Найбільш повна версія класичної RTS. Огляд Age of Empires II: Definitive Edition для PlayStation 5

Легендарна стратегія в реальному часі від Microsoft / Ensemble Studios нарешті вийшла на PlayStation 5 і це насправді епічний реліз, бо в Age of Empires II: Definitive Edition на гравця чекає величезний обсяг контенту. Але без мінусів теж не обійшлося.

На ПК Age of Empires II: Definitive Edition вийшла ще в листопаді 2019 року, в січні 2023 гру випустили на Xbox і ось тільки зараз вона дісталася до PlayStation 5, але ж в якому вигляді. Підзаголовок Definitive Edition тут абсолютно заслужений, адже преміальне видання містить абсолютно всі доповнення, які виходили для оригінальної та HD-версій Age of Empires II, а також дев'ять DLC, створених виключно для Definitive Edition. Власне, я б порадив звернути увагу саме на преміальне видання гри, беручи до уваги його вартість – в PlayStation Store воно зараз коштує 1499 гривень, раціональність придбання звичайної версії виглядає сумнівною.

Тим більше, що в стандартному виданні відсутня абсолютно нова кампанія The Three Kingdoms, в основі якої лежить класичний китайський роман XIV століття, що розповідає про розпад держави на три імперії: Вей, Шу та У. Цікава вона тим, що не лише додає в гру нові цивілізації, як це відбувалося зазвичай, але і вносить відчутні зміни в ігровий процес. Якщо більшість кампаній в Definitive Edition це класична RTS, то "Троєцарство" вже ближче до сучасніших геройських стратегій, з унікальними здібностями ключових персонажів, вибором гравця, що впливає на подальші події, та краще пропрацьованим сюжетом.

Від кількості того, що пропонує Age of Empires II: Definitive Edition голова йде обертом – понад 30 історичних кампаній, понад 200 сценаріїв, 45 унікальних цивілізацій, і це тільки основний режим, адже в гру додали ще й Return of Rome, таку собі гру-в-грі, а фактично своєрідний ремейк першої частини. Цей режим відкриває доступ до чотирьох класичних кампаній та трьох нових, дозволяє грати за фракції з Age of Empires I та використовувати римлян в основному режимі АоЕ ІІ. Таким чином загальна кількість цивілізацій зростає до вражаючих 62 і мені досі трішки складно це осягнути, адже, вибачте, в деяких гоночних іграх автопарк менший.

Та з усією цією купою контенту є один неприємний нюанс – в головному меню буквально можна загубитися, Age of Empires II: Definitive Edition дає можливість грати за будь-кого, в будь-якій послідовності, тож кількість меню та підменю зашкалює. Що будете – основний режим, Return of Rome, Chronicles: Battle for Greece? Основний? Однокористувацька гра, кооперативні кампанії, мультиплеєр, моди? Гра на одного? Добре, швидка гра чи кампанії? Європейські кампанії, історичні битви, Victors and Vanquishers, Three Kingdoms, The Art of War, може ще раз кооператив? І, зверніть увагу, бампери дозволяють переміщатися між мапами, там у нас ще кампанії. Про останнє я, до речі, дізнався значно пізніше, ніж готовий визнати.

Діставшись нарешті до самої гри я виявив, що побоювання щодо портування такої масштабної стратегії на консоль виправдались, хоча і частково. Кампанія Вільяма Воллеса, яка слугує тут тривалим туторіалом, вчить гравця як основам ігрового процесу, так і, власне, специфіці керування за допомогою контролера й ось тут з'являються деякі нюанси.

До інтерфейсу загалом питань небагато, але вони є. Хоча він очевидно був збільшений із розрахунку на гру на телевізорі, проте він залишився доволі зручним, але не ідеальним. Часом він занадто інформативний, кількість повідомлень, що виводяться на екран, буває надмірною, через що можна упустити насправді важливу інформацію. Наприклад, щоб зрозуміти чому у мене то з'являються, то пропадають певні функції довелося гуглити та виявилося, що у гри взагалі-то є два варіанти інтерфейсу і функціональність в них відрізняється. Чи повідомляла гра про це? Схильний думати що так, але не впевнений. А ще опис деяких юнітів не вміщається в інформаційне вікно, а тому текст в ньому циклічно прокручується, причому із більшою швидкістю, ніж потрібно. В результаті ознайомлення з особливостями невідомих юнітів – задача із зірочкою і не надто приємна.

Все, що стосується побудови баз, швидкого перемикання між ними, апгрейдів і взагалі "ведення господарства" зроблено чудово, вже після кількох сценаріїв я призвичаївся і виконував ці задачі з легкістю. Радіальні меню для вибору будівель та досліджень, швидкі команди через хрестовину, все це чудово працює, особливо коли не очікується миттєва реакція на щось, що потребує негайного втручання.

Особливо хотілося б зазначити можливість швидкого керування видобуванням ресурсів в спрощеному варіанті інтерфейсу Age of Empires II: Definitive Edition. Всього у два натискання ви можете задати селянам один із доступних шаблонів, і забути про менеджмент ресурсів на деякий час. З мінусів – в цьому варіанті інтерфейсу відсутня можливість об'єднувати військові юніти в групи зі швидким доступом. Взагалі. Тут ви можете затиснути вліво на хрестовині та гра автоматично сформує угруповання з якихось 60 юнітів, яким ви зможете віддати команду. Ключове слово – якихось. Чи можна легко змінити склад цієї групи? Ні. Чи можна відправити цю групу виконувати задачу і так само сформувати іншу? Знову ні.

