Якщо ви вже пройшли всі ігри з першої частини та хочете ще коротких, але дуже змістовних проєктів з великою кількістю веселощів та креативу, ми знову вирушаємо у подорож, щоб відкрити десять нових ігрових перлин, які можна пройти за один вечір!
1. Streets of Rage 4
Мій час: 4 години
HowLongToBeat: 3 години
Жанр: beat 'em up (побий їх усіх)
У попередній частині фігурував інший шедевр студії Dotemu під назвою TMNT: Shredder's Revenge, але двома роками раніше французи випустили не менш круте продовження легендарної серії ігор з 1980-х під назвою Streets of Rage 4.
Streets of Rage 4 – це справжнє відродження класичних аркадних біт-ем-апів, що віддає шану своїм попередникам. Гра майстерно передає дух жанру: гравці рухаються зліва направо, б'ють ворогів, розбивають об'єкти для очок та предметів, і так по колу, долаючи рівень за рівнем.
По суті це сучасна адаптація класичного геймплею. Хоча гра й не прагне до кардинальних змін, вона досить ефектно розширює бойову систему новими навичками та механіками. Наприклад, з'явилася можливість відновлювати втрати здоров'я після спеціальних атак за умови, що гравець не отримає жодного удару від супротивників і завдасть достатньо атак для поповнення шкали.
Сюжет тут, як і очікується від жанру, досить простий та іронічно-шаблонний, проте він чудово поданий у стилі коміксів, а яскравий, мультяшний візуальний стиль робить гру надзвичайно привабливою. В тому ж році вийшло продовження дуже популярної гри в схожому жанрі під назвою Battletoads. Наскільки там персонажі та стиль були стрьомні, настільки стиль Streets of Rage 4 радує око. Відчувається справжня повага до попередніх частин і фанатів.
У грі є можливість грати за ретро-персонажів з попередніх частин та використовувати їхні оригінальні саундтреки. Це дарує старшим гравцям справжню ностальгічну подорож, яка змусить відчути себе десятирічною дитиною, що знову грає на Sega Mega Drive.
Хоча основний сюжет гри можна пройти приблизно за 4 години, гра пропонує додаткові складніші режими, які змусять вас вивчити бойову систему до найменших нюансів. Streets of Rage 4 чудово грається наодинці, але вона по-справжньому розкривається в кооперативі до чотирьох гравців, де разом влаштовується справжнє побоїще, що робить її ще веселішою.
2. Braid
Мій час: 5,5 годин
HowLongToBeat: 5 годин
Жанр: головоломка
Braid – це головоломка-платформер, що повністю побудована навколо надзвичайно унікальної механіки маніпуляції часом. Гравці можуть перемотувати час назад у будь-який момент, виправляючи помилки, експериментуючи з різними рішеннями та спостерігаючи за наслідками своїх дій.
Кожен світ у грі представляє нові, химерні правила поведінки часу: від об'єктів, що не підкоряються перемотуванню (світяться зеленим), до часу, що пов'язаний з напрямком руху гравця, або бульбашок, що сповільнюють час. Наприклад, у Світі 4 час рухається вперед, коли персонаж йде вправо, і назад, коли йде вліво, що створює унікальні просторові головоломки. Ця постійна еволюція механік підтримує інтерес та змушує мозок працювати на повну. Якщо перший рівень здаватиметься вам легкою прогулянкою, то на п’ятому ви будете «вовком вити», настільки тут неочевидні способи розв'язання задач.
Гра виконана у чудовому мальовничому стилі, що надає їй особливої атмосфери та візуальної привабливості. Braid дуже сильно надихалася Super Mario Bros і це дійсно видно по дизайну рівнів, зокрема присутні чимало посилань та приколів до цієї серії. Головний герой на ім’я Тім – це буквально Маріо, який пройшов війну, став алкоголіком і від якого пішла «принцеса», бо він нехороша людина. Сюжет загалом абстрактний та відкритий для інтерпретації (є навіть трактовка, що принцеса з гри це насправді ядерна бомба), він тонко вплетений у геймплей та оточення, надаючи глибини подорожі головного героя. Фінал гри особливо вражає та змушує задуматися, залишаючи після себе сильне враження. Але щоб отримати «істинний фінал з гарним завершенням» вам доведеться реально пройти через 9 кіл пекла, розв’язуючи найскладніші задачі які тільки можна уявити.
