Майже без втрати шарму. Огляд фільму "Ліло і Стіч" / Lilo & Stitch

Рімейки класичних мультфільмів Disney у форматі стрічок з живими акторами майже одразу отримали неприємне звання "маркетингового рішення". А провал "Білосніжки" / Snow White змусив кінокомпанію передивитися плани на подальший випуск аналогічних проєктів. Тому рімейк "Ліло і Стіч" / Lilo & Stitch опинився у напруженій ситуації, а відповідальність на нього впала колосальна. На щастя, фільм виявився гарним, бо навіть у форматі live-action не втратив шарм першоджерела. Щоправда, деякі сюжетні зміни йому на користь не пішли.

Шестирічна дівчинка Ліло (Майя Келоха) та її старша сестра Нані (Сідні Аґудонґ) нещодавно залишилися без батьків та ще не встигли зібрати життя до купи. Нані значиться легальним опікуном Ліло, однак її саму ще важко назвати дорослою, тому ризик втратити сестру через державні органи опіки цілком реальний. Ліло ж ніяк не здатна знайти друзів: однолітки її недолюблюють, а сама вона не має особливих бажань та прагнень. Життя Ліло та Нані докорінно змінює поява інопланетянина. Експеримент 626 створений начебто виключно для руйнувань. Однак Ліло бачить в ньому першого та справжнього друга. Інопланетянин отримує ім'я Стіч та починає жити разом із сестрами, однак його жага до руйнування та хаосу здатна остаточно знищити й без того крихку родину.

Я не втомлюся повторювати, що головний мінус рімейків мультфільмів Disney – це відмова від класичного анімаційного формату. Бо подібна анімація має найбільшу виразність, з якою не може тягатися на рівних навіть найпросунутіша комп’ютерна графіка. Роботи Disney регулярно зображують фантастичні світи, тому спроба перевести їх на рейки реалізму із самого початку приречена на втрату частки очарування.

Однак "Ліло і Стіч" / Lilo & Stitch – приємний виняток з цього правила. І подякувати за це варто першоджерелу. Адже переважно всі події в ньому відбувають в реальних локаціях Гавайських островів, а більшість головних героїв – це люди. Стіч залишається головним фантастичним елементам, і при створенні нової версії помітно, що саме йому приділили основну увагу.

На Стіча приємно дивитися від початку до фінальних титрів. Його live-action дизайн зумів зберегти всю чарівність анімаційного Стіча, але й більш "реалістичні" елемент, на кшталт промальованої шерсті, не викликають відразі. Стіч експресивний на 100%, його міміка та рухи приковують увагу та здатні викликати сміх і сльози в аудиторії будь-якого віку. Його навіть озвучив творець оригінального мультфільму Кріс Сандерс, прямо як у першоджерелі. Це однозначний успіх.

Але давайте відверто: якщо бути вірним першоджерелу, Стіча майже неможливо зіпсувати. Це один з найвпізнаваніших образів Disney та ключова позиція мерчендайзингу в бізнес-імперії компанії. Тож навряд хтось вчинив би з таким персонажем щось рівня першого дизайну Соніка в кіно. Але ж весь фільм не може триматися виключно на харизмі Стіча.

У деяких фанатів були переживання щодо Ліло у рімейку. Адже в мультфільмі це доволі комплексний образ, який розкриває біль втрати через погляд маленької дитини, при цьому залишаючись позитивним та яскравим. І Майя Келоха зуміла впоратися з подібним важким завданням. Кожній її фразі та дії виріши всім серцем, що робить загальну історію ще більш щемкою. Роль Ліло викликає надії на подальший цікавий розвиток кар’єри Келохи. І так, це ще один елемент, який зовсім не постраждав через відмову від анімаційного формату.

А ось що точно вражає менше, так це оточення. Мультфільм "Ліло і Стіч" / Lilo & Stitch відчувався максимально літнім твором, заряджав теплом та свіжістю. Рімейк це відчуття втратив. Знімальна команда чомусь зовсім не використовує природну красу Гавайїв, а фокусується замість цього на різноманітних будиночках та готелях. Звісно ж, головні герої витиснуть з цього максимум, але візуально нічого цікавого в подібних декораціях нема.

Фільм у цілому відчувається ніби занадто простим та локальним. Можна простежити, чому спочатку у Disney хотіли випустити його одразу на власний стрімінговий сервіс Disney+. Найдорожча сцена нового "Ліло і Стіч" / Lilo & Stitch – це початок стрічки у космосі з інопланетянами. Далі фільм сповільнюється, ніби бюджети та ресурси не дозволяють більше.

Також викликають питання деякі сюжетні зміни, які починають проявляти себе ближче до фіналу. Автори намагалися дати більше ваги персонажам Джумби та Пліклі, – це інопланетяни, яких послали на Землю впіймати Стіча, – але далі декількох комедійних моментів не пішло. Кульмінація так й взагалі вийшла занадто простою та наївною, ніби розрахованою у першу чергу на дітей. І це при тому, що до цього історія вдало тримала баланс між "дитячими" та "дорослими" темами.

Але назвати фільм "Ліло і Стіч" / Lilo & Stitch 2025 року поганим все одно не можна. Стрічка майже ідеально розповідає історію про подолання внутрішнього зла та недоліків заради людей, які стали по-справжньому близькими. Про неідеальну та майже ефемерну, але родину, яку хочеться любити та оберігати від всього. Навіть про розбіжності між видами щось можна угледіти, але ця тема у 2020-х стала доволі розповсюдженою, тому далі натяків "Ліло і Стіч" особливо не заходить. До слова, для актуальних і доречних жартів в історії теж місце знайшлося, ще один плюс.

Можливо, комусь в кіноверсії "Ліло і Стіч" / Lilo & Stitch не вистачить масштабу, пафосу та зіркових імен, – з останніх можна згадати хіба що Зака Галіфіанакіса, – адже попередні рімейки Disney робили акцент на ці елементи. Втім, це не робить кіно менш гарним. Якраз навпаки: позбавившись зайвого лоску, "Ліло і Стіч" знайшов пряму тропу до серця глядачів. А заразом продемонстрував, що рімейки Disney все ж можуть бути трохи мистецтвом, а не лише маркетингом.