"Українська бронетехніка" запускає серійне виробництво нових військових багі. Навіщо армії ці легкі машини?

Наприкінці 2023 року воїни 58-ї окремої мотопіхотної бригади відбили бронетанковий штурм російських військ біля села Старомлинівка на Донеччині. Серед ворожих танків та БМП у штурмових діях брали участь маленькі відкриті автомобілі у піщаному камуфляжі, на яких пересувались росіяни. Намагаючись втекти від українського вогню, водій однієї з таких машин збив свого колегу-окупанта.

Незадовго цього штурму тодішній міністр оборони РФ Сергєй Шойгу показав китайські квадроцикли UTV DesertCross 1000−3. Вже тоді було оголошено, що російська армія отримає 1590 таких машин до кінця 2024 року. Саме ці машини були серед колони російських штурмовиків біля Старомлинівки.

В Україні широка аудиторія сприйняла це зі сміхом. Китайські "псевдобагі" не були призначені для бойових дій, були зависокими для малопомітного пересування, мали забагато непотрібної у бойових умовах електроніки. Сказати простіше – були цивільними машинами.

Та попри вибір невдалої для бойових умов платформи, російське командування вловило правильний тренд – в умовах зростання кількості FPV-дронів та "бомберів", які випалюють вантажівки, пікапи та броньовані машини, з’явилась потреба у легких і мобільних платформах для фронтової логістики та штурмових дій.

У 2025 році, коли FPV можуть перекрити фронтову логістику на 25 кілометрів, актуальність військових багі зростає. Така фронтова машина має бути низькою, швидкою та максимально простою, маючи при цьому невелику кількість екіпажу для мінімізації втрат від ворожих дронів.

У момент, коли великі військові машини стають легкою здобиччю для ворожих безпілотників, а наземні роботизовані комплекси не мають достатньої швидкості для оперативного перекидання припасів та спорядження, відкривається нова ніша для малих і прудких машин.

Освоїти її замахнулись інженери компанії "Українська бронетехніка", які запускають серійне виробництво військових багі, пристосувавши їх конструкцію до потреб фронту. На випробуваннях цієї машини побував журналіст "Оборонки".

Яким має бути військовий багі?

Перевагою військового багі перед позашляховиками чи іншими військовими машинами є його простота, швидкість, маневреність та непомітність. Це дозволяє йому виконувати завдання під постійним вогневим пресингом ворога та не залежати від дороговартісного ремонту. Навіть за умови виявлення противником, маленька та швидка машина стає значно складнішою ціллю, ніж пікап або бронеавтомобіль.

Багі чудово підпадає під концепцію маневреної оборони, згідно з якою військові постійно змінюють позиції, відходять з і атакують противника з флангів. Все це відбувається по пересіченій місцевості й під щільним вогнем союзних військ. Крім того, мала мобільна платформа може посилити мобільність вогневих підрозділів, перевозячи важкі кулемети, гранатомети чи ПЗРК.

Ще одна задача для багі – забезпечувати фронтову логістику, коли потрібно швидко доставити близько 300-500 кг продовольства або боєприпасів на позиції.

Класичні позашляховики та пікапи мають високий силует, що створює ризик для водія. Вони потребують більше місця для маневру і мають багато електроніки та систем, які є вразливими до постійних обстрілів. Водночас наземні роботизовані комплекси (НРК) поки що мають обмежену прохідність та дуже обмежену швидкість.

Досвід застосування подібних машин на передовій дозволив створити вимоги до військових багі, розповідає журналісту "Оборонки" інженер Володимир Садик, який з 2022 року виготовив понад 190 багі для українських військових, а зараз працює у компанії "Українська бронетехніка". Машини у нього замовляв зокрема благодійний фонд Сергія Притули.

"Для багі важлива максимально низька посадка і центр мас при максимально можливому кліренсі. Тобто військовослужбовець має сидіти як у картингу, максимально низько. Таким чином центр ваги всієї машини буде максимально занижений і ми можемо агресивно маневрувати по пересіченій місцевості на великих швидкостях.

Не менш важливим є і фактор безпеки. Коли поряд прильоти і відбувається розліт уламків, то чим нижче сидить людина, тим менша ймовірність, що вона отримає поранення. Те саме працює і зі стрілецькою зброєю", – зазначає Садик.

