У пастці часу. Огляд гри Hades II

Hades II розпочала свій шлях у Дочасному доступі в травні 2024 року, поступово відкриваючи нові механіки, персонажів і біоми, і ось нарешті добралася до релізу цієї осені. Гравці бачили, як проєкт зростає буквально на очах: від перших кроків з базовими системами до великого оновлення з новими богами та випробуваннями. Цей період був схожий на низку пробних забігів, де кожна версія приносила інший результат. Тепер, з виходом повної версії – гра отримала завершену історію, справжній фінал і всі свої механіки у фінальному вигляді.

Забіг перший: новий початок

Коли розпочинаєш перший забіг, відчуваєш, що все знайоме й водночас інше. Тут немає Загрея – тепер це Меліноя, його сестра (а може зведена сестра, грецькі міфи та ще головоломка – прим. ред.). Вона відьма, яка бере на себе тягар боротьби з титаном часу Кроносом (за сумісництвом її діда, ким би не був насправді її батько – прим. ред.). З самого початку гра змінює акценти: тепер це не втеча, а наступ.

Атмосфера темніша, візуальний стиль відсилає до окультних символів і ритуалів, а діалоги торкаються теми не стільки сімейної драми, скільки космічного протистояння та помсти. Вже на цьому етапі розумієш: перша частина була історією про волю, друга – про час, і цей зсув змінює тон усієї гри. Світ підкреслює це постійними діалогами й реакціями NPC, які коментують навіть найдрібніші деталі твоїх спроб, створюючи відчуття, що вони уважно стежать за кожним кроком.

Забіг другий: пробудження магії

Твій перший дар – магія. Якщо в оригіналі закляття були допоміжним інструментом, то в Hades II вони стають центром системи. Магічне коло прокльону, яке скує ворогів, може стати вашою головною зброєю. І найважливіше – посилені атаки: утримуєш кнопку, витрачаєш шкалу магії – і задаєш потужний удар, що змінює ритм бою. Витрачаючи ману Меліноя створює так звані омега-версії атак.

Це додає в бої додатковий шар напруги: гравець постійно обирає, коли витратити ресурс на потужний удар, а коли зберегти його для контролю. Нова система мотивує агресивніше використовувати прокльони та омега-атаки, адже мана відновлюється під час битви, і відчуття ритму стає зовсім іншим. У порівнянні з першою частиною тут більше стратегічного планування й балансування – замість інстинктивного натискання кнопок частіше доводиться будувати комбінації, які спалюють магію й відразу ж відновлюють її. Це суттєво змінює темп і робить кожен бій схожим на мініатюрний ритуал.

Забіг третій: зброя й новий ритм

Hades II продовжує традицію оригіналу і кожна зброя тут відчувається як новий стиль гри. У Меліної зовсім інший арсенал: від важкої сокири, яка рубає з розмаху, до черепа-бомбарди, що кидає вибухові ядра. Кожна зброя має власні аспекти, які змінюють стиль бою.

Додай сюди зміни в русі – ривок тепер довший і має більший час оновлення, ніж у Загрея, – і битви набувають іншого відчуття та отримують тактичний вимір. Якщо перша гра була танцем швидких ривків, то тут гравець повинен ретельніше планувати ухилення й вибір моменту для омега-ударів. Кожен забіг мотивує пробувати інший стиль, бо різниця між, скажімо, двома кинджалами й посохом не просто косметична, а концептуальна. Така бойова система відчувається глибшою й одночасно сильно залежить від випадку, яку зброю і який набір дарів ти отримаєш під час кожного забігу. І хоча це додає різноманіття, але слід відзначити, що система стала складнішою й вимогливішою.

Забіг четвертий: боги й нові статуси

В Hades II ти натрапляєш на нових союзників. Пантеон повернувся, але тепер він став ширшим і сміливішим. До знайомих Зевса, Посейдона чи Афіни додаються Гестія, богиня вогнища, Гера та інші, які пропонують зовсім інакші ефекти: від повільного горіння, що шкодить з часом, до міток, які створюють комбо-ланцюжки.

Загалом статуси стали важливішими: отруєння, сон чи прокляття це не просто додаткові ефекти, а стрижні нових збірок. Статуси, що накладаються на ворогів, важливі, бо через повільніший темп основою більшості сутичок є контроль натовпу через ці ефекти від атак. Вони змушують гравця будувати синергії, де нові Карти Аркана, закляття в казані й дари складаються в єдину систему.

