«Аватар: Шлях води» – рецензія на фільм

Деяким народам дуже не пасує зброя. Але за необхідності вони вміють вправно нею володіти.

Герої світу Джеймса Кемерона з часів першого фільму дали життя новим поколінням, сформували особистості, отримали нові технології кіновиробництва. Як і герої світу зовнішнього, які чекали на новий фільм 13 років і за цей час дали нові життя, сформували особистості та пережили разом зі своїми країнами появу нових технологій, революції й війни.

Війни в «Аватарі» багато. І Кемерон зробив усе, щоб вона сприймалася максимально неорганічно на тлі райської природи, фантастичних звірів і добродушних мешканців Пандори.

У справжнього митця є риса – не задумуючись, він резонує з історичними подіями часу, у якому йому довелося жити. Задумуючи свій фільм 13 років тому, Джеймс Кемерон міг думати про що завгодно, але точно не про велику війну росії проти України. Та сидячи у залі київського кінотеатру, який тільки завдяки самовідданим оборонцям уникнув ворожих ракет, і будучи не в змозі до кінця віддатися фільму через очікування, що у будь-який момент може завити сирена і зал доведеться покинути, ти вже ні про що інше не можеш думати, а тільки про те, як охоплені вогнем поселення і матері, що божеволіють від втрат, резонують з тим, що відбувається прямо зараз за стінами кінотеатру.

«Це ж орки!» - вигукує хтось у залі, і ти відразу розумієш, що маються на увазі не вигадані персонажі, а саме ті, справжні, які прийшли на твою землю вбивати, грабувати та нести нещастя. І ось уже серед хаосу нерівної битви ти вишукуєш на екрані горезвісні Z-ки, яких там, звісно, немає, але напис «OORDA» на борту корабля дарує тобі хоч якусь сатисфакцію.

І після цього ти вже з непереможним задоволенням цілком приймаєш асоціацію корабля, який картинно йде під воду, з найвідомішим воєнним кораблем 2022 року.

А найвідомішими сценами кіно 2022 року, без сумніву, стануть зображення Джеймсом Кемероном підводного світу. В «Аватарі» багато води. Кемерон любить воду, і у своїй майстерності зображати цю стихію він, звісно, не може конкурувати з постаттю Жака-Іва Кусто, хоча б навіть через різницю у покликанні, але це перше ім’я, яке спадає на думку, коли спостерігаєш за стосунками Кемерона і моря-океану.

В очікуванні прем’єри режисер багато розповідав про підводні та надводні зйомки, про надсучасну технологію зйомки одночасно над і під водою — жодні очікування того, як зобразить Джеймс Кемерон водний світ, не виявилися завищеними. Політ фантазії режисера саме у подачі води та надр океану збільшив хронометраж фільму до 3,2 години, але у цьому випадку тут доречне що завгодно, крім нарікань. А завдяки IMAX 3D 48FPS - відбувається повне занурення.

Нові локації дарують нових персонажів. У лісового народу на’ві з’явилися сусіди — океанічні меткаїни.

На’ві змушені втікати від війни, яку проти них розв’язали «люди з неба», що володіють новітньою військовою технікою і зброєю, яка врешті-решт епічно перетворюється на купу брухту.

«Ти принесеш сюди свою війну!» - у розпачі вигукує вождь меткаїнів, можливо, не розуміючи, що на на’ві ворог не зупиниться, але зрештою поступається і дає побратимам притулок і все, що потрібно у таких випадках. Ну, ми в курсі.

Виходячи з кінотеатру у похмуре, але незламне місто, озброївшись ліхтариком, чимдуж летиш додому, щоб встигнути до комендантської години. Тебе ще не відпускає фільм і герої, дивує несподівана актуальність і перегукування з подіями, що відбуваються у твоїй країні. Усі закони життя і жанру доводять, що загарбник завжди буде переможений. І навіть якщо мирному народу дуже не пасує зброя – за необхідності він вміє вправно нею володіти.