Люди сприймають тишу як власний тип «звуку», – дослідження
Люди сприймають тишу так само як чують звуки. Про це свідчать результати дослідження, опубліковані в Proceedings of the National Academy of Sciences, пише The New York Times.
Хоча тестування не дає уявлення про те, як наш мозок може обробляти тишу, результати свідчать про те, що люди сприймають тишу як власний тип «звуку», а не просто як проміжок між звуками.
Чез Файрстоун, когнітивіст з Університету Джона Гопкінса й один з авторів дослідження, сказав, що якщо тиша «насправді не є звуком, і все ж виявляється, що ми можемо її чути, то, очевидно, слух стосується чогось більшого, ніж просто звуку».
Тож він разом з аспірантом із когнітивних наук та філософії в Університеті Джона Гопкінса Руєм Чже Го та філософом Ієном Філліпсом загадалися над питанням: Чи ставиться розум до тиші так само як він ставиться до звуків?
Для дослідження використали серію звукових ілюзій. Перший тест порівнював один довгий звук з двома короткими. Два коротших звуки разом складали той самий проміжок часу, що й довший звук. Але коли люди слухали їх, вони сприймали один звук як такий, що триває довше.
Щоб застосувати цю ілюзію до тиші, Руй Чже Го та його колеги інвертували тест. Вчені використовували звуки ресторанів, ринків, поїздів або дитячих майданчиків, а також вставляли фрагменти тиші, щоб учасники могли порівняти їх.
Дослідники припустили, що якщо люди сприймають тишу як свій власний тип звуку, то тиша повинна піддаватися тій же ілюзії, що й звуки. Одне довге мовчання повинно сприйматися як довше, ніж сума двох коротших мовчань. Але якщо люди сприймають тишу як відсутність звуку, ілюзія може не існувати.
В інших тестах тишу «поміщали» в різні контексти, щоб створити більше звукових ілюзій. У кожному випадку слухачі сприймали ілюзію довшого періоду тиші так само як вони сприймали б ілюзію довшого звуку.
До слова, раніше британський стартап Sonantic досяг значного прогресу у створенні штучних голосів, які важко відрізнити від людського мовлення. Компанія розробила ШІ, що здатен вокалізувати такі складні емоції, як кохання, гнів, страх, кокетство, сором’язливість.