Завдяки бойовим літакам українські військові знищують ворожі ракети, безпілотники, скидають бомби, запускають крилаті ракети, нав’язують противнику свою гру у небі.
Шведські винищувачі четвертого покоління Jas 39 Gripen, які виробляє компанія SAAB, є одними з небагатьох бойових літаків четвертого покоління, зібраних саме у Європі. Також SAAB робить кроки у розробці винищувача п’ятого покоління, намагаючись наздогнати американських та китайських конкурентів.
Час від часу в інформаційному просторі з’являються натяки на перемовини між Україною та Швецією про можливу передачу літаків Jas 39 Gripen нашим Повітряним силам.
Востаннє це було на початку серпня. Президент Зеленський розповів, що зі шведами готується "сильний проєкт на десятиліття щодо бойової авіації".
Швеція дозволила навчати українських пілотів на "гріпенах" ще у 2023-му році. Щоправда, чи зайшла історія далі розмов – невідомо, адже західні країни сфокусувались на передачі та навчанні персоналу для літаків F-16, які освоювати значно вигідніше через їхню велику кількість на світовому ринку.
Але час від часу подібні дискусії про шведські винищувачі продовжують спливати, і перспектива озброїтись цими сучасними літаками не покидає думок українських авіаційників.
Як показали себе шведські літаки у нещодавньому першому реальному бою? Чи є вони конкурентоздатними? Наскільки Україна може сподіватись, що літаки від SAAB колись поповнять авіапарк Повітряних сил?
На ці та інші питання відповідає міжнародна аналітична спільнота Resurgam у тексті спеціально для "Оборонки".
JAS 39 Gripen: які країни використовують і чому обирають саме цей літак?
Існує багато модифікацій винищувача Jas 39 Gripen. Найновішою серед них є лінійка E-series, представлена багатоцільовим винищувачем JAS 39 E, двомісним навчальним літаком JAS 39 F та палубним винищувачем JAS 39 Gripen Maritime.
Цей винищувач є на озброєнні шести країн: Швеції (90 в модифікаціях C i D, а до 2030 планується отримання ще 60 модифікації Е), Бразилії (близько 10 і очікують ще близько 30 до 2027), Чехії (14 літаків в оренді), Угорщини (14 літаків і очікують ще 4 наступного року), ПАР (26 літаків) і Таїланду (12 літаків уже є й очікується ще 12 до 2035).
Про намір придбати до 24-х одиниць Jas 39 Gripen заявив і президент Колумбії. Також зацікавлення виявили у Перу (угода стосуватиметься 24 літаків; уряд Швеції вже надіслав запит до парламенту на дозвіл угоди).
Однією з переваг співпраці з компанією SAAB є те, що вона готова ділитися технологіями з країнами, що експлуатують борти Gripen, та відкривати там виробництва окремих компонентів. Так, наприклад, у 2023 році виробничу лінію Gripen (модифікації Е) було відкрито у Бразилії. У лютому 2025 в Будапешті було відкрито офіс SAAB з метою до кінця року створити Центр авіаційних розробок, який спеціалізуватиметься на розробці авіоніки, інтеграції штучного інтелекту та технологій віртуальної реальності і розробці програмного забезпечення.
Таїланду ж були передані права інтелектуальної власності на канал передачі даних Link-T (спеціалізований засіб зв'язку, який забезпечує обмін інформацією між різними авіаційними системами та обладнанням). Для порівняння: американська компанія Lockheed Martin, чиї літаки F-16 є теж на озброєнні в Таїланду, на надання технологій каналу передачі даних не погодилась.
Окрім цього у Таїланді заплановано побудову місцевого центру технічного обслуговування і капітального ремонту, модернізацію двох платформ раннього попередження Saab 340 Erieye. Також тайські компанії отримали можливість приєднатись до ланцюга поставок Gripen, що дасть їм змогу виробляти такі компоненти, як шини, підшипники, струбцини (пристрій для фіксації деталей літака) та деталі планера.
Подібні кроки дають можливість країнам-клієнтам не лише отримати технології і побудувати нові виробництва, а й розвивати аерокосмічну промисловість, інновації, наукові дослідження та освіту.
Бойове хрещення Gripen
Попри те, що першу серійну модель було виготовлено ще у 1996-му, перше бойове хрещення літака відбулось лише у липні 2025 року під час короткочасних бойових дій між Таїландом і Камбоджею.