Braid була створена зусиллями лише однієї людини – Джонатана Блоу і свого часу змінила індустрію назавжди. Саме Braid довела, що інді ігри, які розробляє невеличка команда, можуть розповідати дуже глибокі історії та бути не менш захопливими ніж високобюджетні проєкти. Цим прикладом надихнулися сотні, якщо не тисячі авторів і створили вже власні шедеври. Тому проходження Braid є обов’язковим для кожного, хто хоче отримати неповторні емоції!
3. Far Cry 3: Blood Dragon
Мій час: 5 годин
HowLongToBeat: 4,5 години
Жанр: екшн, шутер від першої особи
Far Cry 3: Blood Dragon – це самостійний спін-офф, який є пародією на бойовики 80-х років, черпаючи натхнення з таких фільмів, як "Термінатор", "Трон" та "Хижак". Гра переносить гравця у 2007 рік, де він бере на себе роль сержанта Рекса Кольта (озвучує Майкл Бін, актор який грав Кайла Різа у «Термінаторі»), з місією врятувати дівчину, знищити лиходіїв та врятувати світ.
Геймплей Blood Dragon значною мірою базується на Far Cry 3, використовуючи багато ігрових механік та текстур з попередньої гри. Це дозволяє гравцям швидко адаптуватися до нового середовища. Проте, на відміну від Far Cry 3, де за стелс давали більше бонусів, Blood Dragon заохочує агресивний стиль гри, підкреслюючи свою брутальну естетику.
Попри схожість у геймплеї, атмосфера та тон Blood Dragon кардинально відрізняються від Far Cry 3. Цей проєкт набагато легший, з абсурдним сюжетом та карикатурними персонажами, насичений пародіями на кінокліше 80-х та ігрові кліше 2000-х. Діалоги між персонажами, часто сатиричні, додають гумору, а електросаундтрек підкреслює ретро-стиль. Якщо пам’ятаєте, у 2015 році вийшов вже культовий короткометражний фільм Kung Fury, який був виявленням поваги до 1980-х і Blood Dragon по суті його ігрова версія, не менш божевільна і дуже креативна.
Основний сюжет Far Cry 3: Blood Dragon займає близько 4,5 години. Гра забезпечує насичений та веселий досвід завдяки своїй динамічності та драйвовості та приносить справжній кайф будь-якій людині, яка свого часу дивилася фільми тієї епохи. Я вважаю це найкращий проєкт в серії Far Cry і чудова нагода провести вечір, враження буде наче подивилися крутий бойовик на кшталт «Термінатора» або «Універсального солдата».
4. Superhot
Мій час: 2,5 години
HowLongToBeat: 2,5 години
Жанр: шутер від першої особи
Superhot – це шутер від першої особи, що вирізняється простою, але досить оригінальною механікою: час рухається лише тоді, коли рухається гравець. Це означає, що кожен рух, кожен постріл, кожен удар повинні бути ретельно продумані, перетворюючи гру на своєрідну головоломку, де кожен сценарій має оптимальне рішення. Ця унікальна концепція дозволяє гравцям відчути себе справжніми майстрами бойових мистецтв, ухиляючись від куль у сповільненому часі та плануючи свої дії наперед.
Візуальний стиль гри мінімалістичний, але дуже ефектний: білі, стерильні середовища, червоні полігональні вороги та чорна зброя. Коли вороги розлітаються на шматки, це виглядає наче вони зроблені зі скла і приносить естетичне задоволення. Цей вибір художнього оформлення не лише виглядає стильно, але й підкреслює науково-фантастичну тематику гри, де гравці відчувають себе частиною комп'ютерної симуляції.
