Військові роботи пережили сотні змін: як розвивається наймолодша технологія фронту
Місце військових роботів на полі бою не до кінця зрозуміле, а отже навіть військові не можуть сказати, якою має бути ідеальна модель. Саме тому роботів розробляють не у закритих лабораторіях і не за програмами ДКР Міноборони, а в реальному часі, у безперервному діалозі між військовими та виробниками.
Багато підрозділів Сил оборони вже використовують наземні роботизовані комплекси (НРК) – для перевезення вантажів, евакуації поранених і навіть дистанційного застосування озброєння. І саме зворотний зв’язок із фронту визначає, якими ці машини будуть завтра. Водночас компанії, які найбільш оперативно реагують на відгуки операторів, отримують неабияку конкурентну перевагу на ринку.
Керівник служби роботизованих систем батальйону "Вовки Да Вінчі" 59-ї бригади ЗСУ Олександр Ябчанка розповідає, що в його підрозділі є окремий чат із кожним виробником НРК, який вони використовують.
"Ми їм надаємо найактуальнішу інформацію стосовно стану їхніх НРК, де вони ефективні, а де ні, що вартувало б покращити, а що вже гарно зроблено. Фактично виробники разом з нами проводять дослідження, буквально в прямому ефірі. Нерідко буває, що ми набираємо їх з позицій, включаємо відеозв'язок і фіксимо якісь проблеми", — розповідає Ябчанка.
Одним із таких виробників є компанія Tencore, яка виготовляє НРК TerMIT – універсальну гусеничну платформу для логістики, евакуації, мінування та вогневої підтримки.
Потреба у вдосконаленні комплексу постійна: технології на фронті змінюються, і те, що було ефективним учора, сьогодні може бути небезпечним.
"Перші наші НРК ми почали робити вже під час повномасштабної війни. Спочатку вироби були дуже сирі, тому доводилося вносити зміни щодня. Далі почали накопичувати зміни, наприклад, 30-35 одразу, і ми одним оновленням все впроваджували. Якщо брати перший прототип НРК TerMIT і найновіший, то змін вже більше ніж 500. Тут усе: і матеріали, і конструкція, і програмне забезпечення, і інтеграція бойових та інженерних модулів. Ця зима показала слабкі сторони нашого виробу – зараз ми працюємо над повною заміною ходової частини", – говорить співзасновник і директор компанії Tencore Максим Васильченко.
Ще один виробник, який оперативно адаптує свої вироби під зміну технологічних трендів – компанія ROBONEERS, вона створює НРК "Рись", Ironclad, Camel, а також дистанційно керовану турель "ШаБля".
Олександр Ябчанка розповідає, що коли у 2022 році вони вперше почали застосовувати турель "ШаБля" з кулеметами калібру 7,62 мм і 12,7 мм, виробник об’єднав зусилля з творцями колісної платформи "Рись". Так з’явилася нова компанія та новий комплекс "ШаРись".
Цей НРК керується з безпечної відстані, оснащений відеокамерою і тепловізором, може вести прицільний вогонь до 2000 м.
З кожним екіпажем, який використовує НРК "ШаРись", компанія ROBONEERS підтримує цілодобовий зв’язок та вносить зміни у конструкцію.
"Якщо задача стосується інженерно-механічної частини – реалізація швидка. Наприклад, підготувати ящик боєприпасів на більшу кількість набоїв і адаптувати її до системи, щоб виріб коректно працював. Якщо ж мова йде про софт – наприклад, написання додаткового модуля програмного забезпечення – потрібен більший проміжок часу", – говорить представник ROBONEERS.
У компанії Tencore діє окрема сервісна служба, яка підтримує контакт 24/7 з усіма підрозділами, що використовують НРК TerMIT.
Ініціативи щодо вдосконалення йдуть не лише від виробників – найбільш активно інновації пропонують саме військові.
"Від військових нам надійшов запит, щоб наш НРК мав функцію мінування. Ми розробили власні модулі та запатентували їх. Зараз наш НРК TerMIT може перевозити одночасно 20 протитанкових мін ТМ-62 та викладати їх. Так само по запиту зробили можливість розкладати єгозу (колючий дріт), а також встановлювати бойові турелі під кулемети та гранатомети", — розповідає Васильченко.
Розробники "ШаРись" нерідко приїжджають на позиції, щоб разом опрацьовувати різні сценарії застосування виробів. Компанія має сервісні центри поблизу зони бойових дій.
"Це зроблене для того, щоб зменшити логістичне плече на ремонт. Також наші вироби мають модульну систему. Відповідно, ми швидко можемо з цього центру відправити підрозділу вузол на заміну, якщо він вийшов з ладу", – зазначає представник компанії.
Розробники НРК TerMIT теж регулярно виїжджають до військових, щоб подивитися, як ті експлуатують або ремонтують техніку у польових умовах.
"Іноді їдемо з оновленою версією робота та одразу тестуємо його на полігоні, показуючи військовим, що він тепер може робити і які питання закривати", — зазначає Максим Васильченко.
У "Вовків Да Вінчі" налагоджена співпраця і з виробником гусеничного НРК "Вепр", який виконує широкий спектр завдань – від логістики до розвідки.
Бійці підрозділу звернулися до виробника з проханням адаптувати платформу для транспортування колод, які використовують для укріплення позицій. Так з’явився причіп, який можна чіпляти до базової платформи. Згодом на цьому причепі успішно евакуювали поранених з поля бою.