Як відомо, ВПС Таїланду, використовуючи Gripen, провели вдалу атаку по позиціях Камбоджі. Брендон Вайхерт з американського видання National Interest підкреслював велику роль шведських літаків у перемозі Таїланду: "Підтримка шведських систем раннього повітряного попередження та управління (AWACS) Erieye, які також експлуатуються ВПС Таїланду, відіграла ключову роль у зменшенні загрози та координації місій, забезпечуючи обізнаність про ситуацію в режимі реального часу, що допомогло уникнути потенційних зіткнень з камбоджійськими зенітно-ракетними комплексами".
Порівнюючи Gripen з F-16, Брендон Вайхерт наводить такі переваги першого: "Проста та зрозуміла конструкція Gripen зіграла йому на руку під час нещодавньої війни. Наприклад, він має меншу радіолокаційну площу (RCS) порівняно з F-16, що ускладнює його виявлення камбоджійськими радарами. Експлуатаційні витрати JAS 39 також значно нижчі, ніж в інших літаків західного виробництва, що робить його розумним вибором для країн з обмеженими військовими бюджетами. Gripen також може працювати з коротших злітно-посадкових смуг, що робить його ідеальним для швидкого розгортання з гірської та подібної до джунглів місцевості Таїланду".
Ефективність Gripen підтверджує і той факт, що після припинення чотириденного протистояння уряд Таїланду схвалив закупівлю ще чотирьох моделей Gripen E/F приблизно за 600 мільйонів доларів, що є частиною більш масштабного плану придбання 12 винищувачів. Таке рішення прийнято на тлі поступового виведення зі строю тайських F-16 і, судячи з усього, заміною їх на Gripen.
Після такої "реклами" можна зробити припущення, що купівлею JAS 39 Gripen можуть зацікавитись країни, що розвиваються, у яких військовий бюджет обмежений, але є потреба в оновленні авіапарку. Наприклад у Латинській Америці чи Азії, а, можливо й у Європі.
Залежність SAAB від США
Однією з проблем JAS 39 Gripen є залежність від країн, які виготовляють різні складники цього літака. З європейських винищувачів 4-го покоління Gripen є найбільш залежним – передусім від Сполучених Штатів. Близько третини компонентів літака походять із США. Мова йде передусім про двигун General Electric F414G, систему життєзабезпечення Honeywell та електронні датчики.
Така залежність є проблемою з огляду на ITAR (International Traffic in Arms Regulations) – регуляції уряду США. Згідно з ITAR, якщо у зброї є американські компоненти, то виробник має отримати від США спеціальний дозвіл, щоб мати можливість експортувати її в треті країни.
Так, наприклад, коли SAAB вели перемовини з Колумбією, були чутки, що США погрожували не передати двигуни для літаків, які мали пізніше постачати Колумбії, або взагалі накласти заборону на експорт, щоб схилити Колумбію до купівлі F-16.
Влада Колумбії та представники SAAB офіційно не підтверджували такий тиск з боку США і, зрештою, Колумбія зробила вибір на користь Gripen. Але з усім тим навіть теоретична можливість з боку США заблокувати угоду між SAAB і третьою країною накладає певні обмеження на спроможність шведської компанії конкурувати з американцями.
У 2010-х роках SAAB намагалась знайти альтернативу американському двигуну у Європі, однак, з невідомих причин, не змогла досягти успіху.
Наразі керівництво концерну з надією дивиться на тренд європейської самодостатності Європи в оборонному секторі. Так, 6 березня 2024 року в інтерв’ю Bloomberg генеральний директор SAAB Мікаель Йохансон наголошував на тому, що ситуація, коли 80% витрат на оборону Європи осідає у США є неправильною і що баланс має бути змінений таким чином, щоб мінімум 70% залишались у межах Європи.
Шведи роблять перші маленькі кроки для витіснення американців у деяких сегментах. Наприклад, у березні 2025 року видання Financial Times повідомляло, що SAAB пропонує скандинавським сусідам використання своїх літаків-розвідників GlobalEye замість американського Boeing E-7 Wedgetail. Проте країни все-таки обрали американський літак.
Водночас керівництво SAAB намагається використовувати обережну риторику і не критикувати США, вірогідно, пам’ятаючи про залежність компанії від американських компонентів і прагнучи уникнути потенційних проблем.