Сюжет гри, хоч і короткий, є досить оригінальним і намагається побудувати власну вигадану реальність, руйнуючи четверту стіну. Багато гравців сприймають основну кампанію як розширений навчальний посібник, що вводить в унікальний світ гри та її механіки. Справжня глибина та переваги можливості повторного проходження Superhot розкриваються в режимах "Виклики" та "Нескінченний режим", де гравці можуть відточувати свої навички, встановлювати особисті рекорди та експериментувати з різними сценаріями. Це дозволяє грі залишатися цікавою протягом багатьох годин, навіть після завершення основної історії. А справжній фурор гра створить, якщо будете проходити її у VR окулярах, це дуже крутий досвід.
Основний сюжет Superhot можна пройти приблизно за 2 години й попри свою стислість, унікальна механіка та візуальний стиль створюють незабутні враження, які залишаються з гравцем надовго.
5. Brothers: A Tale of Two Sons
Мій час: 3 години
HowLongToBeat: 3 години
Жанр: пригодницька гра
Brothers: A Tale of Two Sons – це пригодницька гра, яка розповідає історію двох братів, які вирушають у небезпечну подорож, щоб знайти ліки для свого вмираючого батька. Гра вирізняється унікальною механікою керування: гравці одночасно контролюють обох братів за допомогою двох аналогових стіків контролера, де лівий стік відповідає за старшого брата, а правий – за молодшого. Це за відмінності братів між собою створює відчуття справжньої співпраці та взаємозалежності між персонажами, що є центральним елементом ігрового процесу. Наприклад, старший брат може підсаджувати молодшого на високу скелю, часто персонажам доводиться переносити щось важке вдвох або тягнути одночасно важелі.
Автором гри є нині популярний розробник Йозеф Фарес (It takes two, Split Fiction) і деякі фішки його майбутніх проєктів проглядаються і тут, але фірмовий кооператив, на жаль, відсутній повністю. Звісно, на Nintendo Switch є режим, який дозволяє розділити гру на двох гравців, але він настільки незручно зроблений, що краще його не вмикати.
Візуальний стиль гри нагадує казкові світи, поєднуючи реалізм з фантазією. Локації змінюються від скандинавських селищ до кривавих полів битв та крижаних озер, кожна з яких вражає своєю деталізацією та атмосферою. Мені дуже подобається, що по світу розкидані лавки на яких персонажі можуть посидіти. В цей момент камера відлітає далі й ви можете насолодитися дуже гарними краєвидами, поробити скріншоти.
Brothers: A Tale of Two Sons є однією з найбільш емоційних та зворушливих ігор в історії. Сюжет гри досліджує теми смерті, втрати та прийняття. В цьому проєкті навіть керування працює на посилення вражень, бо коли після одного сюжетного моменту персонаж залишається сам і у вас через це не працює один зі стіків для керування, ви відчуваєте тактильну втрату, бо дуже звикаєте до гри обома руками. Люди, які гру пройшли мене зрозуміють, а хто не грав, тоді я не буду спойлерити.
Основний сюжет Brothers: A Tale of Two Sons можна пройти приблизно за 3 години. Це дуже потужний емоційний досвід, який нікого не залишить байдужим. Багато гравців рекомендують проходити її без перерв, як фільм, щоб максимально відчути кінематографічність та сюжет гри. Я до цієї тези приєднуюся, тому це найкращий варіант у що пограти, якщо у вас є вільний вечір.
Нещодавно вийшов римейк Brothers: A Tale of Two Sons, але попри гарну графіку, я не рекомендую його проходити. Автори трохи змінили як мінімум один сюжетний момент через що сцена битви з павуком викликає зовсім інші емоції. Це мене дуже обурило, оскільки, як на мене, псує враження від фіналу. Спойлерити не буду, але хто проходитиме обидві гри думаю помітить різницю. В той час, коли гра 2013 року залишала вас з логічним, але дуже гірким моментом, римейк змушує до самого фіналу думати «а нащо персонаж так зробив». Дуже здивований, що багато гравців цього не помітили й в більшості негативних оглядів про це не згадується. І, на мою думку, розробники зробили гру якоюсь занадто «затишною» через освітлення. Оригінал був сірим та похмурим, а римейк сповнений барв, що вбиває атмосферу гри.
