Відтоді, як у грудні 1997 року на кіноекрани вийшов блокбастер Джеймса Кемерона «Титанік», фанати сперечаються про сцену, в якій Джек (Леонардо Ді Капріо) благородно поступається місцем на імпровізованому плоту, щоб Роуз (Кейт Вінслет) вижила.

Втомившись постійно захищати свій мистецький вибір від претензій, що на плоту могли б поміститися обидва закоханих, Кемерон вирішив відтворити сцену у новому документальному фільмі для National Geographic: «Титанік: 25 років потому з Джеймсом Кемероном».

Прихильність Кемерона до деталей у «Титаніку» є легендарною — настільки, що це змусило астрофізика Ніла де Грасса Тайсона поставити під сумнів астрономічні деталі, зображені у фільмі, коли Роуз пливе у відкритому океані, дивлячись на зорі. Кемерон згадував, що отримав від Тайсона досить уїдливого листа, в якому він вказував на те, що відомі точні широта і довгота для того дня і часу в 1912 році. Тайсон надіслав йому правильне зоряне поле, і Кемерон вніс зміни у перевидання фільму у форматі 3D.

Але питання про те, чи міг бути врятований Джек, не має такої ж однозначної відповіді. Йому навіть був присвячений епізод в «Руйнівниках міфів» 2012 року. Ведучі Адам Севідж і Джеймі Хайнеман провели власний експеримент і дійшли висновку, що Джек і Роуз могли б розділити пліт і вижити за умови, що вони підтримували б свої верхні частини тіла вертикально і придумали б, як прикріпити рятувальний жилет Роуз під плотом, щоб збільшити плавучість. Кемерон також з’явився в цьому епізоді, сказавши дуету, що вони «упустили суть» і не врахували, наскільки складно прив’язати рятувальний жилет до уламка в холодній воді.

«Якби він залишився живий, фінал фільму був би безглуздим, – сказав Кемерон в інтерв’ю Vanity Fair у 2017 році, у 20-ту річницю фільму. – Фільм про смерть і розлуку: він мав померти. Тож чи це сталося так, чи на нього б упала димова труба, він однаково б пішов на дно. Це називається мистецтво. Все відбувається з мистецьких причин, а не з причин фізики».

Кемерон розповів, що провів два дні на знімальному майданчику, випробовуючи дерево у воді, щоб отримати потрібну плавучість. Він вирішив, що Роуз не можна занурювати у воду з температурою -2 градуси, якщо вона збирається прожити від однієї до трьох годин перш ніж її врятують.

Минуло 25 років після прем’єри, і Кемерон провів наукове дослідження, щоб покласти край претензіям фанатів.

На роль Джека і Роуз було обрано двох каскадерів, які мали однаковий вік, зріст і вагу. Їх оснастили трьома внутрішніми термометрами для моніторингу температури тіла (якщо їхня температура опускалася нижче 35 градусів, вони гіпотетично вважалися мертвими) і тестували кілька різних сценаріїв з плотом, що плавав у резервуарі з холодною водою. Кемерон також відтворив сценарій, запропонований «Руйнівниками міфів».

Відповідь щоразу була однаковою: або Джек, або Роуз могли перебувати на плоту і вижити, але не обидва.

Але Кемерон визнає, що існує принаймні один сценарій, в якому Джек міг би вижити, просто він не вважає його вірогідним: якби й Джек, і Роуз на плоту тримали свої верхні частини тіла якомога далі від води : «Я думаю, що процес мислення [Джека] був таким: «Я не збираюся робити те, що ставить під загрозу [виживання Роуз]». Як зазначає Кемерон, це повністю в його характері.

Кемерон також переглянув точність відтворення затоплення корабля: а саме, чи розколовся «Титанік» навпіл, чи ні. У фільмі носова частина корабля опускається на дно першою, а корма хлюпається на воду, перш ніж знову піднятися у вертикальне положення і зануритися в крижані глибини. Він керувався найкращою інформацією, доступною на той час, але завжди ставив собі питання, чи правильно він все зрозумів.

Щоб дізнатися більше, Кемерон проконсультувався з ВМС США та звернувся до комп’ютерного моделювання, яке показало, що корма корабля зламалася б вже тоді, коли стирчала з води лише на 23 градуси, а не на повні 90 градусів. Потім він і його команда побудували модель «Титаніка» і потренувалися топити його в резервуарі з водою в контрольованих умовах, покладаючись на практичний такелаж і кілька піротехнічних засобів для імітації цієї події. Результат: Кемерон наполовину мав рацію.

«Ми з’ясували, що можна зробити так, щоб корма тонула вертикально, і можна зробити так, щоб вона відкидалася назад з сильним сплеском, але не можна виконати і те, й інше», – каже він у документальному фільмі.

А як щодо нестачі рятувальних шлюпок? Завжди вважалося, що це було частиною фатального ланцюга подій, які призвели до величезних людських жертв під час загибелі «Титаніка». У фільмі Роуз прямо запитує Томаса Ендрюса (Віктор Гарбер), будівельника корабля, про брак рятувальних шлюпок. Кемерон вирішив перевірити й цю теорію.

Він відтворив сцену спуску рятувальної шлюпки, щоб визначити, скільки часу знадобиться для спуску одного човна. Його команді вдалося зробити це за 8,5 хвилин, які Кемерон округлив до 10 хвилин, враховуючи всі непередбачувані змінні (в тому числі й паніку). Це означає, що на спуск усіх наявних рятувальних шлюпок пішло б щонайменше 2 години, не кажучи вже про додаткові, які, як можна уявити, могли б врятувати більше життів. «Титанік» затонув лише за півтори години.

У фільмі також показано, як деякі рятувальні шлюпки опускалися одна на одну, коли «Титанік» занурювався все глибше в океан, а люди в шлюпках відчайдушно перерізали кишеньковими ножами канати шлюпок, щоб уникнути зіткнення. Кемерон азартно зголосився зробити те ж саме, зробивши висновок: «Перерізати канати шлюпки кишеньковими ножами дуже важко». Тож цілком імовірно, що навіть якби рятувальних шлюпок було достатньо, вони б просто заважали.

До 25-річчя «Титаніка» Джеймса Кемерона, фільм стартує у кінотеатрах України з 9 лютого, у форматах 3D, 3D 48FPS, 3D Atmos, 3D 4DX та 3D IMAX.