Спеціалізоване військове багі повинно мати посилену цільну раму, бути просторим, мати мінімум електронних компонентів та мобільні місця для евакуації поранених.

Ще одна важлива вимога часу – зменшення кількості посадкових місць до двох осіб. Ця кількість виявилася оптимальною для виконання більшості задач. Збільшення кількості крісел ускладнює конструкцію і машина втрачає свої основні переваги – легкість та малопомітність.

Наприклад американська багі Polaris MRZR 2 для спецпризначенців хоч і має два місця, але у неї висока посадка, що на великих швидкостях призводить до перевертання машини під час маневру.

Китайська UTV DesertCross 1000−3, яку закуповують росіяни, має схожу проблему. До того ж екіпаж там розміщується ще вище і може складати понад 5 осіб.

Загальна ж проблема цього класу машин у тому, що військові варіації багі створюються на базі цивільних квадроциклів чи платформ, які орієнтуються на комфорт і не призначені для реального бойового застосування. Ті ж китайські квадроцикли у росіян мали опцію опалювання відкритого салону (!), що виглядає іронічно у фронтових умовах.

В Україні імпортні багі для спецпризначенців купував і фонд "Повернись живим". Цивільні Segway планувалося переобладнати під штурмову машину з використанням дистанційно керованого кулемета. Але і це рішення не змогло стати масовим.

Перше масове українське військове багі

До 2022 року Володимир Садик вже виготовляв багі, але вони були цивільними та використовувались для спортивних цілей. Проте після повномасштабного російського вторгнення інженер з командою повністю перейшов на конструювання військових машин, використовуючи власне металообробне устаткування.

Перше військове багі отримало назву VOLS. Його створили на агрегатах від автомобілів ВАЗ. Вартість виробів для військових коливалася в районі п’яти тисяч доларів. Машини були дуже ремонтопридатні, бо комплектуючі від старих машин було легко дістати на ринку. Завдяки цьому вдалося залучити волонтерське фінансування для виробництва нових зразків.

За 3,5 роки у багі було внесено десятки конструктивних змін, спираючись на досвід експлуатації у військах. Машина отримала додаткові багажні відділення, пару медичних ношей з обох бортів та покращення в управлінні. Розробник розповів, що особливо добре VOLS проявили себе на Сумському напрямку під час рейдів на територію РФ.

"Один з показових випадків використання цих багі був під час рейду у Бєлгородську область, коли за майже три доби вдалося вивезти з-під вогню близько 200 поранених бійців. Військові у той момент не могли виговоритися, наскільки ця техніка тоді допомогла. Дві машини просто не зупиняючись працювали, тоді тільки водії мінялися. Конструкція машини виявилася дуже вдалою", – розповідає Садик.

Бойовий досвід дозволив отримати постійну базу замовників, які готові були купувати багі. Проте такі закупівлі не були численними, оскільки відбувалися за кошти благодійних фондів, людей та самих військових.

Багі йде в серію

Найбільший приватний виробник зброї в Україні, компанія "Українська бронетехніка", досліджуючи потреби фронту виявила запит на універсальну і дешеву спеціалізовану машину для логістичних задач.

У ворожій армії таку функцію нині виконують мотоцикли та китайські квадроцикли. В Україні ця ніша залишається малоосвоєною.

Садик звернувся до компанії з пропозицією налагодити серійне виробництво його машини. Там на його пропозицію відгукнулися. На той момент VOLS уже був готовий до виробництва та мав історію експлуатації на фронті.

В результаті інженер підготував нову модифікацію багі з урахуванням останніх трендів на полі бою і передав документацію, а "Українська бронетехніка" зобов’язалася кодифікувати розробку і розпочати її серійний випуск на власних потужностях.

Журналісту "Оборонки" вдалося на власні очі побачити нову модифікацію машини перед її запуском у серійне виробництво. Ми зустрілися з Володимиром в одному з лісництв поблизу Києва.

"Найголовніше для цього типу техніки – це високий кліренс, який ми реалізували. Це 38 сантиметрів. При цьому сама машина має бути максимально низькою. Висота машини – 1,4 м. Голова водія знаходиться на висоті 1,3 м. Водій та пасажир розміщені максимально низько у напівлежачому положенні.

Низька висота є перевагою, яка дозволяє швидко рухатись та активно маневрувати. Машина надзвичайно класно відчуває себе в агресивній їзді, коли немає доріг, а є напрямок, яким слід рухатись", – показує свою розробку Володимир Садик.