6. Journey
Мій час: 2,5 години
HowLongToBeat: 2 години
Жанр: пригодницька гра
Journey – це пригодницька гра, яка виділяється своїм фокусом на дослідженні та самопізнанні. Гравець виступає у вигляді фігури в мантії, що подорожує красивим, але небезпечним ландшафтом у пошуках таємничої гори. Геймплей навмисно повільний, що дозволяє зануритися у приголомшливі візуальні ефекти та захопливий саундтрек.
Одним з найбільш інноваційних аспектів Journey є її багатокористувацька механіка. Гравці можуть зустрічати інших мандрівників у ігровому світі, але ці взаємодії навмисно обмежені. Немає традиційного голосового чату чи текстових повідомлень; замість цього, гравці можуть спілкуватися лише за допомогою світлових та звукових сигналів. Цей дизайнерський вибір, хоч і здається обмежувальним, насправді сприяє глибшому та емоційному зв'язку між гравцями. Відсутність прямого спілкування усуває відволікаючі фактори, створюючи відчуття спільноти та співпраці, яке рідко зустрічається в сучасних іграх.
Наратив Journey навмисно розпливчастий, дозволяючи гравцям самостійно інтерпретувати теми та символізм гри. На перший погляд, це проста історія про мандри, але заглиблюючись у світ, гравці розкривають багатий та складний сюжет, що досліджує теми самопізнання, зв'язку та людського буття. Музика, написана Остіном Вінторі, є шедевром аудіодизайну, ідеально доповнюючи атмосферу та тон гри.
Відсутність ворогів у традиційному розумінні та акцент на дослідженні роблять Journey унікальною грою, що підкреслює спокій та співпрацю. Середовище саме по собі є провідником, направляючи гравців через різні етапи без явних вказівок чи навчальних рівнів.
Основний сюжет Journey можна завершити приблизно за 2 години. Якщо хочете розслабитися й отримати відчуття пригоди та пізнання чогось нового, цей проєкт принесе вам дуже багато гарних емоцій!
7. SteamWorld Dig
Мій час: 4 години
HowLongToBeat: 5 години
Жанр: платформер, метроїдванія
SteamWorld Dig – це платформерна пригодницька гра з елементами майнінгу, де гравці беруть на себе роль Расті, самотнього робота-шахтаря, який прибуває до старого шахтарського містечка, мешканці якого потребують допомоги в розбудові інфраструктури. Основний ігровий процес полягає в копанні тунелів під землею, пошуку цінних самоцвітів та боротьбі з ворогами. Це звучить дуже схоже на Майнкрафт, але це лише так здається.
Геймплей SteamWorld Dig є надзвичайно захопливим, попри свою простоту. Гравці постійно копають нові тунелі, але на початку гри їхні можливості дуже обмежені, бо постійно закінчуються факели для освітлення, а інвентар дозволяє зберігати дуже мало цінної руди. Це змушує регулярно повертатися на поверхню, щоб продати знайдені скарби та придбати покращення для Расті, такі як швидкість копання або збільшення запасу палива. Цей цикл "копай-продавай-покращуй" створює відчуття постійного прогресу та задоволення від кожного нового покращення, що дозволяє швидше просуватися крізь шахти. SteamWorld Dig механіками дуже нагадує жанр метроїдванії, але без структурованих рівнів. Ви можете копати як хочете, а повернення назад відбуваються в більшості випадків лише в місто.
Візуальний стиль гри привабливий і стильний, любителі стімпанку будуть дуже задоволені, а персонажі-роботи та атмосфера дикого заходу надають грі особливого шарму, роблячи її доступною для гравців різного віку.
Сюжет SteamWorld Dig досить простий і не вибагливий, але геймплей настільки затягує, що від нього неможливо відірватися. Під час гри я не міг відірватися і грав постійно невеликими сесіями. Єдине чим був неприємно здивований, коли дійшов до фінального боса швидше ніж очікував, бо хотілося провести в цьому світі більше часу. Ще один мінус полягає в тому, що складність у SteamWorld Dig відсутня повністю, ви будете помирати дуже рідко і через те що надмірно розслабилися. Смерть у грі теж не є великою проблемою, бо ваші зібрані ресурси залишаються на тому ж місці де вас вбили й за ними можна спокійно повернутися. Згадані мінуси більше для об’єктивності, а так всім рекомендую пройти цю гру, зайдете на 5 хвилин і не помітите як вже годинами копаєте шахти.
