Порох для снарядів починається з бавовни. Як Україна опановує "оборонну" агрокультуру

У той час коли війна Росії проти України поки не наближається до свого завершення, на кількох континентах відбуваються військові загострення, а всі вже подумки готуються до Третьої світової війни, світ переживає величезний дефіцит пороху. Без пороху не буде снарядів для гаубиць, патронів для автоматів, а отже, й перемоги у війнах.

Виробництво пороху розпочинається не на пороховому заводі. А на полях, де просто неба вирощують необхідну сировину – бавовник, з якого отримують бавовну.

Бавовняне волокно на 95% складається з целюлози, яку потрібно перетворити на нітроцелюлозу. Після змішування з іншими речовинами нітроцелюлоза перетворюється на бездимний порох, який, зрештою, стає найбільш дефіцитним компонентом для боєприпасів.

Спроможність забезпечити себе стратегічною сировиною та не залежати від ненадійних геополітичних гравців стає політичним мейнстрімом в усьому світі.

Україна розуміє це, як ніхто інший. Вже другий рік наша країна проводить експеримент з вирощування свого бавовника з прицілом на порохові виробничі ланцюги. Наскільки успішно це виходить?

Стаття підготовлена на основі відеоматеріалу міжнародної аналітичної спільноти Resurgam.

Не нова культура для України

З 1930-х роках були спроби вирощувати бавовну в промислових масштабах на півдні України. Але такий експеримент не мав успіху через несприятливий клімат та низьку врожайність.

Проте у травні 2024 року до вирощування бавовника повернулися. Уряд вже незалежної України розпочав експериментальний проєкт на півдні країни. Хіба клімат став більш сприятливим? Так.

"Сьогодні кліматичні умови змінюються дуже швидко. І якщо казати саме про нашу державу, то кліматична смуга зсунулася майже на 100 кілометрів. Сьогодні в Одеській області такий же клімат, який був раніше, наприклад, в Криму. І кліматичні зміни якраз для вирощування бавовнику є позитивними", – пояснює Алла Стоянова, голова ГО "Аграрії Одещини".

Кліматичні зміни особливо спостерігаються у південних областях – Херсонській, Миколаївській та особливо південній частині Одеської області у районі Придунав’я. Це робить бавовник – актуальною культурою для українських фермерів у цих регіонах.

Як зазначає Віра Боровик, докторка сільськогосподарських наук, бавовник є дуже актуальною культурою, зокрема, через те, що його можна вирощувати на незрошуваних землях та забруднених військовими діями територіях. Тим більше, що бавовник вирощується як монокультура і не знижує врожайність у разі його вирощування до чотирьох років на одному місці.

Агрономічні тонкощі

Бавовник – культура вимоглива: вона потребує агрономічної точності, сприятливого клімату і готовності грати в довгу. Це не лише шанс – це й ризик. Бо поруч війна. Зрошення – зруйноване. Ринки – лише формуються.

Зараз ми на старті: тестуємо сорти, адаптуємо технології, шукаємо спеціалізовану техніку, вивчаємо вимоги до температури, вологи й ґрунтів. Попереду багато викликів.

"Минулого року ми провели тестування; пройшло тестування 5 сортів. В цьому році – 6 сортів. По першому році ми змогли зробити висновок, що бавовник може утворити врожай. Різні сорти при різних способах вирощування, різні комбінації показали, що потенційно клімат минулого року дав можливість залежно від сорту зібрати з одного гектара від 1,5 до 3 тонн бавовника-сирцю", – зазначає Сергій Мельник, директор Українського інституту експертизи сортів рослин.

За словами Мельника, такий врожай бавовника є оптимальною нормою, яка показує, що його можна вирощувати в умовах українського клімату. "Зрозуміло, що один рік є нехарактерним, тестування необхідно проводити мінімум три роки, а ще краще п’ять років. Тоді навіть менші ризики. Але в нас такого великого часу немає, щоб ми могли довго розкачуватися".

Ольга Трофімцева, керівниця напрямку сільського господарства і біорізноманіття в Ukraine Facility Platform, стверджує, що для збільшення невеликого пілотного проєкту з вирощування бавовни до дійсно комерційних площ фермерам потрібні економічні стимули.

"Коли ми говоримо про будь-яку культуру незалежно, чи це бавовна, чи це умовні овочі, чи якась ягода, ми маємо з вами відразу дивитись на весь ланцюг від виробника до кінцевого споживача. Тобто фактично ми з вами маємо розуміти, куди ця культура, куди ця продукція буде використовуватись. Чи є для неї, з одного боку, внутрішній попит і внутрішній ринок, чи є для неї можливість експортувати", – зазначає Трофімцева.

