ДНК собак, що живуть біля Чорнобильської атомної станції, суттєво відрізняється від ДНК собак, що живуть у місті Чорнобиль. Про це пише Popular Mechanics посилаючись на дослідження фахівців з Університету Південної Кароліни та Національного інституту дослідження геному людини.
Вчені дослідили ДНК 302 здичавілих собак, що живуть у Чорнобильській зоні відчуження, щоб краще зрозуміти, як радіація могла змінити їхній геном. Результати були опубліковані в журналі Science Advances.
"Чи є у них набуті мутації, які дозволяють собакам успішно жити та розмножуватися в цьому регіоні? З якими викликами вони стикаються і як вони з ними впоралися генетично?" – так охарактеризувала мету дослідження співавторка Елейн Острандер, експертка з геноміки собак у Національному інституті дослідження геному людини.
Ідея про те, що радіація прискорює природну еволюцію, не нова. Наприклад, практика цілеспрямованого опромінення насіння в космосі для викликання потрібних мутацій є зараз добре відпрацьованим методом виведення сільськогосподарських культур, які добре підходять для сучасного світу, що теплішає.
Вчені й раніше досліджували ДНК певних тварин, що живуть у межах Чорнобильської зони, включаючи бактерії, гризунів та птахів. Наприклад, дослідження, проведене ще у 2016 році, показало, що східні деревні жаби (Hyla orientalis), які зазвичай мають зелений колір шкіри, частіше зустрічалися в Зоні зі шкірою чорного кольору. Біологи припускають, що жаби зазнали корисної мутації меланіну – пігменту, що відповідає за колір шкіри, – яка допомогла розсіювати та нейтралізувати частину навколишньої радіації.
Повертаючись до собак. Дослідження виявило, що здичавілі собаки, які живуть поблизу Чорнобильської електростанції, демонструють чіткі генетичні відмінності від собак, які живуть лише за 16 км від станції у місті Чорнобиль. Хоча це може здатися вагомим натяком на те, що ці собаки зазнали певної швидкої мутації або еволюції через опромінення радіацією, це дослідження є лише першим кроком у доведенні цієї гіпотези.
Подібні дослідження завжди складні, значною мірою через те, що мутації, викликані радіацією, важко відрізнити від мутацій через інші фактори, наприклад, через інбридинг.
У будь-якому разі, це дослідження фахівців з Університету Південної Кароліни та Національного інституту дослідження геному людини, надає шаблон для подальшого вивчення впливу радіації на великих ссавців, оскільки ДНК собак, що живуть поруч з ЧАЕС та у Чорнобилі, можна тепер порівняти з ДНК собак, які живуть у неопромінених районах.