За межею добра та зла. Beyond Good & Evil Original та 20th Anniversary Edition – ДПК 3/2004, “Межа” червень 2024

Beyond Good & Evil – одна з найулюбленіших ігор легендарного Бородатого дядьки™ Алекса Птиці. Він закохався в її героїню, зеленооку Джейд і закохав в неї десятки тисяч читачів “Домашнього ПК” по усій Україні. То ж звісно, ми не могли пройти повз Beyond Good & Evil 20th Anniversary Edition, бо нам дуже хотілось знову зайти у цю ріку і згадати друга, якого вже немає з нами.

Але спочатку все ж таки дамо слово самому Алексу, його огляд Beyond Good & Evil, що вийшов у ДПК 3/2004 і досі гарно пам’ятають. Нижче його сучасний український переклад.

Зверніть увагу, що і переклад, і додаток про Beyond Good & Evil 20th Anniversary Edition вже від мене ілюстровані скриншотами саме з версії 2024 року, як моїми власними, так і трохи офіційними (часу пограти через клятих москалів і відключення світла поки що небагато). Слово Саші Птиці.

Нефритова казка про конспірацію, Алекс Птиця, ДПК 3/2004 (Beyond Good & Evil)

Її губи та зелені гарні очі
Світ її таємний та химерний
Ходжу я до одуру закоханий
Хочу я про Джейд писати вірші.

Вірші народилися самі собою. Це було кохання з першого погляду. Давним-давно, понад рік тому (2002 рік – прим. ред.), побачивши її портрет на великих плакатах, а потім “у плоті” на моніторах величезного стенда Ubisoft на E3 2003, я зрозумів, що я як хлопчина вкотре остаточно і безповоротно закохався.

Правильно кажуть: “Сивина в голову – біс у ребро”. Забувши про своїх колишніх фавориток Ейпріл Райан (адвентюра The Longest Journey – 1999 рік – прим. ред.) та Кейт Вокер (адвентюра Syberia – 2002 рік), я віддався виснажливому очікуванню зустрічі з Джейд… Численні PR-матеріали та прев’ю в онлайн та друкованій пресі приваблювали, інтригували, проте не могли дати найголовнішого – враження про те, які ж саме сюрпризи приготував найталановитіший французький (насправді він монегасько-французький дизайнер, маленькому князівству є чим пишатися крім перегонів Formula 1 – прим. ред.) геймдизайнер Мішель Ансель.

Розумієте, ігри, зроблені “нащадками мушкетерів”, існують для мене у двох іпостасях: конвеєрна адвентюрна продукція за стандартами покійної нині Cryo. І штучний товар зі своїм персональним, ні на кого не схожим обличчям, що геть виходить з загального ряду – Omikron: The Nomad Soul, Outcast та інші перлинки.

Величезне мерсі Анселю та його команді за те, що Beyond Good & Evil опинилася за межею загальноприйнятих стандартів і, сплавивши воєдино масу, здавалося б, досконалих речей, що наче і не в’яжуться одна з іншою, створила щось, що не піддається грубому аналізу, проте викликає бурхливі потоки емоцій. Тож вибачте, панове, якщо я буду трохи сумбурним чи непослідовним. Така вже природа почуттів, приборкувати їх дуже важко, але зробити це треба хоча б для початку, щоб виразно описати ситуацію, що склалася в острівній країні Хілія на момент, з якого починається гра.

Ні, не гра, а справжній інтерактивний мультфільм, де епізоди з керованою вами героїнею настільки майстерно переплетені зі скриптовими роликами, що шви між ними взагалі непомітні. Те саме можна сказати й про поліжанровість – дослідження навколишнього середовища (в адвентюрному стилі), аркадний файтінг, гонки на ховеркрафтах, вирішення головоломок, елементи рольової гри. Усього і не перелічиш, легше назвати жанри, що не поділилися з Beyond Good & Evil своїми елементами. Але повернемося у Хілія і познайомимося з Джейд та її оточенням.