Сергій Мельник переконаний, що якщо бавовник стане економічно вигідним, то всі будуть ним займатися. "Два десятки років назад ріпаком ніхто не хотів займатися. А коли попит пішов на нього, як на олію високої температури, на біодизель, на шрот, на інші речі, одразу ринок пішов і всі почали займатися цією культурою". Він згадує, що раніше з одного гектару максимум можна було отримати тонну ріпака, тоді як зараз – до чотирьох тонн.

Підтримка держави

Вирощування бавовни є певним ризиком, який беруть на себе фермери, оскільки вони займаються екзотичною культурою. Фермер не повинен бути сам у цьому процесі. Щоб нова культура прижилася – потрібні комплексні програми підтримки, а головне – розуміння, куди цю сировину реалізовувати. Без налагоджених ринків та переробка – це так і залишиться на рівні експерименту.

У цьому році було близько 20 підприємств, які виявили бажання посіяти та виростити бавовну. Але у якої кількості це вдалося, ми побачимо через кілька тижнів. На сьогодні аграрії, які мають можливість посіяти бавовну, також можуть отримати компенсацію від держави у розмірі 10 тисяч на гектар, що є приблизно половиною витрат.

"У цьому році, на жаль, ми трохи затрималися з прийняттям державної допомоги, але її прийняли. Це було 29 квітня і на сьогодні аграрії, які мають можливість засіяти, можуть отримати десь 10 тисяч гривень на гектар. Це компенсація від держави.

У наступному році ми обов'язково будемо відстоювати підтримку тих сільгоспвиробників, які будуть вирощувати бавовник. І я думаю, ми залишимо ту підтримку 10 тисяч на гектар", – сказав народний депутат Степан Чернявський, який є одним з активних провідників цієї ідеї в парламенті.

Однією з головних проблем у масовому вирощуванні бавовнику є відсутність спеціалізованих комбайнів. Вартість таких уживаних комбайнів становить близько 250 тисяч доларів.

Як зазначає Алла Стоянова, минулого року бавовну збирали самостійно вручну, оскільки ділянки були невеликі.

"В цьому році три гектари теж можна зібрати вручну. Це не буде проблемою. Але в наступному році, якщо ми вийдемо на промислові площі, то нам знадобиться вже спеціалізована техніка – певні комбайни для збирання бавовнику.

Сьогодні ми проводимо перемовини з компаніями, виробниками, які виробляють таку техніку. Я розмовляла, наприклад, з представниками компанії John Deere. В них такі комбайни є, ми їх вже роздивлялися, вони нам будуть підходити. Вони сказали, що якщо ми вийдемо на промисловий рівень, вони будуть готові нас забезпечити", – розповідає Стоянова.

Зрозуміло, що українська бавовна може знайти свій ринок і в Україні. Але тоді потрібно формувати відповідну політику в агропромисловій сфері, яка буде стосуватись не лише вирощування бавовни. Щоб не сталося так, що буде вирощено умовно 30 тисяч гектарів бавовни, а зі збутом будуть проблеми через нерозв'язані питання, наприклад, щодо використання цієї бавовни для військових цілей чи навіть її переробка.

Потреби України – 10 тисяч тонн целюлози на рік

За словами Степана Чернявського, річна потреба оборонного сектору України в целюлозі для виготовлення пороху становить 10 тисяч тонн. Щоб забезпечити ці обсяги, потрібно посіяти бавовник на площі приблизно 30 тисяч гектарів.

"На першому етапі ми плануємо, що в наступному році ми вийдемо десь приблизно на 20 тисяч гектарів. Це наші розрахунки. З’явиться уже первинна переробка. Я думаю, що уже саме виробництво пороху буде в наших європейських партнерів. Але первинна переробка буде у нас в Україні", – сказав Степан Чернявський.

Ольга Трофімцева зазначає, що переробка бавовни, вірогідно, теж буде здійснюватися глибше в Україні – ближче до західного кордону. На її думку, площа територій під бавовною в Україні буде навіть більшою – десь 50000-70000 гектарів. Але необхідно, щоб були забезпечені ринки збуту. "Для нас я вважаю в першу чергу – це дійсно ринок Європейського Союзу", – каже Трофімцева.

Варто розуміти, що коли в Україні створюються переробні спроможності, то виробництво та всі найсучасніші технології будуть зосереджені в Україні, тому що все це буде зроблено з нуля. Найновіше обладнання та новіші технології будуть робити українське виробництво більш конкурентоспроможним по якості, витратах та по забезпеченню інших ринків.