Винищувач п’ятого покоління від SAAB
П’яте покоління винищувачів зараз є найновішим. Літаки цього покоління мають малу помітність на радарах та інших сенсорах, спеціальні датчики, які дають можливість пілоту отримати точну картину операцій у режимі реального часу, стійкі засоби зв’язку, розширену бортову діагностику, надійні мережі, що пов’язують окремі літаки для створення спільної, точної та високоінтегрованої картини бойового простору для дружніх сил тощо.
Винищувачами п’ятого покоління наразі є американські F-22 Raptor й F-35 Lightning ll та китайський Chengdu J-20. Європа ж не виготовляє літаки цього покоління та покладається на американські винищувачі. Чи може SAAB вийти на новий рівень та виготовляти винищувачі п’ятого покоління?
Шведська компанія вже має певні напрацювання. Перші кроки в цьому напрямку відбулись ще у 2023 році. Тоді Швеція брала участь у британсько-італійсько-японській програмі GCAP, однак пізніше було прийнято рішення вийти зі спільної програми та розробляти новий літак самостійно.
22 березня 2024 року компанія SAAB повідомила, що Шведське управління оборонного матеріально-технічного забезпечення замовило дослідження концепції майбутнього шведського винищувача. Згідно з контрактом, дослідження має тривати протягом 2024-2025 рр. Замовлення передбачає "концептуальні дослідження пілотованих і безпілотних рішень у системній перспективі, розробку технологій та демонстрації".
У 2024 році SAAB представив концептуальні зображення майбутнього літака. Петер Нільсон, керівник відділу передових програм Saab, зазначив, що "проєкт буде зосереджений на низькій помітності, автономності та можливостях радіоелектронної боротьби. Ці пріоритети відображають мінливі вимоги та сценарії загроз, з якими стикаються сучасні повітряні сили".
12 грудня 2024 року стали відомими деякі нові деталі: майбутній винищувач Saab збереже двигун, системи транспортного засобу та авіоніку від Gripen, натомість запровадивши більш малопомітний планер, нову цифрову основу, вдосконалені системи зв'язку та інтеграцію штучного інтелекту. Планується використання безпілотників, призначених для роботи разом з пілотованими винищувачами. Ці дрони можуть слугувати приманками для поглинання вогню противника або проведення спостереження та високоточних ударів у середовищах високого ризику.
З 28 травня по 3 червня SAAB у співпраці з німецьким оборонним стартапом Helsing провели бойові випробування військового літака Gripen E, пілотованого штучним інтелектом проти реального пілота, під назвою "Project Beyond". Хоча випробування не дало остаточних результатів щодо того, хто показав кращі результати – людина чи штучний інтелект – однак SAAB залишилась задоволеною результатами.
"Під час польотів Gripen E передавав управління Centaur (ШІ розроблений компанією Helsing – прим. автора), який успішно автономно виконав складні маневри в бойових умовах поза зоною видимості та дав пілоту сигнал до вогню", – повідомила компанія 11 червня. Бойові умови поза зоною видимості означають повітряні бої, в яких винищувачі атакують один одного на відстані, що перевищують зону видимості пілотів, – зазвичай понад 30-50 кілометрів. Це передбачає використання радарів та інших датчиків для виявлення та наведення на ворожі літаки, а не візуальну ідентифікацію.
Таким чином можна відзначити, що робота над літаком наступного покоління ведеться повним ходом. Проблемою для компанії може стати лише час, необхідний для розробки та початку виробництва цього літака у промислових масштабах. Є інформація, що цей процес може тривати до 2040-х чи навіть 2050-го років.
Таким чином компанія ризикує програти в часі, як це трапилось з JAS 39 Gripen E: конкуренти вже пропонують літаки 5 покоління, в той час, як шведи пропонують літаки 4-го, або, за деякими оцінками, 4,5 покоління (тобто такі, які мають деякі характеристики літаків 5-го покоління). Якщо процеси затягнуться до 2050 року, то існує ризик, що на момент виходу SAAB на ринок літаків 5-го чи навіть 5,5-го покоління (внаслідок модифікацій) конкуренти вже пропонуватимуть літаки 6-го покоління.
Це не означає, що SAAB залишиться без клієнтів. Крім Швеції, яка, купуватиме літаки у власного виробника, будуть країни, для яких літаки 6-го покоління будуть задорогими та перевищуватимуть їхні потреби в плані функціоналу. Однак ті країни, які матимуть фінансові спроможності, вірогідно, надаватимуть перевагу літаком останнього покоління, як це відбувається зараз у деяких країнах Європи, навіть попри тренд на стратегічну самодостатність.
