих зруйнувалася. У результаті в навколишньому середовищі з’явилися небезпечні створіння – BT (Beached Things) – примари мертвих, що полюють на живих і залишають після себе зони повного спустошення.

Одним з найнебезпечніших явищ став хіральний дощ (Timefall). Він прискорює час для всього, чого торкається: рослини миттєво в’януть, метал іржавіє, шкіра старіє. Люди мають уникати цих смертоносних крапель. Саме тому більшість пересування в цьому світі відбувається в умовах постійного ризику – погода змінюється раптово, а погодні умови можуть знищити всю доставку або викликати появу BT.

Світ населений ізольованими громадами. Люди майже не виходять назовні – пересування між регіонами здійснюють лише кур’єри. Вони – єдиний міст між осередками цивілізації. Саме тому головний герой, Сем, відіграє таку важливу роль: він не просто доставляє вантажі, а з’єднує людей у буквальному й символічному сенсі.

Цей світ працює за іншими законами – час тут не лінійний, смерть не остаточна, а контакт з зовнішнім середовищем несе загрозу. І вся гра побудована навколо того, щоб гравець не просто діяв у цих умовах, а розумів, що вони означають. Це не фон – це основа всього, що ти робиш.

Геймплей: знайома основа, але нові глибини

Попри знайому формулу симулятора доставки у ворожому середовищі, Death Stranding 2 поступово відкриває нові шари. Гра починається з того, що змушує гравця знову вчитись ходити. Як ми пам’ятаємо з першої частини там досить непроста система переміщення і це основа ігрового процесу. Тому одразу прийдеться згадувати як рухатись по складні місцевості та не падати під час спусків чи підйомів. Але тут як з велосипедом, якщо був досвід, то "м’язова пам’ять" допоможе швидко відновити навички. А далі гравців чекають нові шари цієї комплексної геймплейної системи, які додають до знайомих по першій частині елементів нову глибину.

Гравець все ще доставляє вантажі – але тепер завдань більше, як і можливостей для подолання пересічної місцевості. А нагорода навіть за побічні доручення відчутна і дійсно корисна. Це через помітно розширений асортимент споруд, устаткування, транспорту та зброї. Доставки стали різноманітнішими. Вантажі мають властивості – деякі не витримують спеку, інші вибухонебезпечні або надто крихкі. З’явилися нові типи цілей, включно з живими істотами, яких треба транспортувати обережно. Так, у Death Stranding 2 з'явилась фауна, про яку говорилось ще в першій грі. Цей аспект доповнює світ, а ще додає нові активності з порятунку тваринок і доставкою їх у спеціальний прихисток.

Крім мирних тваринок з'явились й нові BT (Beach Things) – потойбічні ворожі істоти. Тепер їх видів стало більше, вони мають різний рівень небезпеки та вимагають різних тактик як для уникання, так і для протидії. Крім BT, які звично з'являються тільки в дощ, по світу можна зустріти й так званих невеличких "хіральних істот", які пересуваються групами та через велику численність можуть складати небезпеку для гравця та вантажу.

Найпомітніша відмінність Death Stranding 2 від попередниці – доступ до техніки. Якщо у першій грі більшість транспорту відкривалася поступово, то тут гравці майже відразу отримують у розпорядження мотоцикл, вантажівку і можливість будувати монорейкові лінії. Це не означає, що переміщення стало простішим. Транспорт все ще вимагає уважності до рівня енергії, стану поверхні та розумного використання конструкціями.

На складних ландшафтах транспорт швидко стає обмеженням, а не перевагою. Адже без вантажівки вже не вийде доставити все, що назбирав по дорозі, але й проїхати в гору вона не може через скелі. Приходиться постійно розв'язувати логістичні задачі, які ускладняються в міру просування сюжетом. Спочатку можна просто побудувати маршрут в об'їзд перепони. Але чим далі, тим складніше стають природні (і не тільки) перешкоди, тож об'їзд стає все менш доцільним.

Тут і отримують розкриття допоміжні споруди. Їхнє різноманіття та можливості значно розширились з першої частини. Наприклад, монорельси або додаткові віддалені бази відкриває нові способи логістики – гравець сам вирішує, як організувати маршрут і де облаштувати опорні точки.

У переміщенні подекуди допомагатиме корабель DHV Magellan. Це нововведення – база операцій і невеликий хаб для Сема та його команди. Аби уникнути спойлерів, деталей не буде. Але він відіграє неабияку роль у сюжеті та геймплеї.

Будівництво так само як і в першій Death Stranding є не тільки помічним механізмом у здійсненні доставки та переміщень до потрібної точки. Воно ще і є основою для асинхронного і по-справжньому унікального мультиплеєра. Взаємодія між гравцями у Death Stranding 2 стала ще більш важливою і дає ще більше можливостей при проходженні.

