Тунель між Нью-Йорком та Лондоном, яким зацікавився Ілон Маск, може коштувати $19 трильйонів

Трансатлантичний тунель — це амбітний проєкт, який передбачає будівництво тунелю для поїздів між Лондоном і Нью-Йорком, що дозволить подолати відстань менш ніж за годину. Цей концепт навіть отримав підтримку від Ілона Маска, повідомляє Daily Mail.

Трансатлантичний тунель потенційно дозволить подолати відстань у 5470 кілометрів між Лондоном і Нью-Йорком всього за 54 хвилини. Однак реалізація концепту обійдеться в величезну суму — приблизно $19 трильйонів, що в п’ять разів більше за загальний валовий внутрішній продукт Великої Британії.

Наприкінці 2024 року Ілон Маск висловив своє зацікавлення проєктом та написав у X, що його компанія The Boring Company зможе зробити такий тунель у 1000 разів дешевше. Попри те, що такі заяви звучать дуже нереалістично, ключові технології для створення подібного тунелю вже існують.

Завдяки вакуумним трубам та магнітно-левітаційним поїздам тертя можна зменшити майже до нуля, що дозволить досягти максимальної швидкості понад 4800 км/год, забезпечуючи при цьому плавність руху.

Попри те, що ідея Трансатлантичного тунелю з’явилася ще минулого століття, технології, які можуть зробити його хоча б віддалено реальним, зокрема магнітно-левітаційні (маглеві) поїзди, стали доступними лише нещодавно. Ці поїзди використовують потужні електромагніти для підняття над коліями. Завдяки відсутності прямого контакту між потягом і рейками, тертя, що зазвичай сповільнює рух, значно зменшується, а максимальна швидкість, відповідно, збільшується.

Подібні потяги не просто існують як концепт, а вже використовуються у таких країнах як Японія, Німеччина та Китай. Зокрема у Китаї планують побудувати широку мережу маглевих потягів по всій країні, яка пролягатиме на понад 1 тисячу кілометрів. Вже наявні маглеві потяги у Китаї, щоправда, не досягають таких швидкостей, як заявляють у проєкті Трансатлантичного тунелю, а поки обмежуються 431 км/год. Для досягнення більших швидкостей маглеві потяги повинні працювати разом з вакуумними тунелями.

Другим творінням, яке може зробити Трансатлантичний тунель реальністю, є побудова залізничих колій у спеціально розроблених закритих конструкціях. Викачуючи повітря з цих тунелів, конструкції "гіперпетлі" може практично повністю усунути тертя викликане опором повітря. Це може дозволити потягам розвивати максимальну швидкість значно вище 600 миль/год. Ілон Маск, зокрема, хоче побудувати такий тунель між Сан-Франциско та Лос-Анджелесом.

Однак навіть якщо вдасться розвинути необхідну швидкість, щоб доїхати з Лондона у Нью-Йорк за годину, найважчим та найменш реалістичним елементом проєкт залишається побудова самого тунелю. Окрім величезної вартості, яка може й не досягати оголошених $19 трильйонів, але все одне буде високою, є ще й ряд геологічних умов, що створять проблеми при побудові.

Незалежно від того, як Трансатлантичний тунель буде побудований, він повинен проходити через Серединно-Атлантичний хребет – величезну область підводних вулканів, утворених між південноамериканською та африканською тектонічними плитами. Рух між цими плитами створює гребінь висотою 3 км і шириною 1500 км, уздовж якого з тріщин у земній корі постійно виливається лава. Перетнути цю тріщину герметичним вакуумним тунелем є надзвичайно складною інженерною проблемою.