Airbus скоротив свій амбітний проєкт "зеленого" літака на водневій тязі, відтермінувавши вихід першого пасажирського авіалайнера на водні з нульовими викидами до середини 2040-х років і скоротивши річний бюджет програми приблизно на 25%, повідомляє The Wall Street Journal.
П’ять років тому Airbus пообіцяв запустити в експлуатацію до 2035 року літак на водневій тязі з пасажиромісткістю до 200 осіб і дальністю польоту до 2 000 морських миль (3704 км) — подію, яку компанія позиціювала як наступний великий стрибок в авіації після появи реактивного двигуна. Але після інвестицій понад $1,7 млрд і зіткнення з низкою технічних перешкод навесні цього року керівники Airbus дійшли висновку, що ціль 2035 року вже недосяжна.
Компанія відмовилася від ідеї заправляти в турбіни модифікованих двигунів рідкий водень (що не дозволяло повністю усунути викиди оксидів азоту). Замість цього Airbus зосередиться на водневих паливних елементах, які використовують хімічну реакцію для виробництва енергії для електродвигуна. Вони вироблятимуть лише водяну пару, але вимагатимуть радикальнішого перепроєктування планера і силової установки. Тож компанія тепер планує створити менший літак місткістю близько 100 пасажирів із дальністю польоту 1 000 морських миль (1852 км). За словами інсайдерів, це відсуне перші поставки на середину 2040‑х років.
"Водень залишається нашою метою", — заявив у березні перед інвесторами Брюно Фішефьо, керівник підрозділу перспективних програм Airbus. — "Але щоб досягти її, нам доведеться адаптуватися до реальності". У межах нового плану інженери розпочнуть другий "циклічний етап розробки" для переоцінки компромісів між місткістю салону, дальністю польоту та ефективністю.
Корекція курсу Airbus перегукується з рішеннями інших великих компаній переглянути колись амбітні "зелені" ініціативи. Зокрема, BP скоротила інвестиції в відновлювану енергетику на користь нафти та газу, а Porsche знизила темпи переходу на електромобілі через зниження попиту. Для Airbus перегляд також є реакцією на повільний розвиток водневої інфраструктури, відкриті питання щодо зберігання рідкого водню за -253 °C і значну вагу необхідних паливних баків та елементів.
На старті проєкту в кінці 2020 року Airbus залучив до випробувань водневої технології "пілотні" авіакомпанії (зокрема Delta та Air New Zealand) і понад 200 аеропортів. Однак скепсис з боку виробників двигунів і авіаперевізників посилювався, адже воднева тяга перебувала на ранній стадії розвитку.
Ставка Airbus на водень була тісно пов’язана з держпідтримкою Франції: як умова €15 млрд допомоги аерокосмічній галузі у 2020‑му, компанія зобов’язалася розробити "зелені" літаки до середини 2030‑х. Вивчення водню дало доступ до додаткового "зеленого" фінансування з державних та приватних джерел і сприяло залученню інженерів у час, коли екологічні питання перебували в центрі уваги.
В Airbus сподіваються, що додатковий час дозволить довести до ладу технології паливних елементів і кріогенного зберігання перед серійним виробництвом. Втім, перегляд строків і масштабів програми позначає суттєву переоцінку амбіцій щодо водневої авіації та відкриває шлях для інших технологій — зокрема сталого авіаційного палива чи гібридних електромоторів.