Чи може Україна зробити ставку на літаки SAAB для своїх ВПС?
Є аргументи як за, так і проти.
Щодо аргументів "за", то, по-перше, літаки SAAB є дешевшими й легшими в опануванні, ніж більш "актуальні" літаки п’ятого покоління. Це є позитивним фактором для України, з огляду на потребу розширення авіаційного парку ВПС України, а також обмежені фінансові можливості.
По-друге, відкритість SAAB до можливості ділитись технологіями та локалізовувати виробництво чи окремі елементи виробництва нададуть Україні більше незалежності в плані забезпечення себе авіацією на випадок нової російської агресії. Це також може стати корисним для українських інженерів та для українського авіапрому. В України є своя авіаційна промисловість і наразі немає підстав виключати можливість кооперації SAAB та українських виробників щодо спільних проєктів з локалізації окремих частин або компонентів літака.
До речі, Повітряні сили України вже зараз має на озброєнні 2 літаки SAAB – щоправда, не винищувачі, а літаки дальнього радіолокаційного виявлення ASC-890.
Проте є і фактори проти.
Після завершення бойових дій Україні, яке рано чи пізно станеться, необхідно буде реорганізовувати Повітряні сили. Зокрема буде запит на уніфікацію авіапарку. Невідомо, які саме рішення будуть прийняті в цьому напрямку, однак, якщо говорити про винищувачі іноземного виробництва, то найбільше в Україні наразі американських винищувачів F-16. Можна припустити, що уніфікація винищувачів може відбуватись на основі саме цієї платформи.
Технологічно винищувачі SAAB суттєво відстають від американських F-35. З огляду на суттєвий розрив у ресурсах між Україною і Росією, Києву необхідно вигравати внаслідок якості, а не кількості. З цього погляду Україна потребуватиме найбільш сучасних літаків.
Але потрібно врахувати обмеженість фінансових можливостей України після припинення війни. Навіть попри те, що безпекове питання буде ключовим для України протягом десятиліть, однак може скластись ситуація, за якої Україна не зможе собі дозволити придбати найновіші американські винищувачі, особливо якщо попит на них залишатиметься таким же великим, як зараз.
Зрештою, обсяг виробництва SAAB і перелік країн, що експлуатують їхні винищувачі, суттєво поступаються конкурентам. Станом на 2024 рік, кількість вироблених Gripen становила близько 300, а вироблених F-16 – понад 4500. Звісно, F-16 – старший літак (перший політ прототипу відбувся у 1974 році, а у Gripen – у 1988). Проте якщо взяти середнє арифметичне (тобто 4500 літаків F-16 розділити на 50 років, а 300 літаків Gripen на 36), то вийде, що винищувачів F-16 випускалось в середньому 90 одиниць на рік, а Gripen – всього 8.
Тому може виникнути ситуація, що під час нової війни з Росією Україна не зможе масово заміняти пошкоджені літаки або отримувати деталі для них. Через невелику кількість країн, які експлуатують ці літаки, можливість запросити допомогу з розвʼязанням цієї проблеми буде суттєво обмеженою, навіть не беручи до уваги, що деякі з цих країн можуть бути недружньо налаштованими до України.
SAAB змогли знайти свою нішу на світовому ринку – це рідна Швеція, а також країни, яким потрібні якісні, відносно недорогі та прості в опануванні винищувачі, з огляду на обмежені можливості цих країн в плані військового бюджету.
Ба більше, шведи роблять кроки для поглиблення співпраці з цими країнами та ведуть перемовини для розширення списку клієнтів. Нещодавнє бойове хрещення Gripen, а також готовність ділитись технологіями можуть цьому сприяти, а наявність замовлень на роки вперед свідчить про те, що занепад SAAB найближчим часом не загрожує.
Але виходу на ринок країн, які можуть собі дозволити найновіші моделі літаків (зокрема F-35), перешкоджає суттєве технологічне відставання від конкурентів, навіть попри створення концерном різних модифікацій і початок роботи над літаком нового покоління.
Також видається, що Gripen не стане основним типом винищувача в Україні, але цілком можлива кооперація з українським авіапромом для роботи над іншими проєктами. Також не можна виключати купівлю Україною літаків SAAB іншого типу або отримання невеликої кількості Jas 39 Gripen в умовах повномасштабної війни з Росією.
Автор тексту: Костянтин Глушко, аналітик та оглядач центру "Resurgam" з політики Північної Європи