Екіпаж багі складає 2 особи. Загальна вантажопідйомність машини – 500 кг. Вона здатна перевозити до 300 кг вантажів у передньому та задньому багажних відсіках. Задній відсік є відкритим і призначений для завантаження провізією та боєкомплектом. Під ним знаходиться двигун.

Передній відсік накривається кришкою-обтічником для захисту особистої зброї та вразливих вантажів від багна і пилу, який під час руху у дощову погоду налипає на корпусі.

Перевагою машини є конструкція розкладних медичних ношей, які відкриваються за одну секунду. Під час перевезення військовий ущільнюється на ношах з амортизуючим ефектом, подібно до того, якби він лежав у підвісному гамаку. А мала висота їх кріплення дозволяє швидко та зручно завантажити пораненого навіть у бойових умовах.

Розміщення пораненого між осями повздовжньо є дуже важливим, оскільки бійця мінімально розгойдує. Підвіска машини згладжує рельєф дороги й пораненого набагато менше трясе.

Геометрія ходової багі зроблена для максимально можливого ходу підвіски при пересуванні бездоріжжям. Передні важелі посилені, що дозволяє машині під час штурму залітати у лісопосадки й не зважати на чагарники, ями, невеликі дерева та пеньки.

"Якщо я рухаюсь через воронки чи чагарники, то я просто їду як комбайн і все розбиваю. Особливо на великих швидкостях", – ділиться враженнями розробник.

Інженерам було важливо створити багі саме з заднім, а не повним приводом. Це пов’язано одразу з кількома факторами.

По-перше, з повним приводом багі втрачає хід підвіски на бездоріжжі, оскільки ходова стає важчою. По-друге, втрачається вигідний розподіл ваги та навантажується передня частина багі. Це значно ускладнює підйоми на схили кутом 40 градусів. По-третє, втрачається високий кліренс машини, оскільки передній привід потребує іншої конструкції багі, що збільшує габарити.

На прототипі встановлено 1,9 л турбодизельний двигун Volkswagen Golf з потужністю 115 кінських сил. Але для серійного виробництва спільно з "Українською бронетехнікою" обрали французький 1,5 л турбодизель Renault К9К, виробництво яких розгорнуто у Європі. В перспективі розглядають й інші варіанти силової установки.

Місткість паливного бака машини складає 38 літрів. Розхід по трасі складає 6 л на 100 км, але в бойових умовах по пересіченій місцевості максимально може сягати й 12 л. Тобто запас ходу "на бойових" складає понад 300 км, чого достатньо для виконання фронтових завдань.

Як розповідає Садик, багі переважно працюють на фронті на відстані до 50 км. З досвіду, машина повинна мати вдвічі більший запас палива, щоб мати можливість повернутися на позицію навіть з пробитим баком.

У конструкції машини передбачена модульність, завдяки чому двигун знімається разом з радіатором, блоком управління, системою охолодження та з коробкою передач. Для цього потрібно відкрутити чотири гвинти.

Таку конструкцію зробили для економії часу під час обслуговування машини у військах. Пошкоджений модуль з усіма компонентами знімається і відправляється на ремонт, а замість нього вставляється новий. У військових частин, які експлуатують багі, мають бути готові комплекти цих модулів.

Двигун є продовженням рами багі й встановлюється без подушок-агрегатів для зменшення вібрації під час його роботи. Проте, за словами розробника, для військової машини це не обов’язковий елемент, оскільки він значно ускладнює конструкцію і збільшує вагу шасі. До того ж подушки часто не витримують екстремальні умови експлуатації й руйнують шасі.

"Ми створили дуже міцний "кокон". Були випадки ДТП і були випадки, коли машини перевертались у бойових умовах. Екіпаж вилітав з машини, ніхто не пристібається, це головне правило. Було таке, що і ходову вбивали в аваріях, але сама рама, весь кокпіт залишався цілий і навіть не "поведений", – зазначає розробник VOLS.

Як розповідає розробник, попередня версія багі мала відкриту раму з труб, яка не мала перегородок. Проте її вирішили закрити після кількох "прильотів" FPV-дронів зі шрапнеллю поряд з багі, екіпаж якого отримував поранення. Саме такі дрони завдають близько 90% санітарних втрат. Але інженери помітили, що гнучкі металеві сидіння, які мали лише 1,5 мм товщини, зупиняли більшість легких уражаючих елементів. Після цього вони додали 2 мм металеву обшивку за головою і спиною та по бортах машини.