Як і раніше, після підключення нового регіону до хіральної мережі, на його теренах з'являються споруди інших гравців. Деякі з монументальних творінь можна та навіть треба будувати разом, скинувшись ресурсами. Новий монорельс чи знайомі вже дороги потребують просто купу різних ресурсів. Зрозуміло, що якщо всі гравці, кому ця споруда доступна, закинуть хоч якусь частину, то справа піде швидше.

І це правда, навіть якщо додати зовсім невелику частку та показати іншим, що інтерес і активність тут є, то через якийсь час можна помітити, що на карті в тому місці з'явилась нова ділянка дороги. Вона спростить життя гравцеві, і допоможе іншим. Все залежить від активності самого гравця: наскільки він взаємодіє з мережею, підтримує споруди, виконує спільні цілі. Це створює відчуття, що ти не просто в онлайн – ти серед інших.

Фізика переміщення залишилася ключовим елементом. Балансування вантажу, втрата рівноваги на схилі, зміна погоди – все це змушує зважати на кожне рішення. Світ став агресивнішим: з’явилися бурі, лавини, підтоплення. Частина маршрутів може змінитися під час місії, і це додає напруги – навіть звичні ділянки вже не гарантують стабільності. Додатково на мобільність і планування впливає згаданий раніше транспорт. Десь після середини гри ледь не обов'язковою стає вантажівка, бо часто посилки стають надто важкими, або треба везти з собою ресурси, щоб відновити віддалену дорогу.

Бойова система також зазнала змін. У першій частині вона була другорядною – конфлікти часто виглядали незграбно. У Death Stranding 2: On the Beach зʼявилися нові типи зброї, спеціальні пристрої для відволікання ворогів, можливість діяти приховано. Stealth став важливішою частиною гри – з’явилися маршрути для обходу ворогів, тимчасове маскування, тактичні можливості. Прямий бій усе ще небажаний, але якщо його не уникнути – у гравця є вибір, як саме діяти.

Цьому сприяє величезний вибір озброєння. Гравцеві доступні гвинтівки, дробовики, кулемети, гранатомети різних конструкцій і рівнів якості. До купи додається унікальна зброя та знаряддя для різних стилів бою. Зброя постійно отримує покращення, також відкриваються нові зразки. Часто все це дається у винагороду за необов'язкові доставки та інші замовлення. Так же розблоковуються й інші гаджети та устаткування. Тож, пройшовши виключно сюжетну частину гри, можна пропустити багато цікавого.

Death Stranding 2 отримала нову систему прогресії та прокачки персонажа. Вона двобічна: пасивна прокачка під час виконання якихось дій, типу бігу, скелелазіння чи затримки дихання. Чим більше займаєшся, такі характеристики й покращуються. Подібно як це роблять багато рольових ігор серії The Elder Scrolls. Інший же аспект прогресії – звичне дерево прокачки, в якому можна покращити різні параметри спорядження та ефективність його використання. Ці дві системи не сильно змінюють геймплей, але додають йому глибини, як і ваги звичкам та діям гравця.

Для нових гравців механіка може здатися повільною, особливо у перші години гри. Але Death Stranding 2 надає більше інструментів для адаптації. Для тих, хто вже грав у першу частину, оновлення будуть відчутні одразу – темп став динамічнішим, ігрові рішення різноманітнішими, а логістика – цікавішою.

Проте рекомендовано не просто ознайомитись з рекапом подій першої частини в головному меню, а власне пограти. Бо не лише геймплей багато в чому наслідує оригінал, а й сюжетна і світобудовна основа тут дуже важлива. І прості відео чи слайди не сильно допоможуть. Хоча гра і намагається "насипати" контексту в діалогах між місіями, крім того, на початку Death Stranding 2 повторює основи в геймплейному навчанні та згадує важливі сюжетні моменти.

Сюжет: світ, який не зцілився

У Death Stranding 2 сюжет рухається впевненіше, ніж у першій частині. Історія стала сфокусованішою, з чітко окресленими завданнями, конкретними подіями та зрозумілими конфліктами. Менше міфології в поданні наративу, більше фокусу на подіях тут і зараз. Та глибокий символізм цього світу нікуди не дівся. Сем знову опиняється у знайомій ролі, але цього разу завдання інше – під'єднати до мережі південні регіони, зокрема Мексику. Водночас розкриваються точки нового політичного напруження, а світ більше не виглядає об’єднаним, навіть після всіх попередніх зусиль. Сем уже не просто кур’єр, а учасник складного процесу, який межує з дипломатією.

Оповідь подається структуровано. На початку є стислий переказ першої частини у вигляді 17 слайдів, а подальші події пояснюються через діалоги й нові місії. Так, катсцен по відчуттях стало менше, а велика частина сюжету подається через діалоги. Іноді здається, що цих діалогів по радіо, під час отримання чи доставки замовлень навіть забагато. Серед них легко загубитись, що тут важливе для сюжету, а що просто балачки між персонажами. З іншого боку історії компаньйонів Сема розкрити досить кострубато, що викликає дисонанс.