…Їй 20 років. Вона заробляє собі на життя ремеслом вільнонайманого фотожурналіста. Разом зі зграйкою сиріт, чиї батьки загинули в результаті набігів ворожої інопланетної раси ДумЦ (в оригіналі там насправді DomZ, з великою латинською Z, ось треба ж такому збігу – прим. ред.), вона живе на старому маяку, з самої верхівки якого відкриваються неймовірні краєвиди на водну гладь з білими мартинами, що літають у небі. Поряд знаходиться майстерня, де царює хохмач, а за сумісництвом – на всі руки майстер, свиногуманоїд Пей’Дж – свій хлопець та красунчик. Не можу не відзначити, що у Мішеля Анселя є якийсь нюх на харизматичних друзів головних героїв його ігор. Знавці, ау! Згадайте хоча б нерозлучного товариша (друга) Реймана – великого синього Глобокса. Так ось, Пей’Дж навіть прикольніше. По життю дуже балакучий, він, супроводжуючи Джейд під час всіх її небезпечних пригод, ніяк не може утриматися від дотепних коментарів та порад своїй вихованці. А таке право у нашого свинтуса (у хорошому сенсі) є, адже саме він і був по суті їй названим дядьком, оскільки виростив та виховав малу Джейд після таємничого зникнення її батьків багато років тому.

У світі Хілії давно вже панує напружена та гнітюча атмосфера. Його мешканці перебувають у повній впевненості, що елітні війська Alpha Section у разі потреби дадуть відсіч злісним інопланетянам. Але не все так просто, як здається на перший погляд.

Як би ви відреагували, якби дізналися про брехню, що вас оточує? Що б зробили для розкриття змови, за якою стоїть уряд? До речі, чи не нагадує вам це деякі мотиви з колись моїх улюблених «Секретних матеріалів». Прибульці, конспірація, “правда десь там”, “не довіряй нікому”. Наша героїня постає перед вибором свого подальшого життєвого шляху.

Люди з підпільної організації IRIS, впевнені у тому, що Alpha Section займається зовсім не тим, про що твердить місцева пропаганда, давно придивлялися до Джейд і дійшли висновку, що її безстрашність, журналістська спостережливість і вірна фотокамера стануть в пригоді у справі контрпропаганди та викриття продажного керівництва. Дівчина активно взялася за справу, але виявилося, що все набагато серйозніше, ніж можна було собі уявити спочатку. Не позбавлятимемо вас задоволення самостійно розібратися в подальших перипетіях сюжету та плавно перейдемо до інших матерій. Наприклад, мені ще раз хочеться заспівати дифірамби на адресу Джейд та її творців.

Джейд

Вік – 20 років
Стать – жіноча
Місце народження – Хілія
Очі – зелені
Волосся – каштанове
Сімейний стан – сирота
Псевдонім – Шауні
Відомі “поплічники” – Пей’Дж (названий дядько), Два-Ейч (член організації IRIS)
Інструментарій – фотокамера, бойовий жезл Дай-Джо, пристрій пуску Gyro-дисків

Коротка біографія
Джейд виросла на вулицях бідних кварталів Хілії, де пройшла гарну школу, отримавши навички самооборони, і глибоко перейнялася почуттям людської солідарності. Вона ніколи не бачила своїх батьків, її вихованням займався дядечко Пей’Дж, згодом вони взяли під крильце сиріт, батьки яких загинули внаслідок агресії інопланетян.

Джейд – фоторепортер повстанської організації IRIS, що знаходиться на передньому краї боротьби та публікує свої викривальні матеріали під псевдонімом Шаунi. У них вона розкриває всю таємну діяльність змовників з уряду, які на повну використовують ЗМІ для обдурювання народних мас (хм… це ж десь нещодавно вже було? – прим. ред.).

Джейд бореться за право свого народу знати правду, навіть якщо вона перебуває за межею добра та зла.

Я навіть навів би якісь паралелі з кінематографом, а їх у побудові гри можна знайти безліч. Ви, мабуть, помічали, як часом гарні режисери, вибудовуючи сцени власних стрічок, відверто милуються виконавцями головних ролей, що знімаються в них. У BGE спостерігається аналогічна ситуація. Сотні великих планів, тонкі нюанси міміки, прагнення камери показати Джейд у найбільш вдалих ракурсах (на жаль, іноді поведінка камери виявляється досить норовливою, що дещо знижує задоволення від ігрового процесу). Вірите чи ні, але пальці самі тяглися до тієї клавіші, яка відповідає за “фотографування” скріншотів, і до кінця гри їх набралася вже дуже солідна колекція.