Все разом це робить кожен забіг менш передбачуваним, але й складнішим для новачка: часто доводиться тестувати десятки комбінацій, перш ніж відчуєш справжню силу конкретного бога. Та саме тут Hades II показує, чому вона глибша: синергії не завжди очевидні, але коли вони працюють, відчуття сили вражає.

Забіг п'ятий: карти аркана й ритуали як нова метапрогресія

Повертаєшся до Роздоріжжя і саме тут відчуваєш, наскільки інакше працює метапрогресія. Карти Аркана дають можливість формувати власну колоду пасивних умінь. Заклинання в казані відкривають нові функції, а фаміліари додають союзників у подорож. Це не просто додаткові налаштування перед наступною спробою – це стратегія на десяток-другий майбутніх забігів.

Проте разом із глибиною приходить і рутина: збір ресурсів, вирощування насіння (так, у Hades II є мініферма), алхімічні ритуали. Дехто зможе вважати це зайвою буденністю, але інші побачат у цьому ідеальний цикл: провалився в бою – повернувся й підготувався краще. Як у класичному roguelike: програв – але кожна смерть просуває тебе до нового рівня сили.

Забіг шостий: дві дороги й нові світи

Якщо в першій Hades шлях був єдиним, то тепер гравець має два маршрути: один веде через підземні рівні, інший, що відкривається пізніше, – на поверхню. Це змінює сприйняття гри: кожен забіг може стати новим досвідом, бо біоми контрастніші й більш різноманітні. Від підводних коридорів Океану до полів Фессалії. Кожне місце має своїх ворогів, пастки й атмосферу.

Сутички з босами теж виросли у масштабі: бій зі Сціллою та Сиренами – приклад того, як Supergiant підняли режисуру на новий рівень. Тут не лише механіки, а й музика створюють напруження. Завдяки цим змінам Hades II відчувається масштабнішою й менш лінійною, ніж попередниця.

Забіг сьомий: наратив і реактивність

Головний тон історії тепер більш окультний і жіночий: Геката, Селена, інші персонажі відьомського пантеону підкреслюють атмосферу ритуалу й ночі. Діалоги стали ще реактивнішими. Гра пам'ятає, яку зброю ти обрав, від яких богів прийняв дари, як загинув минулого разу. NPC навіть коментують, якщо ти впав надто близько до перемоги.

Це створює ілюзію живого світу, який уважно стежить за тобою. Слід зауважити, що іноді історія може губитися у глибині систем, адже багато рутинних завдань треба виконати між забігами. Утім, у порівнянні з першою частиною ця історія темніша, серйозніша й більш насичена символікою, і саме це надає їй індивідуальність.

Забіг восьмий: фінальний бій

Реліз версії 1.0 приніс справжнє завершення сюжету й додав кілька десятків досягнень. Тут з'явилися нові секрети, додаткові події, розширені можливості хабу. Проте найцікавіше – це те, як глибина систем розкривається лише після десятків забігів. Карти, заклинання, фаміліари та нові маршрути показують себе у пізньоігровому контенті, і саме тоді Hades II демонструє власний масштаб.

Hades II грає в довгу: чим більше часу ти інвестуєш, тим цікавішими стають комбінації й тим багатшим – досвід. Є й зауваження: для тих, хто не любить збір ресурсів і крафт, пізня гра може здатися перевантаженою. Мені ще теж не вдалось здолати Кроноса, тож треба підготувати більше заклять і підібрати кращий білд для цього. Але загалом фінальний контент підкреслює головну ідею: це світ, який розкривається повільно і наприкінці стає дуже насиченим. Кожна поразка мотивує почати новий забіг і спробувати інший підхід.

Забіг дев'ятий: темніший міф, вимогливіша гра

Hades II – не просто сиквел, а нова вершина творчості Supergiant Games. Вона зберігає основу першої гри – чіткий контроль, реактивні діалоги, баланс випадковості й майстерності. Але додає магію, ритуали, багатошаровий прогрес і два шляхи, які роблять кожен забіг непередбачуваним. Це темніший, складніший і масштабніший світ, який вимагає більше уваги й часу, але винагороджує щедро. Якщо перша Hades була історією про свободу, то друга – про боротьбу з часом, і ця боротьба відчувається у кожному русі, кожній карті й кожному магічному колі.