Попри цей недолік, сюжет тримає увагу. У ньому достатньо змісту, щоб вести гравця вперед, і досить драматичних моментів, щоб залишити враження. Це цілісна історія з виразною темою та фіналом, що залишає відчуття завершеності. Проте й дає лазівку для триквелу, хоча це і не обов’язково.

У поданні сюжету важливу роль відіграє акторський склад – знайомий, але доповнений. До гри повертаються ключові образи з першої частини: Норман Рідус знову грає Сема Бріджеса, Леа Сейду – Фраджайл. Зберігається й візуальна присутність інших знайомих персонажів, таких як Die-Hardman чи Мама, навіть якщо їх участь у подіях тепер обмежена. До них приєднуються нові герої, яких втілюють такі актори як Ель Феннінг, Шіолі Куцунa, Джордж Міллер, та деякі інші, яких не було показано в трейлерах. Нові персонажі добре вписуються у структуру історії, не витісняючи старих, а додаючи нові емоційні точки опори. До ролі лиходія повернувся Трой Бейкер і розкрив свого персонажа Хіггса ще глибше та емоційніше на противагу спокійному і малослівному герою Нормана Рідуса.

Деталі у всьому: картинка, звук, музика

Death Stranding 2 має просто чудову картинку. Вона виглядає деталізовано і чітко навіть на звичайній PlayStation 5, а на Pro-моделі це чи не найгарніша гра покоління. Хоч основним фоном виступає ландшафт напівпустельного постапокаліпсису, вимальований він просто до дрібниць. А обличчя персонажів виглядають на повноцінне CGI-кіно. Ще й працює все це стабільно в 60 кадрах в секунду в режимі продуктивності. Дякуємо за це правильному рушію. Decima від Guerrilla Games добре показав себе ще на PlayStation 4 в першій частині Death Stranding, та продемонстрував на що спроможний в правильних руках у Horizon Forbidden West.

Окремої похвали заслуговує увага до деталей. Взуття стирається, і якщо воно повністю зношене, то Сем буде отримувати рани на ногах. Якщо їздити по маршрутах, де часто проходять гравці, то там з’являється витоптана стежка. У горах менше кисню, тому у Сема може початись гірська хвороба. Від сонця можна отримати опіки, а від морозу – обмороження, якщо довго перебувати на вулиці. І таких деталей безліч.

Реалізація багатьох систем – на висоті, плюс все це посилюється власним баченням Хідео Коджіми. Тобто звичайне автоматичне відновлення здоров’я, що з’явилось ще в епоху першої Halo, тут модифіковане, щоб зробити його менш всепрощаючим. Здоров’я в Death Stranding 2 можна відновити двома способами. Перший – з’їсти криптобіота, це швидке відновлення. Другий – це автовідновлення, але за рахунок розхідного матеріалу – пакетів з кров’ю. Наче звичайна система, але з компромісним рішенням між старою підходом і більш сучасним.

Звук працює на ефект занурення. Кроки по вогкій землі, металева вібрація несучого дрона, свист вітру у каньйоні – усе звучить натурально і допомогає вжитися у цей світ. Але це не просто фон – звук у грі інформує та працює в синергії з музикою. За ним можна вгадати, що насувається дощ, що наближається BT, що ще хтось ходив цією дорогою. Якщо грати в навушниках – світ починає дихати разом із Семом.

Музика, як і в першій частині, з’являється в потрібний момент. Не як фоновий супровід, а як частина подорожі. Один трек – під час самотнього переходу через долину. Інший – коли спускаєшся з гори після складної доставки. Композиції Woodkid, Low Roar і Ludvig Forssell не закривають тишу, а супроводжують її. Вони не прагнуть епічності, а лише підкреслюють внутрішній стан гравця.

Висновок

Death Stranding 2: On the Beach – це не просто продовження. Вона будується на фундаменті першої частини, зберігаючи її унікальну ідентичність, але робить усе масштабніше, глибше й технічно витонченіше. Цей проєкт навмисно уникає простих рішень – він не женеться за видовищністю чи темпом, хоча і дарує часом неочікувані сюжетні повороти та шокуючі моменти. Гра пропонує вдумливе, часом медитативне занурення у світ, де кожна деталь має значення, а кожна дія наслідки. Не ефемерні наслідки для сюжету, а наслідки для самого гравця, які він відчує під час майбутніх доставок.

Для новачків вона може здатися вимогливою, але натомість пропонує геймплей, що винагороджує уважність, терпіння та емпатію. А для фанатів першої частини це буде повернення додому де багато що змінилось, стало краще й доросліше.

Це гра, яка знову намагається зробити щось своє. І навіть якщо не все вдається однаково добре, вона залишається унікальним явищем. Для фанатів першої частини Death Stranding 2 може стати грою 2025 року. Для новачків – відкриттям і чимось новим серед знайомого досвіду ординарних ігор.