До речі, реальна діяльність Джейд на фотоланах є однією з істотних складових геймплею. По-перше, відзнятий нею (тобто гравцем) матеріал використовується підпільниками з IRIS як свідчення протиправної діяльності уряду та продажності Alpha Section, а по-друге, є для дівчини головним джерелом доходу. Річ у тому, що на Хілії мешкає безліч всіляких фантастичних істот. Місцева Академія наук проводить щось подібне до інвентаризації всього живого на планеті та платить Джейд грубі гроші за “фотопортрети” представників різних біологічних видів. Так що часом, перш ніж вступити в бій з нападником, доводиться спочатку наводити на нього камеру, а вже потім хапатися за кунг-фуш-на жердину (не без магічних властивостей), якою Джейд володіє дуже хвацько. Спостерігати її бойову хореографію – суцільне задоволення. Після цього бійки в гонконгівських бойовиках здаються “дитячим садком на галявинці”.

До речі, є ще один нюанс, який при грі в Beyond Good & Evil викликає додаткові кіношні асоціації, причому це зовсім не виглядає притягнутою за вуха оригінальністю заради оригінальності, а органічно вписується в концепцію та стиль. Ми маємо справу з першою в історії широкоекранною грою! Уявляю собі, наскільки круто повинен виглядати її приставковий варіант на екрані телевізора зі співвідношенням сторін 16:9 (так, на ПК у 2003-2004 році, з моніторами здебільшого зі співвідношенням сторін 5:4 це виглядало дуже несподівано – прим. ред.).

Якщо ми вже заговорили про консолі, слід відзначити ще одну унікальну деталь. На моїй пам’яті це перша мультиплатформена гра, в якій відсутність геймпада у версії для ПК не привносить жодного дискомфорту. Миші та клавіатури більш ніж достатньо. Від питань керування асоціативний ланцюжок веде мої думки далі до роздумів про інтерфейс. Що можна сказати з цього приводу? Зразок продуманості, дружності та зручності (ні, зараз вже так не здається – прим. ред.).

Оцінювати графічне виконання Beyond Good & Evil я просто не беруся. Повіряти алгеброю гармонію – це було б нечесно. Скажіть на милість, вам коли-небудь спадало на думку, стоячи в Ермітажі (вибачте, то були інші часи – прим. ред.) перед мальовничими полотнами великих майстрів, аналізувати, якими саме фарбами написані їхні картини та які види пензлів використовувалися у процесі народження цих шедеврів? Так і тут: красу не можна розчленувати на пікселі, шейдери та якість текстур. Краще просто розслабитися та отримувати задоволення…

Музика – ще один об’єкт задоволення. Котрий день неможливо позбутися мелодій, що спливають у мозку. Я б з превеликим задоволенням поклав у колекцію аудіодиск із записами автентичного реґей, що звучить на контрабандистській “чорноринковій” торговельній точці носорогів-растаманів, “м’якого” репу з рефреном “Пропаганда” з бару Акуда та інших музичних тем.

Ех, шкода, що Beyond Good & Evil вийшла у світ наприкінці минулого року. Декілька «ігрооскарівських» номінацій вона безумовно заслуговує. Постараємося виправити допущену несправедливість у наступному голосуванні.

…Джейде, я люблю тебе.

ФОРМУЛА ІГРИ

Adventure + action + fighting + arcade + racing + puzzle + collection = Beyond Good & Evil

 

Це як завітати в гості до старого друга, Олег Данилов, “Межа” червень 2024 (Beyond Good & Evil 20th Anniversary Edition)

Свого часу Алекс Птиця “підсадив” мене на багато класних ігор. І, звісно ж, Beyond Good & Evil була однією з них, бо Сашко дійсно міг розповідати про Джейд годинами. Тому я пройшов оригінальну BGE двічі.