Алла Стоянова зазначає, що для потреб України потрібно буде 20 тисяч гектарів. "Якщо включаться сусідні регіони: Миколаївщина, Херсонщина, Запоріжжя, і навіть Вінниччина, то ми можемо забезпечити себе і Європу".

Переваги української бавовни на ринку

Те, що для нас є нормою – виробництво без примусової чи дитячої праці – дедалі частіше стає перевагою на міжнародному ринку. Поки частина бавовняної продукції з авторитарних країн потрапляє під обмеження, Україна може запропонувати етичну та прозору альтернативу.

Але цей шанс не безстроковий. Потрібно не лише розвивати виробництво, а й уважно стежити за ринками. Бо навіть ті країни, що декларують дотримання прав людини, іноді закривають очі на походження сировини. І тут важлива роль дипломатії — донести, що українська бавовна відповідає не лише стандартам якості, а й принципам доброчесності.

Руслан Мятієв, редактор Turkmen.news, зазначає: "Велика проблема туркменського бавовника – це те, що його збирають найчастіше з використанням примусу. Це практика радянських часів, коли держслужбовців різного рівня з кінця серпня і до середини грудня посилали збирати бавовник. Така практика існує досі з єдиною відмінністю в тому, що школярів уже не примушують, але надсилають бюджетних працівників".

Протягом останніх десяти років людям в Туркменістан дається опція: їхати збирати бавовну самому або платити гроші за найманого робітника. "Це також вважається примусовою працею. Тобто люди зі своєї власної кишені змушені оплачувати чиюсь роботу", – зазначив він.

Через це багато країн Заходу офіційно з 2018 року ввели заборону на ввезення туркменської бавовни або текстилю, виробленого з туркменської бавовни.

"Сьогодні понад 140 світових брендів, включаючи Nike, Adidas та інші великі бренди, вони публічно відмовилися працювати з Туркменістаном. Тобто якщо вони знають, що сировина йде з країни, то вони не працюватимуть із цим постачальником. Тобто у Туркменістану зараз залишається дуже мало можливостей продавати свою текстильну продукцію чи сиру бавовну", – зазначає Мятієв.

На світових ринках розгортається жорстка боротьба. Бавовна є стратегічною сировиною як для оборонної, так і для легкої промисловості.

Видання Financial Times писало, що провідні виробники зброї, зокрема шведська Saab і німецька Rheinmetall, попередили, що Європа надмірно залежить від бавовняного волокна з Китаю, на який припадає трохи менше половини світової торгівлі. Найбільшими імпортерами матеріалу є Німеччина, Швеція та Бельгія.

За даними USDA Foreign Agricultural Service, у 2024/2025 аграрному маркетинговому році світове виробництво бавовни становило 119,9 млн бавовняних тюків (традиційно статистика визначає вагу бавовняного тюка у 480 фунтів, що становить приблизно 218 кг).

Лідирує Китай, який виробив 32 млн бавовняних тюків, що становить 27% світового виробництва бавовни. На другому місці Індія з 24 млн бавовняних тюків (20%). Далі йдуть Бразилія – 17 млн (14%), США – 14,4 млн (12%), Австралія – 5,6 млн (5%), Пакистан – 5 млн (4%), Туреччина – 3,95 млн (3%), Узбекистан – 3 млн (3%), Аргентина – 1,3 млн (1%), Бенін – 1,26 млн (1%).

Європейський Союз знаходиться на 11 місці з виробництвом у 1,24 млн бавовняних тюків (1% світового виробництва)

"Якщо подивитись на структуру ринку ЄС по бавовні на сьогодні, то 45% бавовни на ринок ЄС постачаються з самих країн Європейського Союзу. Це в першу чергу Греція, Іспанія, Болгарія. Тобто південь Європи вже вирощує бавовну. Але 55% цього попиту на ринку Європейського Союзу покривається внаслідок імпорту з третіх країн і цими постачальниками є азійські країни. Але в першу чергу найбільшу частку в постачанні бавовни до Європейського Союзу займає Туреччина", – пояснює Ольга Трофімцева.

Українська бавовна може стати елементом безпеки Європи. Потрібно системно демонструвати та проговорювати на дипломатичному рівні, що на шальках терезів питання колективної безпеки та надійності постачання стратегічної сировини, необхідної для оборони.

***

Стаття підготовлена спеціально для проєкту «Оборонка».

Автори:

Корнієнко Дмитро, політолог, засновник міжнародної аналітичної спільноти «Resurgam»

Лисовенко Денис, дослідник у галузі військово-політичної безпеки та міжнародних конфліктів міжнародної аналітичної спільноти «Resurgam»