8. Little Nightmares
Мій час: 4 години
HowLongToBeat: 3,5 години
Жанр: платформер, Survival horror
Little Nightmares – це пригодницька гра з елементами головоломки та платформера, що занурює гравців у моторошний світ, де вони керують маленькою дівчинкою на ім'я Сікс, яка має втекти з таємничого корабля під назвою "Черево". Це місце населене гротескними та спотвореними істотами, які прагнуть знайти свою наступну їжу.
Гра вирізняється своєю унікальною атмосферою та візуальним стилем, що нагадує похмурі анімаційні фільми, такі як "Кораліна в світі кошмарів" (у героїнь навіть плащ однаковий). Кожна кімната та локація в "Череві" відчувається як повноцінне місце зі своєю функцією та історією, створюючи відчуття реальності цього жахливого світу
Геймплей Little Nightmares зосереджений на стелсі та вирішенні головоломок. Сікс, будучи беззахисною, не має бойових здібностей і повинна покладатися на прихованість та використання оточення, щоб ховатися від монстрів. Головоломки часто вимагають кмітливості та спостережливості, а їхнє вирішення приносить задоволення. Наприклад, деякі головоломки можуть вимагати відволікання уваги ворогів, щоб прослизнути повз них. Хоча іноді можуть виникати невеликі труднощі з керуванням або навігацією в темних місцях, загалом ігровий процес є плавним і захопливим.
Сюжет гри навмисно неясний, залишаючи багато простору для інтерпретації, але він ефектно передає дитячі страхи: жах від уявних рухів у темряві, страх тіней, що збираються в щось зловісне. Якщо ви вразлива людина, не рекомендую проходити цю гру через її специфічну моторошну атмосферу та деякі не дуже приємні моменти (сцена з поїданням живого щура не дасть збрехати).
Little Nightmares – це приклад незвичного, але дуже успішного та креативного симбіозу різних жанрів, який запам’ятається дуже надовго. Якщо вам сподобається, є також продовження, а третя частина вийде вже в цьому році.
9. Transformers: Devastation
Мій час: 4,5 години
HowLongToBeat: 5,5 години
Жанр: пригодницька гра, hack and slash
Transformers: Devastation – це екшн-гра в жанрі Hack and Slash, яка є справжнім подарунком для шанувальників оригінального мультсеріалу "Трансформери" 80-х років (те саме Перше покоління або G1). Вона ідеально втілює дух класичного шоу, викликаючи ностальгію у дорослих гравців та приваблюючи нову аудиторію своїм динамічним геймплеєм.
Бойова система гри є її головною перевагою, вона розроблена студією Platinum Games, відомою своїми високоякісними екшн-іграми, такими як Bayonetta та Astral Chain. Геймплей нагадує Bayonetta, включаючи механіку уповільнення часу при вчасному ухиленні від атаки противника, яка допомагає виходити зі складних ситуацій і робити дуже ефектні контратаки. Бойова та комбо-система дозволяє створювати нескінченні ланцюги атак як на землі, так і в повітрі. Унікальною особливістю є можливість миттєво перемикатися між режимами робота та транспортного засобу для виконання спеціальних атак. Наприклад, деякі комбо можуть завершуватися атаками у формі транспортного засобу, або гравці можуть використовувати трансформацію для ухилення від ворогів та швидкого переміщення. Це додає значну глибину бойовій системі, дозволяючи експериментувати з різними стилями гри та знаходити найефективніші комбінації.
Візуальний стиль гри виконаний у чудовому cel-shaded стилі, що імітує мультфільм 1980-х років. Персонажі яскраві, деталізовані та добре анімовані, що створює враження, ніби гравець керує анімованими фігурками. Саундтрек також відповідає ретро-стилю, посилюючи занурення в атмосферу G1 всесвіту.
Сюжет гри буквально сприймається як невикористаний сценарій для епізоду з оригінального шоу – Мегатрон прибуває на Землю з наміром перетворити її на новий Кібертрон. Хоча історія не має глибини, вона слугує чудовим приводом для безперервних боїв з десептиконами та насолоди від дотепних діалогів. Гра пропонує вибір з кількох культових трансформерів, таких як Оптимус Прайм, Бамблбі, Сайдсвайп, Віллджек та Грімлок, кожен з яких має унікальний стиль бою. Мені, мабуть, найбільше сподобався Сайдсвайп через свою швидкість.