"Виробники надають нам засоби, ми їх тестуємо, потім ми разом робимо аналіз проведених дій і вони вносять відповідні конструкторські зміни. Відповідно, процес створення і введення в експлуатацію НРК ми скоротили на купу ланок. Виробники навіть приїжджають до нас на полігони, щоб випробувати вироби в максимально наближених до бойових умов", — говорить Ябчанка.
Як згадує Максим Васильченко, коли робилися перші платформи НРК TerMIT – це були звичайні візки на пульті. Військові самі інтегрували туди польотний контролер з FPV, що дало можливість отримати телеметрію, інформацію про місцезнаходження тощо.
Запорукою успіху Олександр Ябчанка називає не тільки налагоджену комунікацію, а й наявність у підрозділі власної лабораторії та людей, які доводять вироби до функціонального стану та вміють доносити виробнику проблеми чи пропозиції технічною мовою.
"Моє завдання – щоб, за потреби, покращення засобу відбувалося безпосередньо в нашій лабораторії поблизу фронту. Насамперед ми допомагаємо собі, доводячи засоби до потрібного нам стану, а відтак – і виробнику, який впроваджуватиме це в оновлені моделі", – підсумовує Олександр Ябчанка.
Командир роти НРК 3 ОШБр на псевдо Жорік розповідає, що їм для виконання бойових завдань теж досі доводиться самостійно переобладнувати техніку.
"На сьогодні немає жодного НРК, готового одразу до бойового застосування, – пояснює він. – Ми проводимо модернізацію, дообладнання засобів, тестуємо, а потім передаємо все виробнику для вдосконалення".
Саме так у підрозділі почали працювати з НРК "Тесля", який спочатку, як згадує Жорік, був надзвичайно простим:
"Перша платформа працювала взагалі на штурмовому пульті й використовувалась як "мул" — просто візок для перевезення. Але зараз, завдяки постійному контакту з нами, виробник намагається максимально адаптувати засіб під реалії війни".
Виробником шестиколісної "Теслі" є компанія "Фантом Технолоджі", заснована Михайлом Фантою. Він розповідає, що все почалося з розмови з представником 3 ОШБр у грудні 2023 року. Військові надали чітке технічне завдання: колісна платформа з високим кліренсом (висотою), хорошою прохідністю, можливістю вміщення в кузов пікапа, вагою, яку могли б підіймати для завантаження/вивантаження до чотирьох бійців, вантажопідйомністю до 200 кг і швидкозмінною батареєю, щоб не переривати місії на зарядку.
Перший зразок одразу передали на тестування в бригаду. І хоча він ще не мав усіх необхідних характеристик – зокрема, бракувало швидкозмінної батареї – загальне рішення отримало високу оцінку. Команда одразу почала вдосконалення.
"Ми пройшли кілька ітерацій: моделювали, виготовляли прототипи батарей і концепції їхньої заміни. Процес заміни мав бути простим, швидким і інтуїтивно зрозумілим для військових", – пояснює розробник.
У бойових умовах 3 ОШБр піддає техніку серйозному навантаженню та тестує у складніших умовах, ніж передбачає виробник.
"Наприклад, якщо вказано, що НРК везе 150 кг, то вони навантажать 200 і подивляться, що відбудеться", — зазначає Михайло Фанта.
Зміни стосуються не лише "начинки", а й зовнішнього вигляду. Один із прикладів – поява складаної П-подібної дуги над платформою. Раніше НРК мав вигляд корзини на колесах, а ззаду на виносній стійці кріпилася антена приймача. Військові запропонували створити каркас, на якому можна було б розмістити камери, передавачі й завести всю проводку в одному місці. Розробники врахували це – і нові модифікації отримали саме таку дугу.
Та розробка не зупинилася – бойовий досвід продовжував формувати нові вимоги.
"За минулий рік ми суттєво переробили виріб у співпраці з військовими, — говорить Фанта. — Замість старих двигунів на 250 Вт ми встановили безколекторні на 450 Вт із датчиками температури — на прототипі таких не було і це було проблемою. Встановили потужніші двигуни, які збільшили вантажопідйомність до 180 кг, поставили батарею 255 Аг замість 130 та якісніші контролери – з відкритою архітектурою і гнучкою системою налаштувань. Запас ходу під повним навантаженням зріс із 12 до 40 км".
Зараз команда інтегрує у платформу польотний контролер та периферійні пристрої, щоб забезпечити сумісність виробу "з коробки" з будь-якою системою зв’язку. Також триває розробка власних коліс для підвищення прохідності та впровадження системи самоскида – аби НРК міг самостійно розвантажуватися на точці.
Кожен "зрілий" НРК, який сьогодні їде в бік фронту, – результат діалогу: між бійцем, який бачить слабке місце в конструкції, і розробником, який може це змінити.
Дуже часто українські виробники називають випробування у реальних бойових діях своєю ключовою конкурентною перевагою, яка колись зробить українські наземні дрони успішним експортним продуктом. Але мало хто розуміє, що це означає на практиці.
Насправді визначальним є не сам факт використання робота в реальному бою, а вміння дуже швидко робити висновки зі своїх помилок, адаптуватись до технологічних трендів та залишатись корисним у реальному житті, а не тільки на папері.