Усі хочуть бути детективами. Огляд фільму "Клуб убивств по четвергах" / The Thursday Murder Club

В останні роки жанр "затишного детективу" переживає справжній ренесанс, багато в чому завдяки успіху стрічки "Ножі наголо" / Knives Out. Історії, де гострий розум та чарівність перемагають зло, а розслідування вбивств нагадує розгадування елегантної головоломки, знайшли свою вдячну аудиторію. У цьому контексті екранізація бестселера Річарда Османа "Клуб убивств по четвергах" / The Thursday Murder Club (2020), була лише питанням часу. Результат – мила, безмежно чарівна і бездоганно зіграна стрічка, яка, втім, ілюструє всі труднощі перенесення багатошарової книжкової історії на екран, де шарм персонажів змушений компенсувати сценарний поспіх.

В елітному будинку для літніх людей життя тече спокійно та розмірено. Але не для всіх. Четверо його мешканців – колишня шпигунка Елізабет, палкий екслідер профспілки Рон, педантичний психіатр Ібрагім та колишня медсестра Джойс – щочетверга збираються для незвичного хобі: розслідування старих, нерозкритих убивств. Коли ж на порозі їхнього власного дому стається справжнє вбивство, клуб вирішує, що їм гріх не втрутитися. Так починається їхня власна гра, на подив і роздратування місцевої поліції.

Одним з головних елементів стрічки, який має зацікавити випадкового глядача, є її головні герої та легендарні актори, що їх втілили. Гелен Міррен, Пірс Броснан, Бен Кінгслі та Селія Імрі – це акторський ансамбль мрії, і саме їхня взаємодія стає вагомою причиною дивитися цей фільм вже після перегляду трейлера. Хімія між ними настільки органічна, а діалоги, сповнені тонкого британського гумору, настільки дотепні, що за ними можна спостерігати нескінченно.

Міррен блискуче грає лідерку-маніпуляторку Елізабет, Броснан випромінює харизму в ролі запального Рона, Кінгслі додає образу Ібрагіма зворушливої вразливості, а Імрі у ролі Джойс є ідеальним втіленням тихої спостережливості. Саме цей квартет є тим міцним фундаментом, який не дає розвалитися всій сюжетній конструкції.

Атмосферно стрічка повністю відповідає очікуванням. Режисер Кріс Коламбус – творець перших двох частин екранізації "Гаррі Поттера" та перших фільмів "Сам удома", на хвилиночку – створює ідеалізований, майже казковий образ англійської провінції. Мальовничі пейзажі, теплі інтер'єри, чаювання та тістечка – все це працює на створення відчуття комфорту та затишку, навіть коли на екрані обговорюють деталі жорстоких злочинів. Фільм виглядає як високобюджетна недільна драма від BBC, що для багатьох глядачів стане перевагою. Він не намагається бути похмурим чи реалістичним. Його мета – заспокоїти та розважити, і з цим завданням він справляється.

Однак за цим чарівним фасадом ховаються суттєві проблеми. Головна з них – це сценарій, який намагається втиснути складний, багатошаровий сюжет книги у дві години екранного часу. Через це темп оповіді стає нерівним та поспішним. Розслідування мчить уперед, перестрибуючи від однієї зачіпки до іншої, не залишаючи ані героям, ані глядачам часу на справжню дедукцію. Багато другорядних персонажів, навіть у виконанні таких зірок, як Девід Теннант, Джонатан Прайс чи Том Елліс, зводяться до функціональних камео, існуючи лише для того, щоб просунути сюжет на крок уперед.

Цей поспіх також породжує тональний дисбаланс. Фільм розривається між легкою комедією, заплутаним детективом та спробами говорити про серйозні речі, як-от старість, самотність та деменція. У книзі ці теми вплетені органічно, але на екрані переходи між ними часто здаються різкими та незграбними. Легковажний тон, який домінує у фільмі, іноді заважає сприймати всерйоз драматичні моменти, а похмура реальність будинку для літніх людей дисонує із загальною "милою" атмосферою.

"Клуб убивств по четвергах" / The Thursday Murder Club – це приємний, дотепний, але неглибокий фільм, який тримається майже виключно на магії свого акторського складу. Це екранізація, яка успішно передала чарівність персонажів, але розгубила наративну стрункість та детективну інтригу першоджерела. Стрічка є ідеальним вибором для тихого вечора, коли хочеться подивитися щось легке та ненав'язливе в компанії відомих акторів. Проте вона навряд чи залишить по собі тривалий посмак, чи увійде до пантеону видатних детективних фільмів.