Transformers: Devastation – одна з найкращих ігор про Трансформерів і справжній подарунок не тільки для фанатів цього всесвіту, а й для поціновувачів різноманітного та динамічного геймплею. У самої гри мінуси відсутні, але присутня значна проблема, що її досить проблематично купити легально. Після завершення ліцензії від Hasbro компанія Activision не тільки скасувала потенційний сиквел, на який був прозорий натяк у фіналі гри, а й прибрала проєкт абсолютно з усіх магазинів. Тому, на жаль, піратство – це найпростіший офіційний спосіб пограти в Transformers: Devastation. Питання чи можна назвати піратством факт скачування гри, яка ніде не продається, залишається відкритим.
10. Bright Memory: Infinite
Мій час: 2 години
HowLongToBeat: 2 години
Жанр: шутер від першої особи
Bright Memory: Infinite – це шутер від першої особи, який вражає своєю візуальною якістю, враховуючи, що він був розроблений однією людиною. Між Braid 2008 року та цим проєктом різниця наче не в 10 років, а в усі 100 (хоча це більше заслуга кращих можливостей для розробки в наш час). Гра використовує Unreal Engine 4, створюючи високоякісну графіку та спецефекти, які можуть конкурувати з проєктами значно більших студій. Спочатку Bright Memory: Infinite не мала підзаголовку, вийшла у 2019 і була звичайною демоверсією на хвилин 40. Це називався «епізод 1» і згодом мав вийти другий, але автор вирішив просто розширити наявний контент та випустити гру в реліз. Вийшло спірно, але про це пізніше.
Візуальний стиль гри, натхненний китайською міфологією, відтворює зруйновані храми та міфічних ворогів, що надає їй унікальної естетики. Середовища часто супроводжуються постійним дощем або штормом, що підкреслює атмосферу та демонструє вражаючу деталізацію графіки.
Бойова система гри є гібридом шутера від першої особи та екшн-гри з елементами рукопашного бою, що створює шалений та стильний ігровий процес. Гравці можуть комбінувати вогнепальну зброю з мечем та різними здібностями, створюючи видовищні комбо-атаки. Наприклад, можна використовувати катану для ближнього бою, а потім швидко перемикатися на вогнепальну зброю для добивання ворогів. Відчуття від стрільби та зброї не гірші ніж від найкращих представників FPS (first-person shooter). Мінусом є те, що вороги не відрізняються інтелектом і процес їхнього вбивства з часом стає досить монотонним. Проте, через швидкий темп гри і її невелику довжину, цей момент більшість людей можуть і не відчути. Зокрема, через таку стислість більшість механік гри відчуваються абсолютно зайвими й зробленими «а шоб було». Наприклад, керування машиною, яке займає хвилин 10 ігрового процесу чи абсолютно нікудишня стелс місія. Розумію, автор хотів максимального різноманіття, але, наприклад меч у боях я майже жодного разу не використав, бо вивчати цю механіку просто немає часу. Гра швидше завершиться ніж ви її почнете нормально опановувати. Уявіть, в Bright Memory: Infinite є ще енергетична рукавиця, якою теж не встигаєш проникнутися. І це не кінець, у грі є система прокачки трьох видів зброї, але ви прокачуватимете лише одну – вогнепальну. От що буває, коли кількість механік розрахованих на годин 10 геймплею, втискають у дві.
В підсумку, Bright Memory: Infinite більше нагадує демо-версію з шикарною графікою, ніж повноцінну гру. Але її розробляв один китайський розробник, коштує вона недорого і за 2 години проходження дарує приємні емоції через свою технологічність та шикарну стрільбу. Так, механік забагато, але гру можна пройти чисто стріляючи з дробовика чи пістолета, а всі спірні моменти на кшталт стелс місії займають дуже мало часу. Тому все-таки рекомендую з цією грою ознайомитися, деякі її елементи зроблені вражаюче добре і перекривають більшість недоліків.