Для цього потрібно перемикатися на розширений інтерфейс, в якому пресети пріоритетів для селян відсутні, зате з'являється можливість формувати групи юнітів, а також функція, важливість якої неможливо переоцінити – ланцюжок команд. Знову ж таки, в кілька натискань на кнопки ви можете дати селянину задачу побудувати серію будівель, після чого розпочати збір певного ресурсу, або відправити армію в певну точку, наказати атакувати ворога, після чого перейти до патрулювання визначеної ділянки. Грати не використовуючи ланцюжки команд, звісно, можна, але трішки складно, особливо враховуючи проблеми з мікроконтролем юнітів.

Навіть після 30 годин в Age of Empires II: Definitive Edition мені все ще незручно було швидко вибрати як окремі типи військ через радіальне меню, так і одного конкретного юніта із групи через те, що гра "допомагає" доводити курсор і в результаті він просто липне до найближчого юніта із найбільшим хітбоксом. Доки не випрацювалася звичка керувати хоча б групами юнітів із правильно підібраними формаціями та моделлю поведінки було зовсім сумно, адже воювати доводилося за принципом "наступаємо кудись туди, шкода що в процесі третина армії вирішила переслідувати випадкового ворога і героїчно загинула від вогню ворожих башт".

Додамо сюди ще доволі повільний скрол карти за допомогою стіка і розуміємо, що ні про яке оперативне реагування на зміну ситуації на ігровому полі й мови бути не може. Звісно, це все справа звички і якби я провів у грі кілька місяців, як свого часу в оригіналі, то справи йшли б набагато краще, але поки що я не можу сказати, що освоївся з керуванням настільки, щоб переходити на високі рівні складності чи, тим більше відправлятися в багатокористувацьку гру. Але якщо ви достатньо сміливі, то, окрім кооперативу до 4 гравців у кампаніях та проти ШІ, на вас також чекає і кросплатформенна гра з користувачами ПК та Xbox.

Звісно, я не встиг випробувати всі доступні кампанії та цивілізації, на це без перебільшення знадобилися б сотні годин, Age of Empires II: Definitive Edition величезна, та й варто зазначити, що різниця між цивілізаціями хоча і присутня, але вони не є повноцінними окремими фракціями, тут мова йде скоріше про варіації одного фреймворку. Хтось має сильнішу кавалерію, хтось робить ставку на піхоту та фортифікації, в одних є унікальні (не лише з візуального погляду) юніти, в інших швидке вербування армії, сильний флот чи сільське господарство. Проте, цих варіацій, а також технологічних особливостей достатньо для того, щоб гра за умовних вікінгів відчутно відрізнялась від гри за ацтеків, так що кожна нова кампанія не схожа на попередню.

Хотілося б згадати й про нерівномірну складність між різними місіями. Одні завдання можуть виявитися надто простими, в той час, як складність інших зашкалює, причому не завжди виправдано. Зненацька надміру агресивний ШІ, обмежені ресурси, про що гравець ще не в курсі, навпаки необмежені ресурси у комп'ютерного противника, необхідність атакувати на кількох напрямках, намагаючись при цьому одночасно відбити хвилі ворожих юнітів, якими той спамить без перерви – ось деякі з проблем, з якими доводиться стикатися.

Часом варто робити тестову гру для того, щоб зрозуміти хто з ворогів як розвивається і прийняти рішення кого "виносити" першим. Виходить така собі задачка з багатьма невідомими де виграш залежить не стільки від навичок гравця, скільки від того, чи відомий йому патерн поведінки ворога в цій конкретній місії. Все це не лише ускладнює проходження місій, а й затягує їх – можна витратити на місію понад три години, зрозуміти її специфіку із другої спроби виграти за пів години.

З технічного погляду у гри все в порядку – оновлені текстури та анімації в 4K виглядають природно і гармонійно, без типового для багатьох ремастерів дисонансу, коли сучасна графіка різко контрастує зі старим дизайном і вибивається із загального стилю. Здається, ніби гра завжди виглядала саме так і це свідчить про те, що художники зробили все правильно. Ні багів, ні вильотів особисто у мене не зустрічалося.

Розробники стверджують, що ремастерингу зазнали також музика та озвучення, але я занадто давно грав в оригінал, щоб помітити різницю. Те саме можна сказати й про використання можливостей Dual Sense. Заявлено, що haptic feedback повідомляє про ключові події, як то завершення дослідження, руйнування будівлі, чи має окремі типи вібрації для різних типів облогових машин, але якби не ці заяви, навряд чи я взагалі відчув би його присутність. А от що помітно, так це покращені алгоритми для пошуку шляхів переміщення юнітів, з цим у старих стратегій завжди були проблеми.

Загалом, попри деякі мінуси, Age of Empires II: Definitive Edition виявилася приємним сюрпризом, пропасти в цій грі можна дуже надовго, та і взагалі, на фоні загального дефіциту нових RTS тенденція випускати гарні ремастери класичних, перевірених часом ігор не може не радувати.