Машина оснащена чотирьохступеневою коробкою передач. При цьому управління багі складається лише з однієї кнопки стартеру і чотирьох тумблерів, у які закладено запалювання, примусовий запуск вентилятора, ближнє та дальнє світло.

Тут же розміщені USB-зарядки, показчики температури, заряду акумулятора та GPS-швидкість. Позаду встановлений пульт керування від лебідки. Показчик залишку палива механічний, без електроніки, яка часто помилково визначала кількість палива у баку.

"У нас у планах встановити гібридну силову установку на багі. Щоб на одну з осей була виведена електротяга. Це важливо одразу з трьох причин. Перше, якщо стається щось з двигуном і це додаткове зусилля дотягнути до позиції. Друге, це дозволить останній кілометр до ворожих позицій тихіше під’їхати у темну пору доби. І третє, будь-яку техніку можна запхати у якусь багнюку, і в таких випадках додаткова тяга на вісь ой як не завадить", – ділиться планами Садик.

Сотні багі на місяць

"Коли ми пішли в Міноборони, і почали робити вимоги до цих багі, ми стикнулися з бюрократичною недолугістю. Там почали з цих багі якісь бронеавтомобілі робити. Вони на вимоги почали бронювати їх, чотири особи туди саджати. А це вже не багі, а автомобіль виходить. І це відображається на їх вартості. Наша ж принципова позиція – це відстоювати ту концепцію, яку диктує нам фронт і користувач цих машин", – ділиться у розмові з "Оборонкою" директор "Української бронетехніки" Владислав Бельбас.

За його словами, вартість серійного багі VOLS не має перевищувати 20 тисяч доларів. Але про точну ціну говорити зарано, оскільки ще не завершено процес кодифікації.

"Українська бронетехніка" взялася повністю підготувати документацію та компонентну базу для серійного виробництва цих багі. Виробничі потужності компанії дозволять виготовляти кілька сотень машин на місяць за умови наявності державного замовлення. Проте Бельбас підкреслює, що навіть цих обсягів буде недостатньо для забезпечення потреб фронту.

Перед підготовкою великого виробництва компанії було важливо прорахувати можливість оснащення VOLS різними двигунами та трансмісіями для зменшення вартості виробів. У багі не буде електроніки та спідометрів. На стартовому етапі виробництва половину агрегатів постачатимуть з українських підприємств, а іншу половину – з-за кордону.

"Наша задача, щоб наш багі був дешевший за пікап. Він має бути швидким та надійним. Такі машини не перекриють функціонал перевезення вантажів у тилу, бо вони створені для виконання бойових задач.

Багі можна застосувати на фронті для транспортування поранених, для доставки боєприпасів, для маневреної оборони чи наступу. Можна застосувати для швидкого рейду в тил. Зрозуміло, що пікап ви не візьмете і не поїдете громити тили. А на багі, вчепивши кулемет 12,7 мм, можна поїхати й поганяти трохи ворога", – резюмує Бельбас.

Сьогодні є три рівні захисту техніки від дронів. Перший – це активний захист, тобто засоби РЕБ і бойові модулі. Останні дуже дорогі, тож на їх закупівлю в Міноборони часто немає грошей. Другий рівень – це пасивний захист, тобто броня та екрани (металеві решітки). Вони можуть витримати багато прильотів, але це залежить від третього рівня захисту – швидкості та маневреності.

Допоки техніка рухається, вона може втекти чи ухилитися від безпілотника. Проте як тільки вона зупиниться і пропустить перший дрон, після нього швидко прилетять наступні й знищать машину.

З розумінням саме цієї особливості сучасного поля бою і створювали багі VOLS, де основну увагу приділяли надійності підвіски та захисту двигуна, щоб противнику було складно знерухомити машину.

На сучасному полі бою, коли ворог "проглядає" фронт за допомогою дронів на великій глибині, значно зростає значення мобільності та швидкості пересування. Машини такого "легкого" класу сьогодні мають всі можливості отримати увагу з боку військових та перерости у щось більше, ніж проєкт невеликої команди інженерів.