Герой, на якого Америка заслуговує. Огляд 2 сезону серіалу "Миротворець" / Peacemaker

Дискусії навколо "Супермена" / Superman Джеймса Ґанна ще не встигли вщухнути, а креативний керівник нової версії кіновсесвіту DC завдає нового удару. Другий сезон "Миротворця" / Peacemaker ще й додатково опинився в цікавій ситуації: перший сезон шоу розгортався в межах DC Extended Universe Зака Снайдера, а продовження вже у рамках м'якого перезавантаження DC Universe самого Ґанна. Зміни нестандартні, однак шоу вони пішли лише на користь. Адже таким чином Ґанн зумів водночас розповісти гідну історію та ненав'язливо розширити власний кіновсесвіт.

Рецензія написана на основі скрінерів, які редакція "Межі" отримала від Warner Bros.

Після подій першого сезону Кріс Сміт (Джон Сіна), більш відомий як Миротворець, ще дужче перейнявся ідеалами супергеройського життя та прагне отримати визнання світу. Проте світ бачить у ньому у кращому випадку наївного бовдура, у гіршому – загрозу високого рівня, якої потрібно позбутися за першої ж нагоди. Кріс далеко не в захваті від такого ставлення, однак випадок дарує йому дивну нагоду: Миротворець знаходить шлях до іншого світу, де його брат живий, стосунки з батьком – міцні та дружні, а самого героя поважають. Тепер Миротворцю потрібно зрозуміти, що насправді для нього є важливим посеред двох світів, а паралельно бажано не потрапляти у пастки ворогів, які підібралися максимально близько.

Першим сезоном "Миротворця" / Peacemaker Ґанн довів усім скептикам та критикам, що вміло працює з маловідомими супергероями не лише в повнометражному, а й в епізодичному форматі, який вимагає більшої уваги до діалогів, характерів та нюансів персонажів. Тож Кріс Сміт перетворився з нішового персонажа на образ, який не соромно побачити й в Mortal Kombat 1 як одного з бійців. Паралельно автори вміло розкривали оточення та контекст, у якому живе Миротворець. Саме вони цікавили в першу чергу, а сюжетна лінія з прибульцями слугувала лише приводом для розвитку історії.

Створюючи продовження, Ґанн з командою ніби усвідомили, що вигадування додаткових концепцій піде лише на шкоду оповіданню. Тому другий сезон "Миротворця" / Peacemaker – це дуже персональна історія, яка бере звичайних і не дуже людей, закидає їх у нестандартні обставини та дивиться, що з цього вийде. До того ж причетність до DCU розв'язала Ґанну руки, тож усі події всередині шоу мають істотне значення. Навіть на очевидні питання, як-от "а як же зустріч Миротворця з Лігою Справедливості після переходу в DCU?", серіал дає відповіді.

Саме ця персональна сфокусованість дозволила авторам використати концепцію мультивсесвіту не як маркетинговий трюк для фансервісу, а як потужний інструмент для розкриття персонажа. В останні роки ідея паралельних світів, особливо в у Marvel, перетворилася на виснажливий атракціон, що рідко мав сценарний сенс. Ґанн же використовує мультивсесвіт у стилі класичних епізодів "Сутінкової зони" / The Twilight Zone.

Це не історія про порятунок реальностей, а глибоко інтимна драма про одну людину. Альтернативний світ для Кріса Сміта – це дзеркало, що показує йому життя, позбавлене травм минулого. Це спокуса, яка змушує його ще гостріше відчувати власну самотність та ставити питання: чи вартий він кращої долі, чи можна втекти від самого себе, просто змінивши обставини?

Центром цього емоційного шторму є Джон Сіна, який у другому сезоні остаточно доводить, що він не просто харизматичний реслер, а видатний драматичний актор. Він з неймовірною майстерністю балансує на межі інфантильного гумору, брутальної жорстокості та щемливої вразливості. Його Миротворець – це травмована дитина у тілі перекачаного вбивці, яка відчайдушно прагне любові та визнання, але не вміє їх отримати інакше, як через насилля.

Сцени, де він зізнається у своїх страхах або намагається налагодити стосунки з командою, проймають до глибини душі. Сіна не боїться бути смішним, жалюгідним і трагічним, часто в межах однієї сцени, що робить його персонажа одним із найскладніших та найлюдяніших у сучасній супергероїці.

При цьому серіал не втрачає свого фірмового почерку. Другий сезон ще сміливіше занурюється в контент для дорослих, і це проявляється не лише в кривавих екшн-сценах чи провокаційних жартах. "Дорослість" тут – це в першу чергу складність та неоднозначність стосунків між персонажами. Їхні діалоги сповнені пасивної агресії, невисловлених образ та щирих спроб зрозуміти одне одного.

Це світ, де немає простих рішень, а кожен вчинок має наслідки. Водночас Ґанн не забуває про своє бунтарське минуле: деякі моменти, що стосуються сексу, релігії та політики, настільки зухвалі, що викликають спогади про його ранні, ще більш безкомпромісні роботи на студії Troma.

Другий сезон також чудово справляється із завданням інтеграції в новий всесвіт DCU. Перехід зі старої часової лінії в нову обігрується легко та з гумором, майже не акцентуючи на собі уваги. Поява персонажів з "Супермена" / Superman чи інших проєктів Ґанна виглядає органічно, розширюючи світ, але не перетворюючи серіал на обов'язковий додаток до фільмів. Проте без знання контекстів чи хоча б короткого переказу інших частин DCU перегляд може здатися трохи незрозумілим. Кожен герой, навіть "банальний" на перший погляд, отримує свою мить слави та розкривається з неочікуваного боку, що робить ансамбль живим та цікавим.

Другий сезон "Миротворця" / Peacemaker – це блискуче продовження, яке не просто тримає планку, а й підіймає її на нову висоту. Це рідкісний приклад сиквелу, який стає більш сфокусованим, глибоким та емоційно зрілим, не втрачаючи при цьому власної ідентичності. Він не намагається дати всього більше та краще, а якраз навпаки – відсікає зайве, щоб знайти ідеальну форму.

Джеймс Ґанн створив унікальний куточок у своєму всесвіті – брутальний, смішний, зворушливий і напрочуд людяний. Це не просто ще один серіал про супергероїв – це щемка історія про зламану людину, яка намагається зібрати себе по шматочках у світі, що й сам давно розлетівся на друзки. Просто всі чомусь удають, що так і треба.

І так, новий танець для відкриваючої заставки – абсолютно шикарний.