Вперше відразу в рік випуску, майже разом з Алексом, для нас це був 2004. А потім ще раз після виходу HD remastered у 2011 році. І так, це теж одна з найулюбленіших моїх ігор.

Тому я слідкую за сиквелом Beyond Good and Evil 2 з найпершого анонсу, а це насправді не 2016 рік, а ще Ubidays 2008, коли про продовження заговорили вперше. Що ж, BGE 2 не пощастило. Гра потрапила в виробниче пекло, Мішель Ансель захопився Rayman Raving Rabbids та Rayman Origins з сиквелами, а у 2020 році пішов з Ubisoft та взагалі з ігрової індустрії, займатися “захистом тварин”.

Тоді Ансель оголосив, що два його поточні проєкти, Beyond Good & Evil 2 та Wild, опинилися після його відходу у вправних руках. Але через тиждень після цього видання Libération (до речі це ні аби що, а одна з трьох великих національних газет Франції, що у 1973 році започаткував сам Жан-Поль Шарль Емар Сартр, французький філософ, письменник, сценарист, громадський діяч і, на жаль марксист – прим. ред.) опублікувало статтю, в якій вказала що проти Мішеля Анселя у часи Ubisoft проводилося розслідування за звинуваченням у токсичному керівництві. Ансель підтвердив, що знав про те, що його розслідують, але заперечив звинувачення проти нього та назвав повідомлення Libération “фейковими новинами”.

Але бог з ним Мішелем Анселем, він може і був виданий дизайнер, але час йде. Що ж там з Beyond Good and Evil 2? А вона, як з’ясувалося все ще в розробці, і у Beyond Good & Evil 20th Anniversary Edition є навіть невеличкі додаткові місії / великденькі з відсиланнями на приквел, так BGE 2 – це не сиквел, а саме приквел.

Але, насправді мені вже наче і не потрібна та BGE 2, бо Beyond Good & Evil 20th Anniversary Edition – це навіть крутіше. Це як машина часу, яка може перенести вас на 20 років назад, по той час війни та двох революцій. У час, коли ваші друзі були ще живі, а все попереду здавалося таким простим і можливим. Це дорого вартує.

Хоча насправді ні, вартує це лише 429 грн, зі старту є у Steam, EGS та Ubisoft Connect. З оновленими текстурами, освітленням та 4K-графікою гра виглядає водночас так само як колись на відеокарті GeForce MX4000 на моніторі з роздільною здатністю 1024×768 і досить сучасно. Це майже ідеальний ремейк, у якому не зламали нічого старого і додали дещо нове.

Наприклад, вбудований артбук з розповіддю про різні етапи розробки, скетчами, дизайном героїв, промоматеріалами 2003 та 2024 рр. тощо. Або новий режим Speedrun. Плюс трошки поправили керування, камери, поліпшили звук, оновили саундтрек, досягнення тощо. Буде окреме фізичне видання The Limited Run Collector’s Edition. Оригінальна гра залишається в усіх магазинах (зараз коштує 75 грн). Ідеально!

Так, Beyond Good & Evil 20th Anniversary Edition це все ж трохи архаїчна гра, все ж таки розробка стартувала ще у минулому столітті, у 1999 році. Тут крихітні рівні (обмеження пам’яті), незграбний за сучасними мірками інтерфейс з системою мануального збереження з дисками, трошки неслухняна камера… але, це все ще дуже мила гра, яку робив може і токсичний керівник, але робив точно вкладаючи в неї частку власної душі.

На жаль, через клятих москалів, відключення світла та проблеми з зап’ястком (про це буде окремо) часу пограти в мене було небагато. Але, я точно знаю що пройду Beyond Good & Evil ще раз, бо це і справді як повернутися в гості до старого друга.

І можливо, я, як Алекс Птиця у 2004 році, скажу що хочу надовше затриматися у відкритому світі BGE і з новими силами почну чекати Beyond Good and Evil 2.

Чи заслуговує Beyond Good & Evil 20th Anniversary Edition такий самий “Вибір редакції” як оригінальна Beyond Good & Evil 20 років тому? Безумовно! За ностальгію, за дбайливе ставлення до першоджерела, за емоції, які вона повертає. Дякуємо Ubisoft, це було від серця.